Постановление суда № 120426663, 17.07.2024, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2981/24

Провадження № 1-кп/545/757/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2024 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, українцю, уродженцю м. Полтава, з неповною середньою освітою, на утриманні осіб не маючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обвинуваченому за ч. 1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження Полтавського районного суду Полтавської області надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170440000496 від 22.05.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24.05.2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном до 20.07.2024 року (включно).

Прокурором надано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Підставою продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою продовження застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_4 розуміючи яке покарання йому загрожує, з метою уникнення відповідальності може переховуватися від суду, оскільки останній не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, не має офіційного чи постійного місця роботи, обвинувачується у вчиненні тяжкого правопорушення, за скоєння якого передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років;

-незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, зокрема умовляннями та/або погрозами застосування будь-якого впливу на потерпілу, свідків заставляти змінити їх покази або дати неправдиві свідчення, оскільки показами потерпілої, свідків, підтверджується вина ОСОБА_4 , йому відоме їх місце проживання, та вказані особи ще не допитані під час судовогорозгляду;

-вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки офіційно ніде не працює, не має джерел доходу, характеризується як особа, що зловживає алкогольними напоями, що відповідно може спонукати його до вчинення корисливих правопорушень з метою отримання коштів для існування, крім цього може продовжити вчиняти правопорушення насильницького характеру відносно потерпілої.

Також, відповідно до ст. 178 КПК України, необхідно належним чином надати оцінку встановленим під час досудового слідства наступним обставинам, які прошу оцінити при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , а саме:

-тяжкість покарання, в разі визнання його винним у вчиненні вказаного злочину, у вигляді безальтернативного позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;

-відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність у обвинуваченого утриманців;

-відсутність у ОСОБА_4 постійного офіційного місця роботи;

-високий ризик повторення злочинної поведінки відносно потерпілої

Інші, більш м`які запобіжні заходи, не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 .

Особисте зобов`язання не можливо застосувати, оскільки вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених ст. 176 КПК України та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду;

На адресу правоохоронних органів, суду не надходили письмові звернення осіб, які б висловили бажання поручитися за обвинуваченого.

Заставу не можливо застосувати, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 вчинив правопорушення із застосуванням насильства;

Домашній арешт не можливо застосувати до обвинуваченого у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 , розуміє тяжкість скоєного кримінального правопорушення та його наслідки, даний запобіжний захід не забезпечить дотримання ним усіх вимог та процесуальних обов`язків як обвинуваченого, в тому числі за наявності ризику скоєння повторного правопорушення насильницького характеру відносно потерпілої, за відсутності сторонньої особи, що зможе це гарантувати до завершення судового розгляду, а тому він потребує постійного візуального контролю та нагляду за своєю поведінкою, що можливо лише в умовах слідчого ізолятору.

У разі застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, тим самим це негативно вплине на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думу свого захисника. У задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого, ув`язку з необхідністю забезпечення безпеки потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_6 надала заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутність. Претензій до обвинуваченого не має.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого, його захисника, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Суд, за нормами ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_4 хоча і вперше притягується до кримінальної відповідальності, однак обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. При встановленні наявності ризиків, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності може:

-переховуватися від суду, оскільки, розуміючи яке покарання йому загрожує, з метою уникнення відповідальності може переховуватися від суду, оскільки останній не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, не має офіційного чи постійного місця роботи, обвинувачується у вчиненні тяжкого правопорушення, за скоєння якого передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років;

-незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, зокрема умовляннями та/або погрозами застосування будь-якого впливу на потерпілу, свідків заставляти змінити їх покази або дати неправдиві свідчення, оскільки показами потерпілої, свідків, підтверджується вина ОСОБА_4 , йому відоме їх місце проживання, та вказані особи ще не допитані під час судового розгляду;

-вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки офіційно ніде не працює, не має джерел доходу, характеризується як особа, що зловживає алкогольними напоями, що відповідно може спонукати його до вчинення корисливих правопорушень з метою отримання коштів для існування, крім цього може продовжити вчиняти правопорушення насильницького характеру відносно потерпілої.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України. Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому. Наявні наведені ризики є дійсними та тривають. Суд вважає, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати ОСОБА_4 належну поведінку.

Згідно з положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. , 178, 183 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не пов`язаного з позбавленням волі, оскільки обрання такого запобіжного заходу, може призвести до спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та/або потерпілого у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.09.2024 року без визначення розміру застави, враховуючи п. 2 ч. 4 ст.183КПК України та вважаючи жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.

Судом не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про зміну такого запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк ШІСТДЕСЯТ ДНІВ до 14.09.2024 року включно.

Відлік строку запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 17.07.2024 року.

Тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати в ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України розмір застави не визначати.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту- відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23», де утримується обвинувачена- для виконання.

Ухвала може бути оскаржена, в частині обрання запобіжного заходу, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили після її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 17.07.2024 року.

СуддяОСОБА_7