Решение № 120842463, 06.08.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2768/24

06 серпня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1427898976-2024-1 від 07.03.2024 про відмову в призначенні субсидії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити субсидію згідно поданої ОСОБА_1 заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні житлової субсидії з тієї підстави, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку та не мають доходів, однак відповідачем не взято до уваги, що позивачу з дитинства встановлено другу групу інвалідності, а також призначено пенсію у разі втрати годувальника, що є єдиним доходом позивача.

Ухвалою судді від 02.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

10.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що у позивача відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, тому їй відмовлено в призначенні житлової субсидії згідно частини 3 пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України №848 від 21 жовтня 1995 року.

Зазначає, що позивач у позовній заяві вказує те, що має статус інваліда з дитинства, проте, даний факт на рішення про відмову в призначення житлової субсидії не впливає.

20.05.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачу відомо, що позивач не лише є інвалідом другої групи з дитинства, а й отримує пенсію у разі втрати годувальника.

Вказує, що джерелом її доходу є пенсія сума якої в травні 2024 становила лише 2725 грн - розмір якої, з врахуванням вартості комунальних послуг, не дає можливості позивачці належним чином сплачувати їх вартість.

Ухвалою судді від 12.07.2024 продовжено процесуальний строк розгляду справи №500/2768/24.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, встановив наступне.

16.02.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення житлової субсидії.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач рішенням від 07.03.2024 №1427898976-2024-1 позивачу відмовлено в призначенні житлової субсидії у зв`язку із тим, що позивач не отримує доходу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Умови призначення та порядок надання житлових субсидій визначено Положенням про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ 21.10.1995 р. № 848 (далі - Положення № 848).

Згідно із пункту 3 Положення № 848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.

Відповідно до пункту 4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 р. №1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії" (пункт 5 Положення № 848).

Згідно із пунктом 9 Положення № 848 призначення житлових субсидій здійснюється:

- до 30 листопада 2022 р. включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення);

- починаючи з 1 грудня 2022 р. - органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 43 Положення № 848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортним документом іноземця або документом, що посвідчує особу без громадянства, посвідкою на постійне/тимчасове проживання, посвідченням біженця або іншим документом, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), подає:

заяву;

декларацію;

довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом уповноваженого органу у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності);

договір наймання (оренди) житла (у разі наявності);

рішення суду (в разі наявності);

інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (у разі потреби).

Зазначені документи подаються структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, посадовим особам виконавчого органу, центру надання адміністративних послуг за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання), органу Пенсійного фонду України - незалежно від місця проживання.

Під час прийому документів для призначення житлової субсидії забороняється вимагати від громадян документи, подання яких не передбачено цим Положенням (пункт 48 Положення № 848).

Відповідно до пункту 60 Положення № 848 уповноваженим органом протягом 10 календарних днів з дня подання зазначених документів та отримання інформації відповідно до пункту 50 цього Положення приймається рішення про:

призначення житлової субсидії;

непризначення житлової субсидії (у разі, коли за результатами розрахунку житлової субсидії її розмір має нульове або від`ємне значення);

відмову в призначенні житлової субсидії.

У разі прийняття рішення про призначення (непризначення) житлової субсидії уповноважений орган повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому уповноважений орган самостійно обирає форму такого повідомлення (в паперовому або електронному (за наявності адреси електронної пошти) вигляді та спосіб для повідомлення (особиста бесіда, поштовий зв`язок, смс-повідомлення, електронні засоби зв`язку, електронна пошта (за наявності), повідомлення через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або через Портал Дія) (пункт 61 Положення №848).

Відповідно до пункту 62 Положення №848 у разі прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії уповноважений орган повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому уповноважений орган інформує заявника про прийняте рішення в паперовій формі з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або Портал Дія.

У період дії воєнного стану в Україні уповноважений орган може повідомляти заявнику про прийняте рішення в телефонному режимі із внесенням відповідного запису до окремого журналу реєстрації інформування заявників, в якому зазначається: номер рішення уповноваженого органу; номер телефону заявника; прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) заявника; прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) посадової особи, яка здійснювала інформування; дата та час телефонного дзвінка.

Згідно із пунктом 35 Положення №848 для розрахунку житлової субсидії середньомісячний сукупний дохід осіб, зазначених у пунктах 24, 25, 27 і 28 цього Положення, враховується:

за III і IV квартали попереднього календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку неопалювального сезону;

за I і II квартали поточного календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку опалювального сезону;

за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням житлової субсидії, - у разі, коли житлова субсидія призначається не з початку опалювального (неопалювального) сезону.

У такому ж порядку розраховується середньомісячний сукупний дохід під час призначення житлової субсидії без звернення на наступний строк, а також під час розрахунку житлової субсидії на опалювальний сезон домогосподарствам, яким призначено її в минулому неопалювальному сезоні.

Як зазначалося вище, позивач 16.02.2024 звернулася до відповідача із заявою про призначення та надання житлової субсидії, однак рішенням Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 07.03.2023 року № 1427898976-2024-1 позивачу відмовлено у її призначенні з підстави того, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18 річного віку та не мають доходів.

Так, згідно із підпунктом 3 пункту 14 Положення № 848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

нарахований середньомісячний сукупний дохід менше ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, стосовно яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); або

такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів (крім випадків, зазначених в абзацах дев`ятому - одинадцятому цього підпункту). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування, навчання або догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповідними документами, а також дні перебування за кордоном - протягом періоду воєнного стану в Україні та двох місяців після його припинення або скасування. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб в період перебування їх за кордоном не розраховуються.

Разом з тим, житлові субсидії у випадках, передбачених абзацами першим - п`ятим цього підпункту, призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду не менше місяця:

навчалися за денною формою навчання у закладах загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти або зареєстровані у Державній службі зайнятості як безробітні;

отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсія, стипендія, допомога при народженні (усиновленні) дитини, допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по догляду за особами з інвалідністю I і II групи внаслідок психічного розладу, допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомога по безробіттю, допомога по частковому безробіттю відповідно до статті 47 Закону України "Про зайнятість населення";

надавали соціальні послуги, перебували у місцях позбавлення або обмеження волі, або до них застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи (посади), застосовувалися запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою, а також перебували у складних життєвих обставинах, викликаних інвалідністю, тривалою хворобою, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я встановленого зразка, алко- або наркозалежністю, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, який забезпечує надання первинної медичної допомоги, на підставі довідки встановленого зразка закладу охорони здоров`я, що провадить діяльність з надання наркологічної допомоги населенню, в якому особа перебувала на диспансерному обліку (далі - складні життєві обставини), або перебували у відпустці без збереження заробітної плати, якщо дитина потребує домашнього догляду, відповідно до пункту 3 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки".

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Чортківське ОУ) і отримує пенсію в разі втрати годувальника.

Так, розмір пенсії за січень-лютий 2023 становив 2100,00 грн за кожний місяць, за березень 2023 - лютий 2024 становив 2520,00 грн за кожний місяць, за березень по травень 2024 становив 2725,00 грн за кожний місяць. Сума пенсії за період з 01.01.2023 по 31.05.2024 склала 42615,00 грн.

Отже, позивач є особою, що отримує регулярні грошові виплати, які повинні враховуватись до її сукупного доходу.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив у призначенні житлової субсидії з тих підстав, що у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку та не мають доходів.

Будь-яких інших підстав, окрім тих, які вказані в рішенні Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 07.03.2024 року № 1427898976-2024-1 про відмову у призначенні житлової субсидії, чи зазначення інших членів домогосподарства, які зареєстровані та фактично проживають за адресою та щодо яких відсутні доходи, які враховуються при призначенні житлової субсидії відповідачем не вказано.

Таким чином, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ПФУ в Тернопілььскій області від 07.03.2024 року № 1427898976-2024-1 про відмову у призначенні позивачу житлової субсидії є необґрунтованим та прийнятим без урахування фактичних обставин, відтак воно підлягає скасуванню, як протиправне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому, оскільки судом не досліджувалися інші документи, які подавалися до відповідача, а лише надавалася оцінка правомірності відмови у призначенні субсидії, суд приходить до висновку, що належним та ефективний способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення житлової субсидії від 16.02.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору.

Стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з частинами першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 та від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 380/3142/20, від 02.02.2023 у справі №120/4765/21-а.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем (його представником) не надано жодних доказів, а відтак, витрати на правничу допомогу не підтвердженні. Про те, що такі докази будуть надані протягом п`яти днів після прийняття рішення у справі представником позивача не заявлялось. (ч.7 ст.139 КАС України)

В такій ситуації відсутні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.03.2024 року № 1427898976-2024-1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 16.02.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (.місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження.: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.