Решение № 120274527, 26.06.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3791/24

№ 2-а/183/45/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 року м.Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Дубовенко І.Г., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

18 квітня 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстомвідповідач) у якому просив скасувати постанову №514 від 15 квітня 2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 15 квітня 2024 року йому був виписаний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. У якому зазначено, що відповідно до наказу по ТОВ «Алекспром» № 4-аг від 05.12.2023 року він був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 11 по 23 грудня 2023 року, але від підпису відмовився і надалі не прибув без поважних причин, чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. 15 квітня 2024 року позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції, де була прийнята оскаржувана постанова. У поясненнях та зауваженнях у протоколі він вказав, що з постановою не згодний тому як він не вчиняв триваюче правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Вважає, що сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він повинен був з`явитися у ТЦК у період з 11 по 23 грудня 2023 року, а тому строк для притягнення його до адміністративної відповідальності був з 24 грудня 2023 року по 24 лютого 2024 року. Крім того, він не вчиняв раніше правопорушення передбачене ч. 1 ст. 210-1 КУпАП а тому притягнення його до відповідальності за повторне (протягом року) скоєння правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є незаконним. Крім того, відсутні докази, які б могли свідчити про те, що позивачу надсилався виклик за місцем роботи на ТОВ «Алекспром», а тому він не був належним чином повідомлений про виклик у ТЦК.

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. Так, позивач не заперечує факт того, що він був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і не заперечує того, що він до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився. А тому факт виклику позивача та його неявка не спростовані. У вирішенні питання про наявність складу правопорушення ключовим є факт виклику та неявки за викликом. Сам позивач не заперечує факт неприбуття за викликом, порушення обов`язку прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 є триваючим, продовжується протягом усього часу, доки особа ухиляється від явкидо дати прибуття. Щодо кваліфікації порушення, як повторного, то позивач невірно визначив таку кваліфікуючу ознаку, тому як за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП він був притягнутий за вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він посилаючись на те, що строк для притягнення до адмінвідповідальності сплив 24 лютого 2024 року, вважає, що постанова, винесена відповідачем 15 квітня 2024 року поза строком, передбаченим ст. 38 КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа закриттю.

22 квітня 2024 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області адміністративний позов залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Ухвалою судді від 26 квітня 2024 року було відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Розпорядженням № 24/6930 від 13 листопада 2023 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов`язано керівника ТОВ «Алекспром», на виконання Конституції України, ЗУ «Про оборону України». «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 47 Постанови КМУ № 1487 здійснити оповіщення військовозобов`язаних, серед яких також сержант ОСОБА_1 , 1976 року народження, що перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та працюють на підприємстві, про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду та забезпечити їх прибуття з 11 грудня 2023 року по 21 грудня 2023 року о 08-30 годині за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет № 4.

Згідно акту № 8 від 12 грудня 2023 року ТОВ «Алекспром», складеного відповідальною особою за ведення військового обліку ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , 12 грудня 2023 року відмовився ознайомитись під підпис з наказом № 4-аг від 05.12.2023 р. про оповіщення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 . Текст наказу йому зачитано в приміщенні офісу за адресою АДРЕСА_2 в присутності уповноважених осіб: ОСОБА_2 , менеджера з персоналу, ОСОБА_3 , менеджера з персоналу, ОСОБА_4 , менеджера з персоналу. Про дату та час явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівника повідомлено 12 грудня 2023 року. Акт підписаний директором ТОВ «Алекспром» Колісник С., та працівниками: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з актом під підпис ознайомлений ОСОБА_1 .

15 квітня 2024 року старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №514 про адміністративне правопорушення за ст.210-1 ч.2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому вказано, що в умовах діючого особливого періоду, а саме воєнного стану, запровадження Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим ЗУ № 2102-ІХ від 24.02.2022, та у подальшому неодноразово продовженого, громадянин України ОСОБА_1 відповідно до наказу по підприємству ТОВ «Алекспром» № 4-аг від 05.12.2023 року був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 11 по 23 грудня 2023 року, але від підпису відмовився, та в подальшому, у порушення абзацу другого частини 1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», впродовж призначеного часу, а також і надалі до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув без поважних причин, чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. 15.04.2024 зазначений громадянин був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції. Вказаним протоколом сповіщений про розгляд справи о 12-40 годині 15 квітня 2024 року.

15 квітня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_8 винесено постанову № 514 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою встановлено, що умовах діючого особливого періоду, а саме воєнного стану, запровадження Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим ЗУ № 2102-ІХ від 24.02.2022, та у подальшому неодноразово продовженого, громадянин України ОСОБА_1 відповідно до наказу по підприємству ТОВ «Алекспром» № 4-аг від 05.12.2023 року був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 11 по 23 грудня 2023 року, але від підпису відмовився, та в подальшому, у порушення абзацу другого частини 1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.2 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», впродовж призначеного часу, а також і надалі до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув без поважних причин, чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. 15.04.2024 зазначений громадянин був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладений штраф в розмірі 5100 грн. Відповідно до пояснень та зауважень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що він з постановою не згоден.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2статті 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначенийКонституцієюта законами України.

Статтями17та65 Конституції Україниустановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно пункту 20 частини 1статті 106 Конституції Українипередбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стануУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першоїстатті 106 Конституції Українипостановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Із початком широкомасштабної військової агресії рф фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права Українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.

Згідностатті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII(далі - Закон №3543-XII), встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2статті 4 Закону №3543-XIIвстановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 22 Закону №3543-XIIгромадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Статтею 210-1 КУпАП ( в редакції, чинній на 15.04.204 року дату прийняття оскаржуваної постанови) передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зокрема, згідно з частиною 2 статті 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 12 частини 1статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XIIвизначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частинами 3, 4, 6статті 2 Закону № 2232-ХІІГромадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частин 2-3, 5статті 33 Закону №2232-XIIзагальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно дозаконуздійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487(далі - Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом пункту 7 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

У силу пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Аналіз наведених нормзаконупередбачає обов`язок призовників, військовозобов`язаних та резервістів у разі отримання ним виклику до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, з`явитися за таким викликом у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях).

Згідно абз. 3 ч.9 ст. 29 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згіднопостанови КМУ від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори»поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).

Оцінюючи обставини, суд зазначає, що відповідно до положень законодавства про військову службу, оборону та мобілізацію, громадянин мав прибути у строки вказані у мобілізаційному розпорядженні, повістці, розпорядженні, а у разі неможливості прибуття, повідомити про поважність причин не прибуття.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 11 по 23 грудня 2023 року, відповідно до акту від 12.12.2023 року ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом про оповіщення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про дату та час явки ОСОБА_1 повідомлено 12 грудня 2023 року, відповідний наказ зачитано у присутності уповноважених осіб підприємства, де він працює.

Зазначені обставини виходячи зі змісту заяв позивача ним визнають, та не спростовані жодними доказами.

Відповідно до вимогстатті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ізстаттею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно дозаконукримінальної відповідальності.

Відповідно достатті 235 КУпАПтериторіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно достатті 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Положеннямистатті 280 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідностатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1статті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2статті 74 КАС України).

Згідно частин 1, 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Стосовно доводів позивача про сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності та за повторне, протягом року вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч.2 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів.

Саме за вчинення вказаного правопорушення позивача притягнуто за оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення.

Разом із тим, у теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.

При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

В контексті правопорушення, передбаченого 210-1 КУпАП, поведінка особи (в даному випадку - позивача) набуває протиправного характеру після нез`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк з 12 по 23 грудня 2023 року. Завершення цього строку не позбавляє позивача обов`язку з`явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вирішення питання щодо його призову на військову службу. Відтак його подальше нез`явлення без поважних причин свідчить про триваюче порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію.

Отже, в даному випадку вчинення позивачем правопорушення мало триваючий характер, а тому строки притягнення його до адміністративної відповідальності необхідно обчислювати саме з моменту виявлення правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, було виявлено відповідачем 15 квітня 2024 року після його доставки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким було встановлено в його діях наявність ознак адміністративного правопорушення та того ж дня складено протокол про адміністративне правопорушення.

Тому суд приходить до висновку, що у відповідача були підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова №514 від 15 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене та проаналізувавши відповідні матеріали справи та доводи сторін суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2статті 210-1 КУпАПта застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. є правомірною, оскільки за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції частини 2статті 210-1 КУпАП, а тому судом не встановлено порушень при складанні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженою особою, які б могли призвести до скасування оскаржуваної постанови, а викладені доводи позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, що оспорюється.

З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,9,72,76-79,90,241-246,286,293,295 КАС України,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено і підписано 26 червня 2024 року.

Суддя І.Г.Дубовенко