Решение № 120841124, 05.08.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5479/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017444 від 06.12.2023 року.

Посилається на те, що уповноваженими особами відповідача за результатами перевірки транспортного засобу марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ), належного позивачеві, встановлено порушення вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення вантажу без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.48 цього Закону, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа), внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф. Позивач вказує на безпідставність накладеного штрафу, оскільки він не є суб`єктом вчинення виявленого правопорушення. Зазначив, що згідно товарно-транспортної накладної №Р23577 від 19.10.2023 року автомобільним перевізником вказано ОСОБА_2 , якому, згідно договору позички транспортного засобу від 09.10.2023 року, позивач передав у тимчасове користування транспортний засіб марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) строком на один місяць. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 19.10.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №001013 від 12.10.2023 року, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників. За результатами перевірки транспортного засобу марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) складено акт №028640 від 19.10.2023 року, в якому встановлено порушення позивачем, як перевізником, вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.48 цього Закону, а саме: відсутні тахокарти або бланк підтвердження діяльності водія. Вказав, що водієм підтверджено зафіксовані в акті порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту, пояснень щодо того як здійснюється фіксування режиму його праці та відпочинку не зазначено. Крім того, додав, що станом на момент проведення перевірки та на момент розгляду справи від позивача не надходило повідомлення про наявність договору позички транспортного засобу від 09.10.2023 року. Тому, на думку представника відповідача, надання вказаного документа під час розгляду справи у суді не змінює суті вчиненого позивачем порушення, а його надання згодом не має правових наслідків для визнання неправомірності винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. За таких обставин, вказав, що, приймаючи спірне рішення, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 15.03.2024 року зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №74216774 на підставі виконавчого документа постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ017444 від 06.12.2023 року до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі №380/5479/24.

Ухвалою судді від 18.03.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно товарно-транспортної накладної №Р23577 від 19.10.2023 року позивач, ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), як перевізник, здійснював перевезення вантажу із пункту навантаження « АДРЕСА_1 » до пункту розвантаження «одноразовий».

Перевезення здійснювалось на транспортному засобі марки MAN з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , вищевказаний автомобіль належить позивачеві ОСОБА_1 .

19.10.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №001013 від 12.10.2023 року, на автомобільній дорозі М-30 252 км Хмельницька область проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників.

В ході цієї перевірки о 14:20 год був перевірений транспортний засіб марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт №028640 від 19.10.2023 року, в якому встановлено порушення перевізником вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.48 цього Закону, а саме: відсутні тахокарти або бланк підтвердження діяльності водія. У графі «пояснення водія про причини порушень» вказано «копію отримав».

Про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 06.12.2023 року з 10:00 год до 13:00 год, позивача повідомлено листом Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.11.2023 року. Вказане повідомлення вручено позивачеві 15.11.2023 року.

На розгляд справи позивач не з`явився; документів, які б спростували порушення, не надав.

06.12.2023 року за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відповідач виніс постанову №ПШ017444, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст.39 і 48, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону №2344-ІІІ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно ч.14 ст.6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону №2344-ІІІ, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі Порядок №1567).

За приписами п.14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

Згідно з ч.ч.1-3 ст.48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник; автомобільний перевізник; вантажоодержувач; транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до ст.53 Закону №2344-III, водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року (далі - Інструкція №385).

Згідно з п.2.4 цієї Інструкції, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

При цьому, відповідно до п.1.4 Інструкції №385, терміни вживаються у такому значенні: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з п.3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Принагідно, суд звертає увагу, що ці документи і є, серед іншого, визначені у ст.48 Закону №2344-III інші документи, передбачені законодавством, для здійснення внутрішніх перевезень вантажів (для водія).

У відповідності до ст.18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В силу п.21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проаналізувавши викладене у сукупності, суд приходить висновку, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених ст.48 Закону №2344-III, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки ст.48 Закону №2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Зокрема, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством, віднесено у даному випадку: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016) (п.3.3 Інструкції №385).

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у ст.48 Закону №2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону №2344-ІІІ. При цьому Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Визначення автомобільного перевізника наведено у ст.1 Закону №2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Своєю чергою, згідно з вказаною нормою права, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 позивач є власником транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб на час зупинки посадовими особами Укртрансбезпеки був обладнаний тахографом.

Під час перевірки у водія ОСОБА_2 були відсутні належним чином заповнені тахокарти або бланк підтвердження діяльності водія, які відповідно до ст.48 Закону №2344-III та п.3.3. Інструкції №385 повинні знаходитись у водія.

При цьому, вказане не заперечувалося ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Більше того, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем оспорювалось те, що він буцімто не є суб`єктом відповідальності у спірних правовідносинах, однак ним не спростовувався факт відсутності зазначених документів (тахокарти або бланку підтвердження діяльності водія).

Щодо доводів позивача про те, що він не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків водієм, чи вчинення іншою особою порушення чинних норм законодавства, суд зазначає наступне.

Як зазначалось уже судом вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, серед яких товарно-транспортна накладна.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної №Р23577 від 19.10.2023 року, згідно з якою автомобільним перевізником зазначено саме ОСОБА_2 . Таким чином, на думку позивача, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація про автомобільного перевізника.

Даючи оцінку вказаному, суд враховує наступне.

Приписами п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №363 від 14.10.1997 року, визначено: перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, визначено, що товарно-транспортна накладна це документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

Відтак, долучена позивачем товарно-транспортна накладна №Р23577 від 19.10.2023 року не є документом, що беззаперечно підтверджує встановлення факту визначення в якості перевізника саме ОСОБА_2 .

Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20 вказував на те, що особа автомобільного перевізника визначається на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. Втім такі документи у матеріалах справи відсутні.

Стосовно доданого позивачем договору позички транспортного засобу від 09.10.2023 року, згідно з умовами якого позивач передав, а ОСОБА_2 приймає у строкове безоплатне користування транспортний засіб: MAN, державний номер НОМЕР_1 , суд зазначає, що позивача було запрошено на розгляд справи в територіальний орган Укртрансбезпеки, проте він не з`явився на цей розгляд, хоча був належним чином повідомлений, та вказані вище пояснення та договір надав лише в суді.

Будь-яких документів про те, що позивач не є перевізником, водієм транспортного засобу, що перевірявся, посадовим особам Укртрансбезпеки також не надавалось усупереч правилам, встановленим ч.1 ст.39 Закону №2344-ІІІ, за якою автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Будь-яких пояснень ОСОБА_2 , як водієм транспортного засобу марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ), в акті перевірки №028640 від 19.10.2023 року не надано, в т.ч. і щодо того, що вказаний транспортний засіб використовується ним на підставі договору позички транспортного засобу від 09.10.2023 року.

Тобто у відповідача, за відсутності позивача під час розгляду справи, не могло існувати іншої, відмінної інформації, аніж та, яка отримана під час перевірки.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що доводи позивача про протиправність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017444 від 06.12.2023 року є такими, що не підтверджені письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, та спростовані в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд приходить висновку про наявність правових підстав для застосування до позивача адміністративного-господарського штрафу, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III.

Висновки суду у даній справі відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 року у справі №120/554/23 та від 01.02.2024 року у справі №600/3906/22-а.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017444 від 06.12.2023 року слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.