Решение № 120795369, 30.05.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/19255/23

2/760/9585/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді Верещінської І.В.,

за участі секретаря Прищепи С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94) про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з вказаною вище позовною заявою. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість невиплаченої заробітної плати на загальну суму 255 234 грн. 30 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працював на посаді виконуючого обов`язки заступника Генерального директора з авіаційної безпеки в ДП «Завод 410 ЦА».

Відповідно до наказу №346/о від 11.10.2022 року позивач був звільнений з посади 11.10.2022 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Вказує, що відповідно до довідки про нарахування заробітної плати станом на 10.04.2023 року заборгованість ДП «Завод 410 ЦА» перед ОСОБА_1 становить 255 234 грн. 30 коп.

Виходячи із вищенаведеного, вказує, що відповідач на підставі ч. 1 ст. 116 КЗпП України мав виплатити при звільненні працівника всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, в день звільнення. Однак виплата проведена не була.

Враховуючи наведене просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.09.2023 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх необґрунтованістю. Вказує, що в даному випадку відсутня вина відповідача щодо невиплати заробітної плати. Посилався на те, що Завод своїм наказом оголосив простій у зв`язку із повномасштабним вторгненням ворога на територію України, в подальшому з 24.03.2023 року наказом №46 відповідачем припинено дію трудових договорів з переважною більшістю працівників. У відзиві на позов вказується, що у зв`язку з введенням військового стану в Україні та у зв`язку з військовою агресією у підприємства відсутня можливість проводити повноцінну господарську діяльність. А тому, зазначені обставини повністю виключають вину відповідача в затримці проведення розрахунку при звільненні позивача.

У відповіді на відзив позивач з огляду на твердження відповідача у відзиві, що трудові договори у зв`язку з агресією рф з переважною більшістю працівників було призупинено, просив суд розглянути справу з викликом сторін задля допиту його в якості свідка.

Ухвалою суду від 22 квітня 2024 року було відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно Наказу №230/0 від 29.04.2011 року призначений на посаду виконуючого обов`язки заступника Генерального директора з авіаційної безпеки в ДП «Завод 410 ЦА» з 01.05.2021 року.

Відповідно до наказу №346/о від 11.10.2022 він був звільнений з 11.10.2022 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Як свідчать матеріали справи, при звільненні позивача з роботи відповідачем не був проведений належний розрахунок з позивачем. Вказані обставини відповідачем у відзиві заперечуються, проте підтверджуються довідкою про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 року по 11.10.2022 року в якій вказано, що станом на 10.04.2023 року заборгованість ДП «Завод 410 ЦА» по зарплаті перед ОСОБА_1 складає 255 234 грн. 30 коп.

Також, згідно довідки про доходи від 21.04.2024 року №72, виданої бухгалтерією відповідача, ОСОБА_1 справді працював у ДП «Завод 410 ЦА» за основним місцем роботи на посаді заступника Генерального директора з авіаційної безпеки та загальна сума доходу за період з червня 2022 року по жовтень 2022 року складає 317061,24 грн., що з вирахуванням утриманих податків в розмірі 61826,94 складає 255234,30 грн.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятій статті 97 КЗпП України.

Як зазначено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18, зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, встановлена ст. 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в п.п. 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Як зазначено у п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Під час розгляду даної справи суду необхідно встановити існування у відповідача обставин через ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, які йому заважали виконати свій обов`язок щодо виплати позивачу при звільненні всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення.

Проте, будь-які докази того, що підприємство не здійснює господарську діяльність або така діяльність обмежена, доходи підприємства були відсутні або їх кількість не давала можливості здійснити розрахунок із позивачем у день його звільнення у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача, гарантоване статтею 43 Конституції України, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 255 234 грн. 30 коп., без врахування утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів, такий розмір заборгованості підтверджений належними доказами та не спростований відповідачем.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про стягнення заробітної плати від сплати судового збору звільняються.

Беручи до уваги, що позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 2552 грн. 34 коп., що складає 1 % від розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 116 КЗпП України, ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94) про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (ЄДРПОУ 01128297, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 255 234 грн. 30 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (ЄДРПОУ 01128297, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94) на користь держави судовий збір у розмірі 2552 грн. 34 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць із відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Верещінська