Решение № 12089268, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10                                                                                           Справа№ 30/30

за позовом: ПП „Сом-Плюс”,м.Львів

до відповідача: ТзОВ „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м.Львів

про стягнення 10392,42 грн.

Суддя Н.В. Мороз

Представники:

від позивача – Марко І.Є.

від відповідача –н/з

Суть спору:

Позов заявлено приватним підприємством «Сом-Плюс”, м.Львів до товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м.Львів про стягнення 10392,42 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2010 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.03.2010 року.

25.03.2010р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання з"явився, просить стягнути з відповідача 10392,42 грн. заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неявки суду не повідомив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу від 15.08.2009р. № 30/09.

Згідно умов вищевказаного договору позивач (продавець) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8739,72 грн., що підтверджується видатковими накладними №2967 від 28.08.2009р, №3052 від 04.09.2009р. (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не заперечена.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.2 договору, відповідач зобов”язувався оплатити за отриманий товар протягом 14-ти календарних днів з моменту виписки накладної, по кожній поставці окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата не здійснена, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 8739,72 грн. Доказів погашення боргу відповідачем суду не подано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п.6.2 договору, позивачем правомірно нараховано пеню, яка згідно розрахунку становить 937,60 грн. та підлягає стягненню.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 577,72 грн. та 3% річних на загальну суму 137,38 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 692 ЦК України, ст.ст.179,193,216 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

г. . ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Львівські солодощі», м.Пустомити, вул.. Глинська,56 (п/р 2600301048381 в ПЛФ ВАТ «Кредитбанк», м.Львів, МФО 325363, код ЄДРПОУ 32060170) на користь приватного підприємства «Сом-плюс», м.Львів, вул.. Мологосківська,9 (п/р 26001300001400 в Новольвівському відділенні ЛФ АКБ «ФОРУМ», МФО 385509, код ЄДРПОУ 31527310) –8739,72 грн. основного боргу, 937,60 грн. пені, 3% річних –137,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 577,72 грн., 103,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя