Постановление суда № 120612012, 23.07.2024, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2655/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Берегове

Берегівський районнийсуд Закарпатськоїобласті вособі головуючогосуддіОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022078060000068 від 10.03.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області із Закарпатського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022078060000068 від 10.03.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 травня2023 року призначено судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.

29 квітня 2024 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022078060000068 від 10.03.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України. Захисник зазначає, що саме обвинувачення базується на даних ОСОБА_4 показаннях під час дізнання, а саме в яких він вказує, що давав свої анкетні дані на автозаправочній станції разом з ОСОБА_6 невідомому чоловіку, який в подальшому 09 березня 2022 року надав їм підроблені довідки, і які вони надали при намаганні перетнути державний кордон України з метою виїзду за кордон. Разом з цим, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що такі показання були ним надані дізнавачу, оскільки без визнання ним своєї вини у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 358 КК України ти ч. 4 ст. 358 КК України не можливо було в подальшому ставити клопотання перед судом про закриття кримінального провадження на підставі ст. 45 КК України. Даний факт визнано у клопотання, оскільки невизнання вини обвинуваченим не може свідчити про щире каяття. При цьому, інших доказів вчинення ОСОБА_4 кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України суду не надано.

Крім того, у клопотанні зазначено, що 11 березня 2024 року стороною обвинувачення під час судового розгляду Берегівським районним судом Закарпатської області кримінальної справи відносно ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України було змінено обвинувачення та подано до суду обвинувальний акт від 11 березня 2024 року. Так, у новому обвинуваченні ОСОБА_6 вмінено у вину і надання ним даних ОСОБА_4 невстановленій слідством особі для подальшого виготовлення медичної довідки. Зазначеним вироком ОСОБА_6 визнано винним у наданні ним невстановленій слідством особі своїх анкетних даних та даних ОСОБА_4 , на підставі яких невстановлена слідством особа виготовила довідки.

Так, ОСОБА_4 кається у вчиненому ним кримінальному проступку, передбаченому ч. 4 ст. 358 КК України, сприяв розкриттю злочину, шкода та збитки від його дій не наступили. Зважаючи на наведене, захисник ОСОБА_5 просить у разі відмови прокурора змінювати обвинувальний акт в суді, щоб виключити з обвинувачення ОСОБА_4 вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, при ухвалення рішення у справі ОСОБА_4 виправдати останнього за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України; визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України; закрити кримінальне провадження на підставі ст. 45 КК України, ст. 288 КПК України у зв`язку з дійовим каяттям та звільнити його від кримінальної відповідальності.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав зазначених у ньому та просив долучити до матеріалів кримінального провадження вирок, ухвалений відносно ОСОБА_6 ..

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив задовольнити клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання захисника, пояснивши, що вирок суду відносно ОСОБА_6 не набрав законної сили, при цьому, обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину щодо двох кримінальних правопорушень, особисто підписував визнання і погоджувався на спрощений порядок дослідження та розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України.

Зокрема, ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України воєнного стану, а також проведення на території України мобілізації до Збройних Сил України, маючи умисел на виготовлення підроблених документів, довідки про те, що він визнаний не придатним до військової служби з виключенням із військового обліку, з метою перетину державного кордону України, всупереч обмежень, передбачених Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Законом України «Про правовий режим воєнного стану», усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на пособництво у підробленні іншого офіційного документа, який видається установою, що має право видавати такі документи, з метою його подальшого використання, домовився із невстановленою досудовим розслідуванням особою щодо виготовлення підробленого документу на своє ім`я та передав свої персональні анкетні дані для внесення їх до підробленої довідки, відповідно до якої він визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, начебто виданої медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням точний день та час, невстановлена особа у невстановленому досудовим розслідуванням місці передала ОСОБА_4 завідомо підроблений документ довідку від 03.03.2022 року № С-24, відповідно до якої ОСОБА_4 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, начебто виданою медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка насправді ІНФОРМАЦІЯ_2 не видавалась та не посвідчувалась, оскільки такий 31.10.2020 року переформовано в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, тобто у пособництві у підробленні посвідчення та іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його іншою особою.

Крім цього, в подальшому ОСОБА_4 09 березня 2022 року близько 20 години 57 хвилин, під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в міжнародному пункті пропуску через державний кордон України «Косино», який розташований по АДРЕСА_1 , усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, з метою перетину Державного кордону України, всупереч обмежень, передбачених Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про правовий режим воєнного стану», надав військовослужбовцям Державної прикордонної служби України завідомо підроблений документ довідку від 03.03.2022 року № С-24, відповідно до якої ОСОБА_4 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, начебто виданою медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка насправді ІНФОРМАЦІЯ_2 не видавалась та не посвідчувалась, оскільки такий 31.10.2020 року переформовано в ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим у такий спосіб використав завідомо підроблений офіційний документ.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документа.

Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Разом з цим, під час судового розгляду прокурором не подавалось змінене обвинувачення щодо ОСОБА_4 , прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження, оскільки обвинувачений під час досудового розслідування визнав вину у вчиненні обох кримінальних проступків.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року передбачено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК) можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості.

Такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які утворюють сукупність (за винятком реальної), не може бути перепоною для застосування ст. 45 КК.

Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду.

Частинами 1та 2ст.32КК Українивизначено,що повторністюкримінальних правопорушеньвизнається вчиненнядвох абобільше кримінальнихправопорушень,передбачених тієюсамою статтеюабо частиноюстатті Особливоїчастини цьогоКодексу. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.

Суд констатує, що обвинувальний акт з реєстромматеріалів таматеріалами досудовогорозслідування покримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022078060000068 від 10.03.2022 року було подано до суду 13 вересня 2022 року разом із заявою обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку.

Тобто, обвинувачений ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування беззаперечно визнав свою вину у вчинених кримінальних проступках, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, як пособництво у підробленні іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, який надає права з метою використання його підроблювачем або іншою особою та ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Крім того, ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2022 року клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження у зв`язку з дійовим каяттям задоволено.

Отже, наведені письмові матеріали свідчать про повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 до моменту розгляду обвинувального акту після скасування Закарпатським апеляційним судом ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 24.01.2023 року.

Тому, змінені обвинуваченим ОСОБА_4 покази та часткове визнання вини у вчиненні інкримінованих правопорушень, суд розцінює як підставу для уникнення кримінальної відповідальності.

Статтею 368 КПК України визначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;

2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений;

3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення;

3-1) чи підлягає обвинувачений звільненню від відповідальності;

4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме;

6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням;

7) чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку;

7-1) чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру;

7-2) чи є підстави для виплати винагороди викривачу і, якщо так, у якому розмірі та в якому порядку;

8) чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності;

9) чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94Кримінального кодексу України;

10) чи слід у випадках, передбачених статтею 96Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування;

11) чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя;

12) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами;

13) на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі;

14) як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Тобто, питання не доведення вини обвинуваченого чи визнання його винуватим є питанням, яке вирішується судом виключно у нарадчій кімнаті, до якої суд виходить для ухвалення вироку.

Отже, враховуючи вищенаведене, а саме те, що прокурором під час судового розгляду не змінювався обвинувальний акт, зокрема не виключено із обвинувачення інкримінованого ОСОБА_4 ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України та питання визнання невинуватим чи винним у вчиненні кримінальних правопорушень обвинуваченого вирішується судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, суд приходить до висновку, що клопотання захисника про закриття кримінального провадження на підставі ст. 45 КК України є необґрунтованим та безпідставним, тому у його задоволенні слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 45 КК України, ст.ст. 288, 392, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022078060000068 від 10.03.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України відмовити.

Ухвалаоскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_7