Решение № 120404445, 16.07.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5003/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миргородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Миргородської міської ради, в якій /з урахуванням уточнення/ просить:

- визначити протиправними дії Виконавчого комітету Миргородської міської ради щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 про постановку на квартирний облік для одержання житла;

- зобов`язати Виконавчий комітет Миргородської міської ради розглянути звернення про постановку ОСОБА_1 на квартирний облік за списком позачергової черги для одержання житла у відповідності до вимог Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470;

- зобов`язати Виконавчий комітет Миргородської міської ради зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартирний облік за списком позачергової черги для одержання житла у відповідності до вимог Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, яку отримав при виконанні обов`язків із захисту Батьківщини. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородської міської ради з заявою щодо вирішення питання постановки на квартирний облік. Листом від 02.04.2024 №278/Ш04 Виконавчий комітет Миргородської міської ради зазначив, що постановою виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок від 25.12.1984 № 510 встановлено, що мінімальний розмір жилої площі в Полтавській області для взяття облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов - 6 м2 на кожного члена сім`ї. Оскільки позивач зареєстрований та проживає разом з матір`ю у будинку загальною площею 71,7 м2, житлова площа 42,2м2 , тобто по 21,1м2 житлової площі на особу, що перевищує середню норму забезпечення житлом громадян по місту Миргород, отже підстави для поставки ОСОБА_1 на квартирний облік відсутні. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяви щодо постановки на квартирний облік протиправною, тому просить, з метою відновлення його порушеного права, зобов`язати відповідача розглянути звернення про постановку ОСОБА_1 на квартирний облік за списком позачергової черги для одержання житла.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву.

На виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову позивачеві відмовити у повному обсязі. Що стосується визнання протиправними дії Виконавчого комітету Миргородської міської ради щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 про постановку на квартирний облік для одержання житла, то відповідач зазначає, що при поданні ОСОБА_1 заяви від 22.03.2024 був поданий не повний пакет документів, необхідних для винесення питання про постановлення його на облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов. У зв`язку із цим заява ОСОБА_1 не була винесена на громадську комісію з житлових питань. ОСОБА_2 повторно була подана заява в травні 2024 року про включення його до переліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Заява була подана до належного органу - ЦНАПу Миргородської міської ради, та до неї додавались всі документи, необхідні для її прийняття. Оскільки був поданий повний пакет документів, то дана заява була винесена на громадську комісію із житлових питань, яка відбулась 16.05.2024. За результатами засідання комісії було прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у включенні його до переліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. За результатами засідання комісії дане рішення було винесене на засідання виконавчого комітету Миргородської міської ради, рішенням якого ОСОБА_2 було відмовлено у прийнятті на квартирний облік через відсутність підстав, зазначених в пункті 13 Правил обліку громадян. Отже, відповідачем були вчинені всі дії щодо розгляду заяви Шуби на постановку на квартирний облік, і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.06.2024 позивачем подана до суду відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позов в повному обсязі.

17.06.2024 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначив, що ОСОБА_1 вже звертався в 2017 році до Виконавчого комітету Миргородської міської ради з питанням постановлення його на квартирний облік, але отримав мотивовану відмову, оскільки він зареєстрований та проживає у будинку, житлова площа якого перевищує мінімальну, необхідну для постановлення на облік громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, та яка передбачена Постановою виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів т і президії обласної ради профспілок від 25.12.1984 р. №510, а відтак він не підпадає під підстави, встановлені п.1 ст.34 Житлового кодексу України та пп.1 п.13 Правил обліку громадян. Також, відповідно до витягу із рішення Миргородської міської ради чотирнадцятої сесії восьмого скликання № 540 від 24.12.2021 ОСОБА_1 передано у безоплатну власність земельну ділянку площею 0,600 га з кадастровим номером 5310900000:50:056:0353, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - 02.01. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, яку отримав при виконанні обов`язків із захисту Батьківщини.

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородської міської ради з заявою щодо вирішення питання постановки на квартирний облік. Листом від 02.04.2024 №278/Ш04 Виконавчий комітет Миргородської міської ради зазначив, що постановою виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок від 25.12.1984 № 510 встановлено, що мінімальний розмір жилої площі в Полтавській області для взяття облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов - 6м2 на кожного члена сім`ї. Оскільки позивач зареєстрований та проживає разом з матір`ю у будинку загальною площею 71,7м2, житлова площа 42,2м2 , тобто по 21,1м2 житлової площі на особу, що перевищує середню норму забезпечення житлом громадян по місту Миргород, отже підстави для поставки ОСОБА_1 на квартирний облік відсутні.

ОСОБА_2 повторно була подана заява в травні 2024 року про включення його до переліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Заява була подана до належного органу - ЦНАПу Миргородської міської ради, та до неї додавались всі документи, необхідні для її прийняття. Оскільки був поданий повний пакет документів, то дана заява була винесена на громадську комісію із житлових питань, яка відбулась 16.05.2024.

За результатами засідання комісії було прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у включенні його до переліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. За результатами засідання комісії дане рішення було винесене на засідання виконавчого комітету Миргородської міської ради, рішенням якого ОСОБА_2 було відмовлено у прийнятті на квартирний облік через відсутність підстав, зазначених в пункті 13 Правил обліку громадян.

Вважаючи дії Виконавчого комітету Миргородської міської ради щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 про постановку на квартирний облік для одержання житла, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Положеннями статті 31 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 34 Житлового кодексу України та пунктом 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, які затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470 (далі Правила обліку громадян) встановлені підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, такими є:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);

8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Пунктом 2 Правил обліку громадян визначено, що жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Пунктом 3 Правил визначено, що Рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті у складі голови або заступника голови виконавчого комітету (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови комісії), депутатів Ради, представників громадських організацій, трудових колективів. Склад комісії затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради. З питань, що розглядаються, комісія підготовляє пропозиції і вносить їх на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради.

Пунктом 19 Правил визначено порядок розгляду заяв про взяття на квартирний облік, а саме: що попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів провадиться громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті. Вказані комісії перевіряють житлові умови громадян і про результати перевірки складають акт.

Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітетові місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії при необхідності запрошується заявник.

Пунктом 18 Правил обліку громадян визначено порядок та перелік документів, які необхідно подати: заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові. Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.

До заяви додаються:

- довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім`ї, видані виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, сільським головою (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації);

- довідки про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради).

Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового чи позачергового одержання жилих приміщень, зазначають про це у заяві і подають відповідні документи.

У виконавчому комітеті Миргородської міської ради визначено відповідний орган, на який покладено обов`язок з приймання заяв, зокрема заяв для включення громадян у список потребуючих поліпшення житлових умов це Центр надання адміністративних послуг Миргородської міської ради.

На офіційному сайті Центру надання адміністративних послуг Миргородської міської ради (вкладка: житлово-комунальні послуги, посилання на сторінку: http://cnap-myrhorod.gov.ua/poslugi-cnap/viddil-zhitlovo-komunalnogo-gospodarstva/#1584443289797-f07be89b-03db ) розміщено актуальний перелік документів, які необхідно долучити до заяви для включення громадян у список потребуючих поліпшення житлових умов:

-копія паспорту заявника та всіх членів сім`ї;

-копія довідок про присвоєння РНОКПП заявника та всіх членів його сім`ї;

-копії свідоцтв про народження неповнолітніх дітей;

-довідка про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, видана організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру за формою ;

-довідки з місця роботи про займану посаду із зазначенням терміну роботи, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (для повнолітніх членів сім`ї);

-громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового чи позачергового одержання житла надають копії документів, які дає (посвідчує) право на пільги;

-довідка про наявність чи відсутність нерухомого майна у власності повнолітніх членів родини або його відчуження, яка отримується ДКП "Миргородтехінвентаризація";

-копія технічного паспорту та свідоцтва про право власності на житло, у якому зареєстрований заявник (при наявності);

-за необхідності інші документи.

Також на офіційному сайті ЦНАПу Миргородської міської ради розміщений перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги:

-виявлення в поданих документах розбіжностей або недостовірних відомостей;

-надані документи оформлені неналежним чином або неповний пакет документів;

-відсутність підстав для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов.

При поданні ОСОБА_1 заяви від 22.03.2024р. був поданий не повний пакет документів, необхідних для винесення питання про постановлення його на облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов. У зв`язку із цим заява ОСОБА_1 не була винесена на громадську комісію з житлових питань.

Пунктом 20 Правил обліку громадян встановлено, що рішення щодо взяття на квартирний облік повинно бути винесене у місячний строк з дня подання громадянином необхідних документів. Про прийняте рішення виконавчий комітет місцевої Ради, адміністрація підприємства, установи, організації направляють заявникові письмову відповідь з повідомленням відповідно дати взяття на облік, виду і номера черги або підстави відмови у задоволенні заяви.

Таким чином, з моменту подання заяви органу виконавчого комітету ОСОБА_1 в передбачений Порядком строк, ним не був поданий весь пакет документів, що і стало підставою до не винесення його заяви на громадську комісію з житлових питань.

Відповідно, позивачу був направлений лист від виконавчого комітету Миргородської міської ради за результатами розгляду його заяви із наданим до неї не повним переліком документів.

Надана ОСОБА_1 довідка від КП "Бюро технічної інвентаризації Миргородської міської ради" від 18.01.2024 №70 відповідно до якої за ним не зареєстровано нерухоме майно по м. Миргороду не є вирішальною при вирішенні питання про постановлення на квартирний облік, оскільки Правила обліку громадян не надають жодних переваг особам, які не мають зареєстрованого права власності, окрім як за підставами, зазначені в пп.4-6 п.13 Правил обліку.

Положеннями пункту 15 Правил обліку громадян визначено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті.

ОСОБА_2 повторно була подана заява в травні 2024 року про включення його до переліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Заява була подана до належного органу - ЦНАПу Миргородської міської ради, та до неї додавались всі документи, необхідні для її прийняття. Оскільки був поданий повний пакет документів, то дана заява була винесена на громадську комісію із житлових питань (далі комісія), яка відбулась 16.05.2024.

За результатами засідання комісії було прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 у включенні його до переліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. За результатами засідання комісії дане рішення було винесене на засідання виконавчого комітету Миргородської міської ради, рішенням якого ОСОБА_2 було відмовлено у прийнятті на квартирний облік через відсутність підстав, зазначених в пункті 13 Правил обліку громадян.

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Нормативно-правові акти, які регулюють порушені в позовній заяві питання, містять вичерпний перелік підстав для постановлення особи на квартирний облік. За змістом норм ст. 34 Житлового кодексу України та пункту 13 Правил обліку громадян відсутнє неоднозначне або множинне тлумачення підстав для постановлення на облік.

Перелік підстав для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, визначений у ст. 34 Житлового кодексу України та пункті 13 Правил обліку громадян є вичерпним, та не містить такої підстави як «відсутність нерухомого майна у власності», яку наполегливо доводить Позивач.

Верховний суд України в постанові від 31.01.2024 року у справі 580/532/23 зазначив, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2018 року висловила позицію, згідно з якою "протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені".

Так, Виконавчий комітет Миргородської міської ради, отримавши від позивача заяву від 22.03.2024 року про постановлення його на квартирний облік, вчинив всі необхідні на той момент дії прийняв заяву та розглянув її. Оскільки ОСОБА_1 до заяви не були долучені всі документи, необхідні для винесення її на розгляд житлової комісії при виконавчому комітеті Миргородської міської ради, позивачу було відмовлено.

Пунктом 2 Правил обліку громадян визначено, що жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. Вимога обов`язкової реєстрації в населеному пункті, в якому громадянин хоче стати на облік громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, не стосується тільки внутрішньо-переміщених осіб та військовослужбовців з числа внутрішньо-переміщених осіб.

Пунктом 18 Правил обліку громадян визначено порядок та перелік документів, які необхідно подати: заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові. Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.

При поданні ОСОБА_1 заяви від 22.03.2024, за результатами розгляду якої позивач вирішив, що його права порушені, був поданий не повний пакет документів, необхідних для винесення питання про постановлення його на облік громадян потребуючих поліпшення житлових умов. Під час особистих розмов позивача із головними спеціалістами по майновим правам, оренди та приватизації Управління комунальних ресурсів Миргородської міської ради про це йому неодноразово повідомлялось. У зв`язку із цим заява ОСОБА_1 не була винесена на громадську комісію з житлових питань.

В даному випадку бездіяльність Виконавчого комітету Миргородської міської ради не має місця, оскільки Відповідачем були здійснені всі можливі на даному етапі розгляду заяви необхідні дії:

-заява була прийнята та розглянута,

-з метою недопущення порушення конституційних прав заявника, останньому під час особистої розмови було повідомлено про перелік документів, яких не вистачає для винесення його заяви на розгляд житлової комісії Виконавчого комітету та запропоновано донести їх для подальшого приєднання до заяви - технічний паспорт на будинок (додається); довідку про інвалідність.

Пунктом 20 Правил обліку громадян встановлено, що рішення щодо взяття на квартирний облік повинно бути винесене у місячний строк з дня подання громадянином необхідних документів. Про прийняте рішення виконавчий комітет місцевої Ради, адміністрація підприємства, установи, організації направляють заявникові письмову відповідь з повідомленням відповідно дати взяття на облік, виду і номера черги або підстави відмови у задоволенні заяви.

Таким чином, з моменту подання заяви органу виконавчого комітету ОСОБА_1 в передбачений Порядком строк, ним не був поданий весь пакет документів, що і стало підставою до не винесення його заяви на громадську комісію з житлових питань.

Відповідно, позивачу був направлений лист від виконавчого комітету Миргородської міської ради за результатами розгляду його заяви із наданим до неї не повним переліком документів.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 вже звертався в 2017 році до Виконавчого комітету Миргородської міської ради з питанням постановлення його на квартирний облік, але отримав мотивовану відмову, оскільки він зареєстрований та проживає у будинку, житлова площа якого перевищує мінімальну, необхідну для постановлення на облік громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, та яка передбачена Постановою виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів т і президії обласної ради профспілок від 25.12.1984 р. №510, а відтак він не підпадає під підстави, встановлені п.1 ст.34 Житлового кодексу України та пп.1 п.13 Правил обліку громадян.

Також, судом встановлено, що відповідно до витягу із рішення Миргородської міської ради чотирнадцятої сесії восьмого скликання №540 від 24.12.2021 ОСОБА_1 передано у безоплатну власність земельну ділянку площею 0,600 га з кадастровим номером 5310900000:50:056:0353, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - 02.01. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Згідно з ч. 1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Згідно правової позиції Верховного Суду України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 61/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі № 826/8803/15 та інших: «дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підмінятиінший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу». Таким чином, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Позивач стверджує, що "вже після знаходження справи в суді відповідачем було розглянуто заяву позивача та винесено на комісію із житлових питань, яка відбулась 16.05.2024".

Це твердження не відповідає дійсності, оскільки на житлову комісію Виконавчого комітету Миргородської міської ради, яка відбулась 16.05.2024, була винесена заява ОСОБА_1 від 09.05.2024, та яка надійшла до ЦНАПу Миргородської міської територіальної громади разом із повним переліком документів, необхідних для її розгляду на житловій комісії.

Тим більше позивач звернувся до суду з позовом 25.04.2024, ухвалою суду позовна заява була залишена без руху, наданий термін для усунення недоліків. І до усунення недоліків (14 травня 2024 року до суду була подана заява про усунення недоліків) ним повторно була подана заява до відповідача щодо постановки на квартирний облік.

Проте, незважаючи на подання позивачем всіх необхідних документів, проаналізувавши їх, виконавчим комітетом було прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у постановленні його на квартирний облік, оскільки щодо нього відсутні підстави, передбачені ст. 34 Житлового кодексу України та пунктом 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, які затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Проте, позивачем не було доведено жодними належними і допустимими доказами протиправність дій відповідача щодо розгляду його заяв про постановку на квартирний облік.

Відтак, на момент розгляду даної справи, суд не встановив, а матеріалами справи не доведено протиправних дій відповідача щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 про постановку на квартирний облік.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність протиправних дій відповідача щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 про постановку на квартирний облік, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, протиправних дій судом не встановлено, позивачем жодними доказами не підтверджено, а, відповідно, у суду не має підстав вважати, що відповідач діяв не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

За викладеного, суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд дійшов висновку про відмову позивачеві у позові.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Миргородської міської ради (вул. Незалежності, 17, м.Миргород, Полтавська область, код ЄДРПОУ 04057468) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко