Решение № 120487102, 19.07.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2024 р. справа № 300/4802/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) про:

-визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення перерахунку пенсії, а також скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у здійсненні перерахунку від 14.06.2024 О/р 092850017811;

-зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку №2 з моменту її призначення (05.01.2022), з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував у підприємствах, розташованих в російській федерації за період з 2001 року по 2019 роки, зокрема згідно довідок, які надавались при зверненні за пенсією і наявні в матеріалах пенсійної справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення суду у справі №300/3266/22 йому призначено пенсію за віком за Списком №2. При цьому, ОСОБА_1 звернувся 14.05.2024 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідок, які надавались при зверненні за пенсією і наявні в матеріалах пенсійної справи. Проте, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зареєстровано її як звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян» та листом-відповіддю від 07.06.2024 №5590-4174/Ж-02/8-0900/24 пенсійний орган повідомив позивача про те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі №300/3266/22 було зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію, при цьому заробітна плата за періоди роботи на території росії зарахована у нульовому варіанті, оскільки призначення і виплата пенсій громадянам України, які працювали за її межами, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке провадиться відповідно до Закону №1058, інших нормативно- правових актів. У зв`зку із цим, позивачем 07.06.2024 заповнено заяву про перерахунок пенсії на веб-порталі ПФУ в особистому кабінеті. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.06.2024 О/р 092850017811 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Такі дії пенсійного органу та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.06.2024 О/р 092850017811 позивач вважає протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують права ОСОБА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.07.2024 від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що 14.05.2024 позивач звернувся до Головного управління із заявою (письмовим зверненням) про перерахунок пенсії, на яке Головним управлінням 07.06.2024 надано вичерпну відповідь та повідомлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі №300/3266/22 виконане, зокрема зараховано спірні періоди роботи до страхового стажу та призначено з 05.01.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тобто, на переконання представника відповідача, рішення суду виконане відповідно до вимог мотивувальної та резолютивної частини та в межах, покладених судом зобов`язань. Окрім цього, відповідач вважає, що позивачем не дотримано правил звернення до органів Пенсійного фонду, передбачених Порядком 22-1 га відповідно Головним управлінням надавалась тільки відповідь на звернення. Також представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вказала, що за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023. При цьому, в даному випадку позивач працював на території російської федерації, однієї з країн, яка підписала Угоду «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників мігрантів», а також Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Враховуючи припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян. держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, згідно якої проводилось взаємне визнання та зарахування стажу, заробітна плата за спірний період не врахована. За таких обставин, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області просило суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Головне управління ПФУ в Харківській області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалося. Від останнього до суду не надходили заперечення проти позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком за Списком №2.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі №300/3266/22 визнано протиправними та скасовано рішення Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії від 13.01.2022 за №092850012681, від 07.04.2022 за №092850012681 та від 03.06.2022 за №092850012681. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 відповідний стаж як до загального страхового стажу, так і до пільгового, зокрема періоди роботи у російській федерації. Окрім цього, вказаним рішенням суду зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.01.2022 з дня звернення за пенсією.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023 по справі №300/3266/22 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі №300/3266/22 залишено без змін

Таким чином, рішення суду у справі №300/3266/22 набрало законної сили 11.01.2023.

На виконання вказаного судового рішення, відповідачем призначено позивачу пенсію, що не заперечується сторонами.

Однак, в подальшому, представником позивача направлено на адресу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області заяву про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідок, які надавались при зверненні за пенсією і наявні в матеріалах пенсійної справи.

У відповідь на таку заяву ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 07.06.2024 №5590-4174/Ж-02/8-0900/24 повідомив позивача про те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі №300/3266/22 було зобов`язано призначити пенсію. Також пенсійним органом зазначено, що заробітна плата за періоди роботи на території росії зарахована мені у нульовому варіанті, оскільки призначення і виплата пенсій громадянам України, які працювали за її межами, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке провадиться відповідно до Закону №1058, інших нормативно- правових актів». Окрім цього, вказано, що відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав- учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється згідно законодавства держави, на території якої вони проживають. Однак, з 01.01.2023 російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. При цьому, 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією, дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 .01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР. Водночас, зазначено що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі №300/3266,22 виконане в межах покладених зобов`язань.

07.06.2024 ОСОБА_1 подав заяву про перерахунок пенсії на веб-порталі ПФУ в особистому кабінеті, до якої долучив довідки про заробітну плату, яку позивач отримував у підприємствах, розташованих в російській федерації за період з 2001 року по 2019 роки та які надавались при зверненні за пенсією і наявні в матеріалах пенсійної справи. Зокрема, це архівна довідка від 13.07.2018 за №1632; архівна довідка від 23.07.2018 за №1756; довідка ТзОВ «КНГ-Сервис» про заробітну плату для обчислення пенсії від 25.10.2018 за №757; довідка АТ «Белорусское УПНП и КРС» від 04.06.2021 за №783; архівна довідка від 30.10.2018 за №558 Ж/03; довідка ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №019/12; довідка ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №020/12; довідки ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №021/12; довідка ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №022/12; довідка ТзОВ «Буринжениринг» від 18.11.2012 за №017/12; довідка ТзОВ «Бурова Сервісна Компанія 1» від 22.09.2013 за №186/13; довідка про доходи від 29.09.2017 за №6; довідка про доходи від 29.09.2017 за №98; довідка про доходи від 29.09.2017 за №97; довідка ТзОВ «ВышТрансБур Сервис» від 05.08.2019 за №69.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.06.2024 О/р 092850017811 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Пенсія громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом №1058 від 09.07.2003. При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на територіях РРФСР по 31.12.1991. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.

Оскільки, на думку позивача, пенсійний орган при перерахунку пенсії ігнорує довідки про заробітну плату, яку позивач отримував у підприємствах, розташованих в російській федерації за період з 2001 року по 2019 роки та вважаючи такі дії відповідача неправомірними, як і винесене спірне рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Суд зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі №300/3266/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2023, ОСОБА_1 з 05.01.2022 призначено пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас, обставини, встановлені згаданим рішенням суду доказуванню в даній адміністративній справі не підлягають та додаткового судового захисту не потребують у відповідності до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV).

Частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок від 25.11.2005 №22-1).

Згідно абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Водночас, згідно пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Окрім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.

Отже, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.

В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивач звертався 14.05.2024 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати згідно довідок, які надавались при зверненні за пенсією і наявні в матеріалах пенсійної справи, а також позивачем 07.06.2024 заповнено заяву про перерахунок пенсії на веб-порталі ПФУ в особистому кабінеті із врахуванням заробітної плати згідно згаданих довідок.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, довідки про заробітну плату, а саме архівна довідка від 13.07.2018 за №1632; архівна довідка від 23.07.2018 за №1756; довідка ТзОВ «КНГ-Сервис» про заробітну плату для обчислення пенсії від 25.10.2018 за №757; довідка АТ «Белорусское УПНП и КРС» від 04.06.2021 за №783; архівна довідка від 30.10.2018 за №558 Ж/03; довідка ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №019/12; довідка ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №020/12; довідки ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №021/12; довідка ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №022/12; довідка ТзОВ «Буринжениринг» від 18.11.2012 за №017/12; довідка ТзОВ «Бурова Сервісна Компанія 1» від 22.09.2013 за №186/13; довідка про доходи від 29.09.2017 за №6; довідка про доходи від 29.09.2017 за №98; довідка про доходи від 29.09.2017 за №97; довідка ТзОВ «ВышТрансБур Сервис» від 05.08.2019 за №69 були видані на підставі відомостей особових рахунків, засвідчені печатками, містять дані про фактичні суми заробітної плати позивача та про відрахування у Пенсійний фонд російської федерації.

При цьому, відповідачем не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірних довідках, не підтверджуються первинними документами.

Суд також констатує про не зарахування заробітної плати пенсійним органом при призначенні та нарахуванні пенсії ОСОБА_1 згідно згаданих довідок, водночас, за умов зарахування стажу охопленого періодом, зазначеного у вказаних довідках.

Відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням даних заробітної плати, отриманої на території російської федерації, відповідач у спірному рішенні і у відзиві на позовну заяву послався на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Однак, суд визнає такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода від 13.03.1992) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частини 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992, обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Більше того, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і набрання чинності Законом №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», не є підставою для відмови в обчисленні пенсії позивача з урахуванням даних заробітної плати отриманої на території рф, адже така отримана ним до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на отримання пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Внаслідок чого, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Окрім того, згідно із частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).

За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 (провадження №К/9901/22935/18) та від 20.03.2019 у справі №688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).

Поряд з цим, у постанові від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, внаслідок чого підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №280/1411/16-а та від 26.10.2022 у справі №808/1735/18.

Більше того, суд зазначає, що у довідках від 14.08.2020 № 44, № 45 та № 46, виданих Управлінням механізації «Элепс» філіал ОАО «Элеваторспецстрой», чітко визначено, що із заробітної плати позивача повністю утримані та перераховані страхові внески до Пенсійного фонду російської федерації у відповідності до встановлених тарифів.

До того ж, неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через події, що пов`язані з повномасштабною війною, не може покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки видані належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості.

Суд зазначає, що подібні правові висновки були відображені у правовідносинах щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території (справи №583/392/17, №234/3038/17, № 360/1628/17).

Позиція головного управління, яка фактично не стосується допущених зловживань зі сторони позивача, призвела до неспівмірних наслідків у формі зменшення розміру пенсії.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправні дії відповідача щодо неврахування під час обчислення пенсії позивача відомостей про його заробітну плату за періоди роботи в російській федерації згідно поданих довідок та, як наслідок, про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у здійсненні перерахунку від 14.06.2024 О/р 092850017811, яке слід скасувати.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

У даному випадку, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде визнання визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у здійсненні перерахунку від 14.06.2024 О/р 092850017811, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку №2 з моменту її призначення (05.01.2022), з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував у підприємствах, розташованих в російській федерації за період з 2001 року по 2019 роки, зокрема згідно довідок, які надавались при зверненні за пенсією і наявні в матеріалах пенсійної справи.

Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи відповідачі доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду, підлягає стягненню рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, яке винесло спірне рішення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах по Списку№2 з моменту її призначення (05.01.2022), з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував у підприємствах, розташованих в російській федерації за період з 2001 року по 2019 роки, зокрема згідно довідок, які надавались при зверненні за пенсією: архівна довідка від 13.07.2018 за №1632; архівна довідка від 23.07.2018 за №1756; довідка ТзОВ «КНГ-Сервис» про заробітну плату для обчислення пенсії від25.10.2018 за №757; довідка АТ «Белорусское УПНП и КРС» від 04.06.2021 за №783; архівна довідка від 30.10.2018 за №558 Ж/03; довідка ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №019/12; довідка ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №020/12; довідки ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №021/12; довідка ТзОВ «ЗапСиббурнефть» від 18.11.2012 за №022/12; довідка ТзОВ «Буринжениринг» від 18.11.2012 за №017/12; довідка ТзОВ «Бурова Сервісна Компанія 1» від 22.09.2013 за №186/13; довідка про доходи від 29.09.2017 за №6; довідка про доходи від 29.09.2017 за №98; довідка про доходи від 29.09.2017 за №97; довідка ТзОВ «ВышТрансБур Сервис» від 05.08.2019 за №69.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.