Постановление суда № 120628876, 02.07.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20235/23

Провадження № 6/761/611/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження; видачу дублікатів виконавчих листів; поновлення процесуального строку для пред`явлення виконавчих листів по цивільній справі №2-12015/10 за позовом за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі по тексту - ТОВ «Брайт Інвестмент»/заявник) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчих листів відносно боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , та поновлення процесуального строку для їх пред`явлення.

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010р. по цивільній справі №2-12015/10, яке набрало законної сили, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі по тексту - ВАТ КБ «Надра») було задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №68-Б від 21 серпня 2007р. (далі по тексту - кредитний договір) у розмірі 93778,01 доларів США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення по справі складає 744409,84 грн; 1700,0 грн судового збору; 120, - грн збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В подальшому, 05 серпня 2020р. між ВАТ КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») було укладено договір №GL48N718070_blank про відступлення прави вимоги, відповідно до якого ВАТ КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором.

18 січня 2021р. між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір №GL48N718070_blank_05 про відступлення прави вимоги, відповідно до якого ВАТ КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором.

ТОВ «Брайт Інвестмент» зазначило, що зверталось до попереднього кредитора ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - ФГВФО) із запитами з проханням повідомити про наявність у них вказаних виконавчих листів.

Так, у відповідь на запит заявника, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ФГВФО повідомили про відсутність у них оригіналів виконавчих листів по цивільній справі №2-12015/10.

Крім того, ТОВ «Брайт Інвестмент» зверталось до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - Управління) із запитом, з проханням повідомити чи перебували на примусовому виконанні у відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих Управлінню, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра», та у разі звершення виконавчих проваджень, повідомити коли та з яких підстав були завершені та кому було направлено виконавчі документи.

У відповідь на вказаний запит, 01 лютого 2024р. Управління у своєму листі повідомило, що згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі по тексту - АСВП) на виконанні перебувало ряд виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з вищевказаних осіб на користь ВАТ КБ «Надра» які були завершені з різних підстав, та зазначило, що виконавчі документи за супровідним листом повернуто стягувачу оригінали виконавчих документів за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, як зазначено у вказаному листі, надати більш детальну інформацію Управління не може, оскільки виконавчі провадження знищені, у зв`язку із закінченням строку зберігання.

З огляду на викладене, заявник, посилаючись на те, що строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа пропущено з об`єктивних причин (заявник дізнався про постанови про повернення виконавчих документів стягувачу лише 01 лютого 2024р. із листа Управління), при цьому оригінал виконавчого листа був втрачений під час листування органу державної виконавчої служби з первісним стягувачем, керуючись ст.ст. 433, 442 ЦПК України, п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, просив суд замінити сторону виконавчого провадження (стягувача), видати дублікат виконавчих листів та поновити процесуальний строк для їх пред`явлення.

27 червня 2024р. на адресу суду надійшла заява заінтересованої особи (боржника) ОСОБА_3 , в якій остання клопотала перед судом про здійснення розгляду заяви у відсутність останньої, а також виклала свої заперечення щодо задоволення заяви ТОВ «Брайт Інвестмент», зазначилоа про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Брайт Інвестмент». Свою позицію ОСОБА_4 мотивує тим, що вказана заява подана після закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, та єдиною підставою для поновлення процесуального строку, заявник вказував на те, що про існування постанов про повернення виконавчого документу стягувачу заявнику стало відомо лише 01 лютого 2024р., однак, на переконання сторони боржника, вказане не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки, ТОВ «Брайт Інвестмент», купуючи право вимоги у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», повино було усвідомлювати наслідки вчинення такої дії, з урахуванням того, що на час укладення договору про відступлення права вимоги такий строк був вже пропущений.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, заявник та заінтересована особа ОСОБА_4 клопотала перед судом про розгляд справи у їх відсутність. Інші учасники процесу поважності причини неявки суду не повідомили.

Оскільки, неявка учасників справи не перешкоджає вирішенню питання про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши заяву ТОВ «Брайт Інвестмент», повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2010р. по цивільній справі №2-12015/10, яке набрало законної сили, позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» було задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 93778,01 доларів США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення по справі складає 744409,84 грн; 1700,0 грн судового збору; 120, - грн збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

На підставі вказаного судового рішення, 19 березня 2013р. стягувачу (ВАТ КБ «Надра»), Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчі литис відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо заявленої вимоги про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05 серпня 2020р. між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір №GL48N718070_blank про відступлення прави вимоги, відповідно до якого ВАТ КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором.

18 січня 2021р. між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір №GL48N718070_blank_05 про відступлення прави вимоги, відповідно до якого ВАТ КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та другастатті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ятастатті 442 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022р. у справі № 2-7763/10 дійшла до висновку, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 55 ЦПК України - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особиу зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справіне обхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи -правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Суд зауважує, що реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам ч. 1 ст. 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першоїстатті 2 ЦПК України

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024р. у справі №2-85/11 , враховуючи правову позицію, сформульовану Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022р. усправі №2-7763/10, дійшов висновку, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна носить виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертоїстатті 4 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони стягувача протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019р. у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019р. у справі № 5/128, від 21 серпня 2020р. у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Так, з приводу заявлених вимог заяви щодо видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення процесуального строку для їх пред`явлення суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Заявник, у свою чергу, повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 25 вересня 2015р. за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2015р. «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

В поданій до суду заяві, в обґрунтування доведення факту втрати виконавчих документів та поважності прични для поновлення процесуального строку для їх пред`явлення, заявник посилався на те, що останній звартався до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із запитом, з проханням повідомити чи перебували на примусовому виконанні у відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих Управлінню, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра», та у разі звершення виконавчих проваджень, повідомити коли та з яких підстав були завершені та кому було направлено виконавчі документи.

У відповідь на вказаний запит, 01 лютого 2024р. Управління у своєму листі повідомило, що згідно відомостей АСВП на виконанні перебувало ряд виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з вищевказаних осіб на користь ВАТ КБ «Надра» які були завершені з різних підстав, та зазначило, що виконавчі документи за супровідним листом повернуто стягувачу оригінали виконавчих документів за адресою: АДРЕСА_1 , та надати більше детальну інформацію Управління не може, оскільки виконавчі провадження знищені за закінченням строку для їх зберігання.

Однак, суд критично оцінює вищенаведені докази, надані заявником на підтвердження наявності виконавчих проваджень чи постанов про повернення виконавчих документів стягувачу, відкритих з виконання виконавчого листа №2-12015/10, оскільки, з листа Управління, не вбачається за можливе встановити що вказані виконавчі провадження були відкриті саме з виконання виконавчого листа по цивільній справі №2-12015/10, оскільки у вказаному листі зазначені інформація відсутня.

Інших доказів на підтвердження вказаного заявником не надано. При цьому, суд зауважує, що, як вбачається з матеріалів заяви, сторона заявника не зверталась до Управління чи інших органів ДВС із запитом, в якому б просило повідомити про наявність виконавчих проваджень саме з примусового виконання виконавчих листів у цивільній справі №2-12015/10.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023р. по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд відхиляє доводи заявника, що про існування постанов про повернення виконавчих документів стягувачу стало відомо останньому лише 01 лютого 2024р. із листа Управління, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів, що постанови про повернення виконавчих документів стягувачу були винесені з примусового виконання виконавчих листів саме по цивільній справі №2-12015/10.

Суд звертає увагу заявника, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018р. у справі № 2515/739/2012, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020р. у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020р. у справі № 1003/6035/12, які є обов`язковими для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

З огляду на викладене, враховуючи наведені правила Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо обов`язковості направлення постанови про повернення оригіналу виконавчого документа стягувачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також відсутність дій стягувача (заявника) щодо отримання вказаних відомостей (відомостей про наявність виконавчих проваджень саме з примусового виконання виконавчих листів по цивільній справі №2-12015/10) в органах ДВС, суд вважає недоведеним факт втрати оригіналу виконавчих листів під час пересилання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Аналогічне положення містить ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Суди, при розгляді заяв про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання мають детально досліджувати всі обставини, які вплинули на пропуск строків пред`явлення виконавчих документів до виконання і розглядати їх в сукупності шляхом встановлення відповідного причинно-наслідкового зв`язку.

З`ясування вказаних обставин відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20 січня 2016р. в справі № 6-711цс15.

Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Так, з матеріалів справи вбачається, що представник первісного стягувача отримав виконавчий лист 19 березня 2013р.

При цьому суд звертає увагу, що ВАТ КБ «Надра», та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» є юридичними особами, мають у штаті працівників, які були зобов`язані забезпечувати належний контроль за виконанням судових рішень в органах ДВС.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію первісним та попереднім стягувачами своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на забезпечення належного контролю за виконанням судових рішень, представником заявника не надано, як й не підтверджено існування обставин, які об`єктивно цьому перешкоджали.

Таким чином, суд вважає, що наведені представником заявника у заяві причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання не є поважними, а отже не можуть бути підставою для поновлення вказаного строку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950р., яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997р. та згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності та враховуючи висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд вважає, що представником заявника не доведено факту втрати оригіналу виконавчого документу, а також поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для видачі його дублікату та поновленні строку для пред`явлення, а також заміни сторони (стягувача) виконавчого провадження, тому приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 433, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження; видачу дублікатів виконавчих листів; поновлення процесуального строку для пред`явлення виконавчих листів по цивільній справі №2-12015/10 за позовом за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя: