Приговор № 120828936, 06.08.2024, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/2162/21

Провадження № 1-кп/177/44/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі матеріали кримінального провадження № 12021041410000178 від 04.09.2021 за ст. 128 КК України, щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перше Травня Апостолівського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, не є особою з інвалідністю, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого, адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 , 30.08.2021, приблизно о 21 год. 00 хв., перебував поруч із парканом на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_5 , який на той час перебував поруч із суміжним парканом на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вступив із ним у словесний конфлікт, під час якого, не усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, хоча повинен був і міг усвідомлювати настання таких наслідків, діючи з необережністю, відкинув металеву лопату, яку утримував у правій руці, у бік потерпілого ОСОБА_5 , яка потрапила потерпілому в ділянку лівої променевої кістки руки, спричинивши, тим самим, тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої променевої кістки з задовільним стоянням кісткових уламків; саден, синців, забійної рани лівого передпліччя, які виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі) та за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою як такі, що спричинять тривалий розлад здоров`я, тривалістю понад 3 тижні/21 добу (зрощення променевої кістки перевищує 21 добу).

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_2 вину в пред`явленому обвинуваченні визнав. Надав показання про те, що він разом із дружиною ОСОБА_7 та трьома неповнолітніми дітьми проживають у буд. АДРЕСА_2 . Так, 30.08.2021 приблизно о 20 год. 00 хв. 21 год. 00 хв., перебував удома з сім`єю та з товаришем ОСОБА_8 ремонтували стіну в будинку, колотили цемент та клали цеглу. Дружина у цей час стояла всередині будинку, біля вікна, яке без скла та вони всі між собою розмовляли. У цей час побачили спалахи та, придивившись, побачили сусіда ОСОБА_5 , який їх фотографував на цифровий фотоапарат. На зауваження припинити здійснювати фотографування, потерпілий почав голосно виражатися, а потім почав кидати до нього в двір каміння, одне ледь не потрапило по голові молодшої доньки ОСОБА_9 . Він у цей час перебував на тимчасовій конструкції, яку встановили біля стіни під час її ремонту, на висоті близько 1-1,5 м та клав цеглу, тримаючи у руках лопату, по типу «американки», якою накладав цеглу та переживаючи за дітей, вирішив спуститися. При цьому, відкидаючи лопату вбік, перебуваючи у емоційно-збудженому стані, вийшло так, що вказана лопата потрапила в ОСОБА_5 , який стояв за парканом, у своєму дворі, від нього на відстані близько 3 м. Оскільки ОСОБА_5 на зауваження припинити конфлікт не реагував, продовжував кидати каміння, дружина викликала поліцію. Приблизно через 10 - 15 хв. приїхали працівники поліції та вони написали на ОСОБА_5 заяву. Також бачив, як приблизно через 1-1,5 год. до сусіда ОСОБА_5 приїздила швидка медична допомога, однак у зв`язку з чим та до кого саме, не цікавився. У подальшому йому стало відомо, що у ОСОБА_5 зламана рука, також, останній видав працівникам поліції належну обвинуваченому лопату. Пояснював, що не мав умислу спричиняти ОСОБА_5 тілесні ушкодження, все вийшло випадково. Просив врахувати, що таку його поведінку спровокував сам потерпілий, який почав безпричинно фотографувати територію його подвір`я та присутніх на ній осіб, на зауваження припинити протиправні дії не реагував та почав кидати каміння у двір, де окрім дорослих, знаходилися діти і це добре, що воно ні в кого не влучило. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати. Також вказував, що неодноразово намагався поговорити з потерпілим, відшкодувати спричинену шкоду, однак потерпілий на контакт не йде, від спілкування відмовляється. Не заперечує заподіяння потерпілому матеріальної та моральної шкоди, однак, розмір моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн є завищеним та є для нього непомірно тягарем, а тому, просить цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, на суму 10000,00 грн, при цьому врахувати те, що він не працює, утримує дружину, дітей.

Під час досудового розслідування ОСОБА_2 від проведення слідчого експерименту відмовився, про що свідчить написана ним власноруч заява (т.1 а.п.59), зі змісту якої слідує, що за скоєне кримінальне правопорушення йому соромно, вину визнає та розкаюється у вчиненому. У судовому засіданні, під час дослідження цієї заяви, ОСОБА_2 не заперечував факт її написання без будь-якого примусу.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні надав показання про те, що він проживає разом з матір`ю ОСОБА_10 у АДРЕСА_3 . Також у матері є будинок під АДРЕСА_2 , куди вони разом приходять, ведуть господарство, займаються городом. По сусідству, у будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_11 разом із співмешканцем ОСОБА_12 . Із даною родиною упродовж 4 років триває конфлікт через межу, а також їх дітей, які постійно бігають по чужим дворам. Так, 30.08.2021 приблизно о 16 год. 00 хв, він з матір`ю прийшов до будинку АДРЕСА_2 , копати картоплю та близько 20 год. 00 хв. у двір почав хтось світити ліхтариком. Він підійшов до паркану сусідів та на свій фотоапарат зробив знімок того, чим вони займаються. У цей час, сусіди, помітивши його, почали виражатися нецензурною лайкою на його адресу. Також, разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 був ОСОБА_8 . Далі, ОСОБА_2 почав кидатися в його бік розчином цементу, попавши 2-3 рази в обличчя. У цей час він стояв від ОСОБА_15 на відстані близько 5 м. Потім ОСОБА_2 підійшов ще ближче, на відстань 3-4 м та чимось кинув у нього, при цьому, він, захищаючись підняв ліву руку та закрив обличчя, відразу відчувши різкий біль, трохи вище лівого ліктя, ніби хтось молотком вдарив. Після цього він намагався викликати поліцію, але на телефоні чомусь не було зв`язку, тому звернувся до сусідки ОСОБА_16 , яку просив допомогти викликати поліцію. Дочекавшись поліцію, заповнив усі папери, та оскільки стало зле, викликав швидку, працівники якої його оглянули та рекомендували звернутися до лікаря, зробити рентген руки. Далі, 31.08.2021 приблизно о 08 год. 00 хв. він звернувся до лікаря КП «АМЛ`АМР», яким, після проведення рентгену, постановлено діагноз: перелом лівої променевої кістки в дистальному відділі з задовільним стоянням кісткових уламків та накладено гіпсовий лангет. Також пояснив, що предмет, яким йому заподіяно тілесні ушкодження, приблизно через 2-3 дні знайшов у кущах смородини, приблизно в 4-5 м від місця нанесення ушкоджень, ним виявилася металева лопата з коротким держаком, яку в послідуючому добровільно видав працівникам поліції. Окрім того, оскільки кримінальним правопорушенням йому спричинено матеріальну та моральну шкоду, він подав цивільний позов до ОСОБА_2 та просить стягнути з останнього матеріальну шкоду у розмірі 19729,00 грн та моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. Покарання просить призначити відповідно до вимог закону.

За участі потерпілого ОСОБА_5 проведено слідчий експеримент (т.1 а.п.36-39), відеозапис якого переглянутого в судовому засіданні, під час якого останній підтвердив надані ним показання під час досудового розслідування та які відповідають тим, які останній надав у судовому засіданні. Окрім того, потерпілий добровільно розповів про обставини заподіяння йому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, вказав на механізм їх заподіяння та предмет, яким вони були спричинені.

Також, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, підтверджується показаннями свідків.

Так, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надала показання про те, що разом з сином, потерпілим ОСОБА_5 , 30.08.2021 перебували в її будинку під АДРЕСА_2 . По сусідству, у будинку 19, проживає ОСОБА_17 зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , із яким у них склалися неприязні відносин вже упродовж тривалого часу, через межу. Цього ж дня, близько 20 год. 00 хв., до них у двір хтось почав світити ліхтариком, тому ОСОБА_5 підійшов до паркану та зробив на свій цифровий фотоапарат фото знімок подвір`я сусідів, на якому перебували ОСОБА_17 , ОСОБА_2 та ще незнайомий їй чоловік. Останні, помітивши ОСОБА_5 , почали кричати на нього, виражаючись нецензурною лайкою, ОСОБА_2 почав кидати у нього цементом, який потрапляв і на неї, оскільки вона стояла поруч, а потім ОСОБА_2 кинув у сина якимось предметом, потрапивши по лівій руці, якою він прикрив обличчя. Після вказаної події вони викликали поліцію та швидку, оскільки ОСОБА_5 стало зле. Наступного дня, 31.08.2021, ОСОБА_5 звернувся до лікаря та після обстеження йому на руку наклали гіпсову пов`язку.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала показання про те, що упродовж трьох років вона проживає в АДРЕСА_2 разом зі співмешканцем ОСОБА_2 та трьома неповнолітніми дітьми. По сусідству, розташований будинок 19А, куди періодично навідується ОСОБА_10 зі своїм сином ОСОБА_5 , із якими, із моменту їх проживання, виникають конфлікти. ОСОБА_5 постійно ображає її дітей, обзиває їх непристойними словами, декілька разів самовільно перелазив через паркан та ходив по двору, іноді поводить себе досить дивно. Так, 30.08.2021 приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_2 разом з товаришем ОСОБА_8 , ремонтували стіну будинку, розмішували розчин цементу, викладали цеглу, а вона стояла в будинку біля вікна, яке без скла та спілкувалася з чоловіками. У цей час помітили, як ОСОБА_5 їх фотографує та зробили йому зауваження, після чого в їх двір останній почав кидати каміння, яке ледь не потрапило по голові молодшої доньки ОСОБА_9 . У цей момент чоловік, який перебував біля стіни на тимчасовій конструкції, помітивши, що ОСОБА_5 кидає каміння, вирішив спуститися та відкинув у бік лопату, яку тримав у руках, конкретно в якій, не пам`ятає. Лопата падала зверху вниз, перелетіла через паркан та впала в дворі ОСОБА_5 . Вона зі ОСОБА_8 забрали дітей та перебували за будинком. Також, з огляду на вказані події, вона викликала працівників поліції. Пояснювала, що ОСОБА_2 не цілеспрямовано кинув лопату у ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надав показання про те, що приблизно на початку вересня 2021 року, точної дати він вже не пам`ятає, перебував за місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , де допомагав ремонтувати стіну в будинку. Вже ввечері, близько 21 год. 00 хв., помітили, що сусід ОСОБА_5 , фотографує їх. Він звернувся до останнього з питанням, навіщо він це робить, проте у відповідь ОСОБА_5 почав погрожувати посадити їх за грати, кидати камінням, яке пролітало поруч з ними та над головами в дітей. Поруч з ОСОБА_5 стояла його матір та спостерігала за тим, що відбувається. Після чого, ОСОБА_2 , який перебував на тимчасовій конструкції біля стіни та накладав лопатою розчин цементу, помітивши, як каміння ледь не потрапило по голові дитини, вирішив спуститися та в цей час відкинув у бік лопату, яка потрапила в потерпілого, який перебував на своєму подвір`ї, на відстані від 3 м до 4 м. По приїзду працівників поліції, яких викликала ОСОБА_7 , ОСОБА_2 нависав заяву на ОСОБА_5 . Також бачив, як до сусідів приїздила швидка допомога.

Отже, показання зазначених свідків узгоджуються між собою щодо обставин, за яких ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, предмета, яким вони були спричинені.

Окрім цього, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами.

Відповідно до витягу з ЄРДР, 03.09.2021 за заявою ОСОБА_5 внесено відомості про кримінальне правопорушення за попередньою кваліфікаціє, - ч. 1 ст. 122 КК України, з якого слідує, що потерпілий повідомив про спричинення йому 30.08.2021 близько 21 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , особою чоловічої статі на ім`я ОСОБА_18 , тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, який кинув у нього лопатою. За вказаним фактом розпочато досудове розслідування, за результатами проведення якого, згідно з постановою від 24.09.2021, змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України (а.с.1-6, 46).

Відповідно до протоколу огляду від 07.09.2024, із фототаблицею до нього, предметом огляду була лопата по типу «американка», що складається з дерев`яного держака довжиною близько 58 см, який дещо скривлений, та металевої частини, яка прикріплена до дерев`яного держака металевими цвяхами. Обидві частини лопати по всій поверхні вкриті твердою речовиною сірого кольору. Лопату для огляду добровільно видав потерпілий ОСОБА_5 , яку, згідно з постановою від 07.09.2021, визнано речовим доказом та передано на зберігання в камеру речових доказів ВП № 8 Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області (т.1 а.п.21-24).

Із висновку експерта від 16.09.2024 № 107/113-Е27 слідує, що при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_5 виявлено закритий перелом лівої променевої кістки з задовільним стоянням кісткових уламків; садна, синець, забійна рана лівого передпліччя, які виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі). За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою як такі, що спричиняють тривалий розлад здоров`я тривалістю понад 3 тижні/21 добу (зрощення променевої кістки перевищує 21 добу. Термін спричинення тілесних ушкоджень може відповідати даті 30.08.2021 (т.1 а.с.34-35).

Згідно з додатковим висновком експерта від 24.09.2021 № 113/126 (т.1 а.п.4345), при порівнянні експертом даних, отриманих при судово-медичній експертизі ОСОБА_5 із даними, отриманими під час слідчого експерименту з останнім, не виключена вірогідність заподіяння тілесних ушкоджень при механізмі та способі, які було продемонстровано ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту. Враховуючи характер, локалізацію особливості тілесних ушкоджень, експерт вважає за малоймовірне заподіяння всього комплексу тілесних ушкоджень області лівої поверхні кінцівки при одноразовому падінні з положення стоячи.

Суд розглянувши справу в межах пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та виходячи із сукупності допустимих та належних доказів, дійшов до переконання про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому діянні, та його дії за ст. 128 КК України, за ознаками необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфіковано правильно.

Пом`якшуючими покаранняобвинуваченого ОСОБА_2 обставинами судвизнає щирекаяття. При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 у судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, засуджував свою поведінку, зазначав, що готовий відшкодовувати спричинену шкоду та нести покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує приписи ст. ст. 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Саме на зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом (далі ВС) у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к).

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Отже, суд, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, керуючись ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким, наслідки кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вину визнав, добре характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває, однак, будучи фізично здоровою особою, не працевлаштований, спричинену шкоду упродовж тривалого часу, а саме, з 30.08.2021 не відшкодував, раніше не судимий. Водночас, суд враховує і поведінку потерпілого ОСОБА_5 , дії якого, фактично, спровокували конфлікт, що виник 30.08.2021 між ним та ОСОБА_19 , наявність упродовж тривалого часу неприязних відносин між ними (т.2 а.с.47-51).

З огляду на викладене, аналізуючи надані суду матеріали та відомості, що характеризують особу обвинуваченого, зважаючи на приписи ст. ст. 50, 65 КК України, суд дійшов до переконання про призначення ОСОБА_2 покарання у межах санкції ст. 128 КК України, у виді обмеження волі. Підстав, передбачених ч. 3 ст. 61 КК України, які б унеможливлювали застосування до ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі/, у судовому засіданні не встановлено.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. ст. 69 КК України судом не встановлено.

Статтею 75 КК України визначено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд, враховуючи молодий вік обвинуваченого, а також те, що він має постійне місце проживання, сім`ю, відсутність негативної характеристики, судимостей, бажання та намір працевлаштуватися, вважає, що ОСОБА_2 може бути корисним суспільству перебуваючи на волі, тим самим, вживати відповідних дій та заходів для відшкодування спричиненої шкоди, а тому приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе без реального відбування покарання, у зв`язку з чим, застосовує положення ст. 75 КК України, якими передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

На переконання суду, іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

При цьому, суд враховує, що невідшкодування ОСОБА_2 шкоди з 30.08.2021, розмір якої він визнає частково, є лінією захисту, право на яку має обвинувачений та, на переконання суду, безумовно не свідчить про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме обставинам справи, тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

У рамках даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_5 та його представником ОСОБА_6 подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, а саме, матеріальної шкоди у розмірі 19729,00 грн та моральної шкоду в розмірі 20000,00 грн (т.2 а.с.32-37).

В обґрунтування цивільного позову зазначено, що через наслідки заподіяної йому ОСОБА_2 травми, він тривалий час лікувався, потім відновлювався, у зв`язку з чим, не міг працювати та фактично жив за рахунок своєї матері, яка отримує мінімальну пенсію. Джерелом доходів потерпілого є виконання столярних робіт, обробіток грядок, вирощування городини та інших фізичних видів роботи, які виконувати не міг. На лікування та відновлення потерпілим витрачено грошові кошти в сумі 1729,00 грн. Розмір втраченого заробітку становить 18000,00 грн, з розрахунку: 6000,00 грн (розмір мінімальної заробітної плати станом на 2021 рік, оскільки офіційно не працевлаштований) *3 місяці (лікування та відновлення).

Щодо моральної шкоди потерпілий вказував про те, що сам факт нанесення йому тілесних ушкоджень у вигляді перелому верхньої кінцівки змусив переносити упродовж тривалого часу сильний фізичний біль, був змінений його звичайний спосіб життя, він не міг самостійно здійснювати елементарні заходи гігієни, мусив долати відчуття сорому, приниження, звертаючись за допомогою до матері, не міг їздити на велосипеді, мопеді. Всі ці обставини завдавали йому моральних страждань, викликали роздратованість, нервовості, напруженості в стосунках з оточуючими, оскільки він відчував себе неповноцінним. З огляду на вказане, розмір моральної шкоди потерпілим визначено у розмірі 20000,00 грн.

Цивільний позивач ОСОБА_5 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, наведених у позові. Окрім того пояснив, що його фізичний стан до цього часу повністю не відновлений, він відчуває біль у руці і, як наслідок, психічний дискомфорт, потребує подальшого лікування.

Представник цивільного позивача, адвокат ОСОБА_6 позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Цивільний відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково. Не заперечував позовні вимоги в частині відшкодування витрат на лікування. Щодо відшкодування втраченого заробітку та моральної шкоди, вважав їх розмір занадто великим та, за наявності обґрунтованих підстав, просив зменшити розмір моральної шкоди до 10000,00 грн.

Розглянувши цивільний позов, заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Цивільний позивач ОСОБА_5 просить стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_2 на свою користь понесені ним витрати на лікування у розмірі 1729,00 грн.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення цієї вимоги - на суму 1099,91 грн, оскільки понесені витрати на лікування саме в такому розмірі доведені письмовими доказами, якими підтверджується факт витрат на придбання ліків за призначенням, гіпсового бинта, проведення судово-медичного огляду.

Інші фіскальні чеки суд до уваги не бере, як неналежні докази, оскільки з їх змісту не можливо встановити, що саме придбавалося, також, частина чеків про придбання товару від 24.08.2021, 24.07.2021, 09.08.2021, у той час, коли тілесні ушкодження були спричинені 30.08.2021 та призначення лікаря надано 31.08.2021.

Як передбачено ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно ч. 2 ст. 1195 ЦК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Як встановлено судом та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, у зв`язку з отриманою травмою, ліва рука ОСОБА_5 майже два місця перебувала у гіпсовій пов`язці, а саме, з 31.08.2021 по 21.10.2021 (зняття гіпсової іммобілізації). При цьому, самі тілесні ушкодження спричинені 30.08.2021

Як вказував потерпілий та не заперечувалося іншими учасниками процесу, на момент завдання шкоди він не працював.

Відповідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 6000,00 грн.

Як засвідчують копії записів з медичної карти ОСОБА_5 , 30.08.2021 останній отримав травму (перелом лівої променевої кисті руки), яка є кримінальною. Із 31.08.2021 по 20.10.2021 ліва верхні кінцівка потерпілого була іммобілізована шляхом накладення гіпсової пов`язки. Водночас, будь-яких даних, які б свідчили про час, який витрачено ОСОБА_5 на реабілітацію, а саме, після 20.10.2021 (зняття гіпсової пов`язки) та неможливість у зв`язку з цим працевлаштуватися, суду не надано.

З огляду на що, з урахуванням доведення належними та допустимими доказами факту непрацездатності у період з 30.08.2021 по 21.10.2021, що складає майже 2 місця, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню сума у розмірі 12000,00 грн витраченого заробітку (доходу) внаслідок втрати працездатності (6000*2 = 12000).

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях в зв`язку з ушкодженням здоров`я, в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як визначено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 9 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У суду не виникає сумніву, що у зв`язку з завданням потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я понад 21 добу, фізичного болю, необхідністю проходити тривале лікування, вживати лікарські засоби, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, істотно змінився його спосіб життя, що потребувало як часових витрат, так і завдавало душевних та фізичних страждань.

Враховуючи глибину психологічних страждань, понесених потерпілим унаслідок вчинення злочину, необхідності тривалого часу для відновлення психологічного стану, наслідків, які настали від злочину, виходячи із засад розумності, поміркованості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , у частині відшкодування моральної шкоди, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому обвинуваченніза ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Речові докази: металеву лопату, що зберігається в камері речових доказів ВП № 8 Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області (а.п.23-24), - знищити.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчинення кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 13099 (тринадцять тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 91 копійку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення та 20000 (двадцять тисяч) двадцять тисяч гривень 00 копійок моральної шкоди.

Матеріали кримінального провадження № 12021041410000178 від 04.09.2021 за ст. 128 КК України щодо ОСОБА_2 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 171/2162/21 (провадження № 1-кп/177/44/24).

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: