Решение № 120822062, 01.08.2024, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/437/24

Провадження № 2/177/425/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 серпня 2024 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лавріна О.В. ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про скасування наказу та стягнення недоотриманої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», 29.02.2024 звернувся до суду з указаним позовом про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2024, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.05.2024, ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу АТ «МР БАНК» від 10.06.2022 № 427/ЛК про звільнення ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР БАНК»; поновлення на посаді головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту АТ «МР БАНК»; стягнення з АТ «МР БАНК» середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 15.06.2022 до дня ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відкрито провадження в частині скасування наказу АТ «МР БАНК» «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» від 25.03.2022 № 80/л та наказу «Про скасування дії всіх нормативних документів банку або окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» від 01.04.2022 № 2/лк, у частині, що стосується позивача та стягнення з АТ «МР БАНК» на користь ОСОБА_1 недоотриманої заробітної плати за період з 01.03.2022 по 14.06.2022 у розмірі 29018,18 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що в період з 23.06.2016 по 14.06.2022 він працював у АТ «МР БАНК» на посаді головного юрисконсульта Управління проблемних активів та судового захисту. Рішенням правління НБУ від 25.02.2022 № 91-рш/БТ розпочато процедуру ліквідації банку строком з 25.02.2022 по 24.02.2025, включно. Відповідачем 15.03.2022 прийнято наказ № 47/л про скорочення штату (чисельності) працівників. Незважаючи на процедуру ліквідації, Управління проблемних активів та судового захисту продовжувало свою роботу. На підставі наказу від 10.06.2022 № 427/ЛК позивача звільнено з АТ «МР БАНК» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає, що правові підстави для його звільнення були відсутні, отже його звільнення є незаконним. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР БАНК» прийнято наказ від 25.03.2022 № 80/л, яким скасовано виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі доплат, надбавок, винагород та інше. Зобов`язано Управління по роботі з персоналом ознайомити працівників АТ «МР БАНК» за даним наказом, однак позивача з ним ознайомлено не було, що встановлено в рамках розгляду цивільної справи №761/13219/22. На підставі даного наказу, відповідачем в односторонньому порядку було змінено істотні умови праці, а також зменшено розмір встановленої для позивача заробітної плати на 20%. Положення про оплату праці працівників АТ «СБЕРБАНК», затвердженим Правлінням банку 27.01.2021, протокол № 6, яке визначало право позивача на отримання додаткової заробітної плати у розмірі 20%, було скасовано наказом відповідача від 01.04.2022 № 2/лк. Оскільки лише після ознайомлення позивача з наказами від 25.03.2022 № 80/л та від 01.04.2022 № 2/лк, та відсутності його заперечень банк мав право зменшувати розмір заробітної плати позивачу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Представником відповідача АТ «МР БАНК» Луньо І. 21.03.2024 направлено відзив на позовну заяву, в якому він просить закрити провадження у справі № 177/437/24 в частині вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати в період з 01.03.2022 по 14.06.2022 у розмірі 29018,18 грн, застосувати до позовних вимог строки щодо звернення із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Незгоду з позовними вимогами представник обґрунтував тим, що постановою Правління НБУ від 25.02.2022 № 91-рш/БІ прийнято рішення «Про ліквідацію банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», на підставі чого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - ФГВФО) прийнято рішення від 25.02.2022 № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Із цього моменту банк, як юридична особа, вже не виконує функції банківської установи та не здійснює діяльності, передбаченої Законом України «Про банки та банківську діяльність». Шевченківським районним судом м. Києва розглядалася цивільна справа № 761/13219/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ «МР БАНК» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «МР БАНК» Луньо І.В. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати, рішення якого переглядалося Київським апеляційним судом та Верховним Судом. У вказаній справі ОСОБА_1 заявляв також вимоги щодо стягнення недоотриманої заробітної плати в період з 01.03.2022 по 14.06.2022 у розмірі 29018,18 грн, посилаючись на незаконність наказів від 25.03.2022 № 80/д та від 01.04.2022 № 2/лк, а тому представник відповідача просив закрити провадження у даній справі на підставі ст. 255 ЦПК України, оскільки вказані накази були предметом розгляду у справі № 761/13219/22. Отримавши заробітну плату за березень 2023 року без доплати (додаткової винагороди), позивач вже дізнався і повинен був дізнатися про те, що така доплата скасована. Отже, строки по заявленим ним вимогам почалися з 01.04.2022. Таким чином, тримісячний строк звернення до суду сплив 01.07.2022, у той час, як із даним позовом він звернувся більш ніж через рік - 29.02.2024. Наказом від 25.03.2022 № 80/л «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР БАНК» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136, скасовано виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі доплат, надбавок, винагород та ін. Зазначені накази стосувалися всіх співробітників банку без визначення окремих осіб та позивача. Наказом від 01.04.2022 № 2/лк «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які відновлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати», скасовано дію всіх нормативних документів банку (накази, розпорядження, регламенти, політики та положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори, угоди та ін.), або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати. Наказ № 80/л, прийнятий рішенням Уповноваженої особи ФГВФО, надсилався на адреси корпоративної електронної пошти керівників банку з метою доведення його змісту їх підлеглим. Згідно з нормами спеціального законодавства щодо організації трудових відносин під час воєнного стану, у редакції що діяла станом на березень-квітень 2022 року, вимоги щодо повідомлення працівників про зміну істотних умов праці не застосовувались. Касаційний цивільний суд Верховного Суду постановою від 06.12.2023 у справі № 761/13219/22 підтримав законність застосування зазначених положень Закону №2136-ІХ саме АТ «МР БАНК» (а.с.69-76).

Позивач, користуючись своїм правом, через систему «Електронний суд» 27.03.2024 подав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідачем у відзиві не надано аргументів на спростування позовних вимог позивача, документально не підтверджено повідомлення позивача про зміну істотних умов праці та нормативно не обґрунтовано, що таке повідомлення відповідно до норм законодавства, не вимагалось. Всі надані представником відповідача пояснення не спростовують незаконність дій відповідача, а тому, на задоволенні позовних вимог наполягав. У справі № 761/13219/22 позивач не оскаржував наказ від 25.03.2022 № 80/л, а тому підстави для закриття справи відсутні. Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка була чинною до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, з огляду на що, строк звернення до суду ним не порушено (а.с.89-94).

Представником відповідача 09.04.2024 подано заперечення на відповідь на відзив, де зазначив, що оцінка наказу від 25.03.2022 № 80/л, який був загальним для всіх робітників, а також застосуванню АТ «МР БАНК» положень Закону № 2136-ІХ, неодноразово надавалася судами різних інстанцій, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача (а.с.184-188).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, доводи, викладені у позов та відповіді на відзив підтримав.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

Як слідує з наказу ПАТ «СБЕРБАНК» від 22.06.2016 № 269-П, ОСОБА_1 прийнято з 23.06.2016 на роботу на посаду головного юрисконсульта відділу по роботі з проблемними активами юридичних осіб Управління по роботі з проблемними активами ПАТ «СБЕРБАНК», яке у грудні 2021 року змінило своє найменування на АТ «МР БАНК» (а.с.11).

Положенням про оплату праці працівників АТ «СБЕРБАНК», затвердженого Рішенням Правління АТ «СБЕРБАНК» від 27.01.2021, встановлено порядок та зміни розміру додаткової заробітної плати працівникам Банку (а.с.14 зворот - 21).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 25.02.2022 № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку відповідного зміною організації виробництва і праці, припиненням певних функцій роботі Банку», наказом АТ «МР БАНК» від 15.03.2022 № 47/л скорочено штат (чисельність ) працівників АТ «МР БАНК» (а.с.21 зворот).

Наказом в.о. Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «МР БАНК» від 10.06.2022 № 427/лк, ОСОБА_1., головного юрисконсульта управління проблемних активів та судового захисту Департаменту правового забезпечення та стягнення боргів АТ «МР БАНК», звільнено 14.06.2022, у зв`язку з ліквідацією підприємства, зігдно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.22).

У зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР БАНК» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136, наказом Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «МР БАНК» від 25.03.2022 № 80/л скасовано в АТ «МР БАНК» виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі доплат, надбавок, винагород та інше. Всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вважати такими, що втратили чинність. Управлінню по роботі з персоналом доручено ознайомити працівників АТ «МР БАНК» з даним Наказом (а.с.13).

Наказом Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «МР БАНК» від 01.04.2022 № 2/лк скасовано в АТ «МР БАНК» дію всіх нормативних документів банку (накази, розпорядження, регламенти, політики та положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори, угоди та інше) або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати. Долучено Управлінню по роботі з персоналом ознайомити працівників АТ «МР БАНК» з даним наказом (а.с.14).

Згідно з ст. 55 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

ОСОБА_1 14.07.2022 звернувся до Шевченківського районного суму м. Києва з позовною заявою про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати (справа № 761/13219/23).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ АТ «МР БАНК» від 10.06.2022 № 427/лк «Про звільнення», ОСОБА_1 поновлено з 14.06.2022 на посаді. У задоволенні вимог про стягнення недоотриманої заробітної плати відмовлено (а.с.35-39).

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2023, стягнуто з АТ «МР БАНК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 253898,83 грн, стягнуто судовий збір на користь держави (а.с.40-41).

Постановою Київського апеляційного суду від 09.05.2023 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2023 та додаткове рішення від 30.01.2023 у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, ухвалено нове рішення, яким у цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.42-47).

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.12.2023, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2023 у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 09.05.2023, залишено без змін (а.с.48-51).

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Так, вище вказаними рішеннями судів встановлено, що позивач при звернення до суду з позовом не оскаржував накази від 25.03.2022 № 80/л та від 01.04.2022 № 2/лк, судом не встановлено порушень положень діючого законодавства при їх прийнятті, а тому відповідно відсутні законом передбачені підстави для стягнення недоотриманої заробітної плати у вигляді невиплаченої винагороди у розмірі 20% за період з 01.03.2022 по 14.06.2022 включно в розмірі 29018,18 грн.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє до сьогодні.

Пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, який діяв на час спірних правовідносин, передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Отже, Конституція України надає можливість в умовах воєнного стану встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених ст. 43 Конституцією України, яка гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який що набрав чинності 24.03.2022 передбачено, що він визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України (у редакції станом на 25.03.2022) передбачена можливість зміни істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється згідно з п. 6 ст. 36 цього Кодексу (ч. 4 ст. 32 КЗпП України).

Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Статтею 103 КЗпП України визначено що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції станом на 25.03.2022), у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, положення діючого законодавства, суд вважає, що при прийнятті наказів від 25.03.2022 № 80/л та від 01.04.2022 № 2/лк, відповідачем не було порушено положення діючого законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України (в редакції на дату звернення до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як зазначає позивач, з наказами від 25.03.2022 № 80/л та від 01.04.2022 № 2/лк він ознайомлений не був. Однак, звертаючись 14.07.2022 до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та недоотриманої заробітної плати (справа № 761/13219/23), ОСОБА_1 посилався на дані накази, а отже, був з ним обізнаний. Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з даним позовом закінчився 14.10.2022. До Криворізького районного суду Дніпропетровської області з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся 29.02.2024, тобто за межами визначеного законом строку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з відповідача не підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 293 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про скасування наказу та стягнення недоотриманої заробітної плати, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.08.2024

Суддя: