Решение № 120634980, 26.07.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року місто Київ № 361/10070/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання рішення житлової комісії незаконним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:

- визнати рішення про виключення житловою комісією Військової частини НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 і членів його сім`ї у кількості трьох осіб з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, оформлене пунктом 5 протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 №3 від 16.09.2021, незаконним та скасувати його;

- визнати пункт 1 підпункту 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2021 № 367 щодо затвердження протоколу про виключення з обліку ОСОБА_1 та членів його сім`ї незаконним та скасувати його;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї у кількості трьох осіб зі збереженням місця в черзі на момент взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, у загальній черзі з 14.06.2001 і у пільговій першочерговій черзі з 19.10.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 15.06.1994 по 10.07.2019 проходив військову службу в Збройних Силах України, безпосередньо брав участь у період з 10.12.2014 по 19.02.2015 в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та є учасником бойових дій.

З 14.06.2001 позивач перебував на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (у загальній черзі). З 19.10.2015 як учасник бойових дій зі складом сім`ї 4 (чотири) особи позивач був включений в список на першочергове отримання житла. Про це свідчать витяг з протоколу № 47 від 14.06.2001, витяг з протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 145 від 19.10.2015. Довідка, видана відповідачем про те, що позивач потребує поліпшення житлових умов від 22.09.2021 № 129, та витяг з протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2021 № 3.

З 10.07.2019 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2019 № 146 позивача звільнено у запас Збройних Сил України з правом носіння військового одягу (форми), із вислугою років 25 років 4 місяці відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 «Про військовий обов`язок і військову службу» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду, або оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

Крім того, позивач з 10.07.2019 є пенсіонером, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 .

16.09.2021 житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 виключила позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, у складі сім`ї з 4 (чотирьох) осіб: ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 . Таке рішення оформлено пунктом 5 протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 3 від 16.09.2021 та наказом командира відповідача від 20.09.2021 № 367.

Підставою для прийняття спірного рішення Військовою частиною НОМЕР_1 (житловою комісією відповідача) стало посилання на пункт 8 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Станом на день прийняття рішення про виключення житловою комісією Військовою частиною з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, позивач та його сім`я перебували на квартирному обліку військовослужбовців Семиполківського гарнізону під № 8 у загальній черзі і у пільговій першочерговій черзі під № 13, про що свідчить довідка командира Військовою частиною НОМЕР_1 від 05.11.2021 № 486.

Не погодившись з цим рішенням відповідача та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2021 № 367 в частині щодо виключення ОСОБА_1 і членів його сім`ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.01.2023 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.10.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.01.2023 та закрито провадження у справі № 361/10070/21. Роз`яснено позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та про його право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови на звернення до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.11.2023 направлено справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання рішення житлової комісії незаконним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 справа № 361/10070/21 прийнята до провадження суддею Донцем В. А.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки позивача звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Разом з тим, за твердженням відповідача, наведена підстава звільнення зі служби у відповідності до пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» не передбачає можливості залишення позивача і членів його сім`ї на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, після звільнення з військової служби.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача подала до суду письмові пояснення, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки після звільнення позивача з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, на думку Київського квартирно-експлуатаційного управління, підстави для залишення ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 відсутні.

Дослідивши докази, суд установив.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 15.06.1994 по 10.07.2019 проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_3 від 15.06.1994 та витягом з послужного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/3/1 /4597 від 01.09.2021.

У період з 10.12.2014 по 19.02.2015 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, про що свідчить довідка Військової частини НОМЕР_1 № 57 від 07.05.2019, є учасником бойових дій згідно з посвідченням НОМЕР_4 від 30.04.2015.

З 10.07.2019 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2019 № 146 позивача звільнено у запас Збройних Сил України з правом носіння військового одягу (форми), з вислугою років 25 років 4 місяці відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду, або оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

З 14.06.2001 позивач перебував на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, а з 19.10.2015 був включений в список на першочергове отримання житла, як учасник бойових дій, зі складом сім`ї у кількості 4-х (чотирьох) осіб, що підтверджується витягом з протоколу № 47 від 14.06.2001, витягом з протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2015 № 145, довідкою, виданою відповідачем про те, що позивач потребує поліпшення житлових умов від 22.09.2021 № 129 та витягом з протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 3 від 16.09.2021.

З 10.07.2019 ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 .

16.09.2021 житловою комісією Військової частини НОМЕР_1 позивач був виключений з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, зі складом сім`ї 4 (чотири) особи: позивач, його дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 . Це рішення оформлено пунктом 5 протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 № 3 від 16.09.2021 та наказом командира відповідача від 20.09.2021 № 367.

Позивач стверджує, що має право на забезпечення жилим приміщенням як військовослужбовець, вислуга років якого становить 20 і більше років. З цього приводу суд зазначає наступне.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.

Згідно з абзацами 1, 4 пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі - Порядок № 1081, у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень).

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 пункту 3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Згідно з абзацами 1, 3 пункту 12 Порядку № 1081 службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

За правилами пункту 11 Порядку № 1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Разом з тим пунктом 29 Порядку № 1081 передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних у справі рішень, підставою для виключення позивача та членів його сім`ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, стала його невідповідність пункту 8 статті 12 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на день виключення позивача і членів його сім`ї з квартирного обліку).

Так, згідно з пунктом 8 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Суд погоджується з доводами відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, що позивач звільнений з військової служби на підставі підпункту «к» пункту 2 частини п`ятої статті 26 «Про військовий обов`язок і військову службу» (за закінченням строку дії контракту), а не за станом здоров`я, віком чи у зв`язку із скороченням штатів.

Разом з тим пунктом 9 указаної статті передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Таким чином, норми пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наділяють позивача правом після звільнення з військової служби у запас за наявності вислуги військової служби не менше 20 років залишитися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, підстави для зняття військовослужбовців з обліку визначені в пункту 30 Порядку № 1081, згідно з яким військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відомостей про виникнення підстав, передбачених пунктом 30 Порядку № 1081, для зняття позивача з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби відповідачем не наведено та судом не встановлено.

Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція).

Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Відповідачем не заперечується, що вислуга календарних років позивача становить 25 років.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ Інструкції облік ведеться в житлових комісіях військових частин (об`єднаних житлових комісіях), військових комісаріатах та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району.

Згідно з пунктом 21 розділу VІ Інструкції зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Наявності таких підстав для зняття позивача і членів його сім`ї з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, судом не встановлено.

Суд зазначає, що існує вичерпний перелік підстав, за яких військовослужбовці мають право залишатися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при звільненні з військової служби, а звільнення з військової служби в запас не є підставою для зняття позивача та членів його сім`ї з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військовій частині.

Тлумачення зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а відтак і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і в разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку № 1081.

До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 у справі № 748/303/20, від 20.01.2021 у справі № 460/6031/18.

З урахуванням зазначених норм права та обставин справи, зокрема, наявності в позивача календарної вислуги на військовій службі більше 20 років, статусу учасника бойових дій, перебування під час проходження військової служби до звільнення на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у Військовій частині НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що позивач має право на залишення на квартирному обліку у відповідача і після звільнення його з військової служби.

Ураховуючи вказане вище, суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 про виключення ОСОБА_1 і членів його сім`ї у кількості трьох осіб з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, оформлене пунктом 5 протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 №3 від 16.09.2021. Оскільки наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2021 № 367 затверджено протокол житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 про виключення з обліку ОСОБА_1 та членів його сім`ї, який визнаний судом протиправним, скасування підлягає також і пункт 6 цього наказу.

Щодо позовних вимог про зобов`язання поновити позивача і членів його сім`ї на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача поновити позивача та членів його сім`ї у кількості 3-х (трьох) осіб на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у загальній черзі з 14.06.2001 і у пільговій першочерговій черзі з 19.10.2015.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, у зв`язку з чим судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 про виключення ОСОБА_1 і членів його сім`ї у кількості трьох осіб (дружини ОСОБА_2 , сина ОСОБА_3 , сина ОСОБА_4 ) з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, оформлене пунктом 5 протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 №3 від 16.09.2021.

Визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2021 № 367 щодо затвердження протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 у частині виключення з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, ОСОБА_1 та членів його сім`ї.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї у кількості трьох осіб (дружини ОСОБА_2 , сина ОСОБА_3 , сина ОСОБА_4 ) зі збереженням місця в черзі на момент взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, у загальній черзі з 14.06.2001 і у пільговій першочерговій черзі з 19.10.2015.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код невідомо, місцезнаходження: невідомо).

Третя особа Київське квартирно-експлуатаційне управління (ідентифікаційний код 22991617, місцезнаходження: 03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 30).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.