Решение № 12089977, 26.10.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2010 р. Справа № 10/1684-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Морепродукти Плюс" м. Хмельницький

до приватного підприємства "Максимум Плюс" смт. Білогір'я

про стягнення 4751,61 грн.

          Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

позивача: Целуйко С.М. - директор товариства

Шакодько А.О. - за довіреністю від 04.10.2010р.

відповідача: не з’явився

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 5101,61 грн. боргу за поставлену продукцію, посилаючись на докази подані в обґрунтування позову та ст. 198, 231 Господарського кодексу України.

Позивачем подано письмову заяву від 26.10.2010р. про уточнення позовних вимог, а саме просить суд стягнути з відповідача 4751,61 грн. заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних товар. Дана заява не суперечить вимогам чинного законодавства та приймається судом. Повноважні представники позивача наполягають на задоволенні уточнених позовних вимог.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

З врахуванням наведеного, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Морепродукти Плюс” м. Хмельницький (постачальник) та приватним підприємством "Максимум плюс" смт. Білогір'я (покупець) 15.01.2009р. було укладено договір поставки №15-01/2009, відповідно до умов якого, постачальник зобов’язувався поставляти товар, а покупець приймати у власність товари згідно зі специфікацією й оплачувати їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації.

Відповідно до п. 2.1 покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 21 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивачем відповідачу за видатковими накладними №РН-000954 від 04.08.2009р., №РН-0001044 від 11.08.2009р., №РН-0001121 від 17.08.2009р., №РН-0001206 від 25.08.2009р., №РН-0001396 від 08.09.2009р. та №РН-001575 від 22.09.2009р. поставлено товар (продукти харчування) на загальну суму 7290,17грн.

Відповідачем частково оплачено товар , що підтверджується банківськими виписками , які знаходяться в матеріалах справи та частково повернуто товар за накладними на повернення , які також знаходяться в матеріалах справи.

Згідно розрахунку наданого позивачем, станом на 01.06.2010р. заборгованість відповідача склала 5101,61 грн.

Відповідач направив позивачу гарантійного листа від 03.06.2010р. згідно якого зобов'язується погасити борг станом на 03.06.2010р. в сумі 4751, 61 грн. до 20.07.2010р.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив суму заборгованості, позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача, враховуючи уточнення позовних вимог, 4751,61 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з поставки товару.

Позивач не надав суду доказів в підтвердження того, що товар на суму 7290,17 грн. був відпущений на виконання умов договору №15-01/2009 від 15.01.2009р., оскільки в накладних відсутні посилання на даний договір як на підставу відпуску товару. Тому товар відпускався відповідачу за накладними, які надані в матеріали справи.

Приписами ч. 1, 6 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, частково товар повернув, проте не надав суду доказів про сплату заборгованості за отриманий товар у сумі 4751,61 грн.

З огляду на викладене та приписи ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України, витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1,12,33,44,49,82,84,85,115,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Морепродукти-Плюс" м. Хмельницький до приватного підприємства "Максимум Плюс" смт. Білогір'я про стягнення 4751,61 грн. задоволити.

Стягнути з приватного підприємства "Максимум Плюс" смт. Білогір'я, вул. Шевченка, 69 (код 34690559) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Морепродукти-Плюс” м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 52, кв. 7 (код 32995393) 4751,61грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят одна гривня 61 коп.) заборгованості, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                      

віддрук 3 прим;1-до справи:2-позивачу;3-відповідачу;