Решение № 120201154, 27.06.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2618/24

Провадження № 2/309/646/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд

Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Савицький С.А.

за участю секретаря судового засідання: Мацунич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Хустської державної нотаріальної контори , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: АТ «Державний ощадний банк України» про зняття обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Хустської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: АТ «Державний ощадний банк України» про зняття заборони на нерухоме майно.

Посилається на те, що у квітні 2024 року її чоловік ОСОБА_3 звернувся до центру надання адміністративних послуг з метою зареєструвати новонароджену онуку до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Однак працівники центру надання адміністративних послуг повідомили, що на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , 08.11.2006 року накладено обтяження у виді заборони (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 4018899, реєстратор : Хустська державна нотаріальна контора, 90400 Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 21. Підстава обтяження : повідомлення б/н, видане 27.03.1990 р.,видавник : Хустське відділення Ощадбанку, за реєстром. Особа майно/права якої обтяжуються , власник : ОСОБА_4 .

Стосовно накладення обтяження у виді заборони на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ні позивачці, ні її чоловіку відомо не було. Кредитів у Ощадному банку вона ніколи не оформляла , поручителем не виступала. На час видачі повідомлення про обтяження Хустським відділенням Ощадбанку, та реєстрації державною нотаріальною конторою у вказаному вище будинку позивачка була зареєстрована, однак власником будинку не була.

Відповідно до інформаційної довідки із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта обтяження у виді заборони зареєстровано 08.11.2006 року. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно оформлено 16.05.2007 року на праві приватної власності 1/1 на чоловіка ОСОБА_5 , право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 під будинком оформлено 11.09.2014 року. Жодних відомостей про наявність заборони на час оформлення права власності на зазначений вище будинок чи земельну ділянку не було.

Відомостей про накладення заборони на нерухоме майно , а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ні у позивачки , ні у її чоловіка цо цього часу не було.

Відповідно до довідки № 106.40/0114-14/58067/2024 від 14.05.2024 від 14.05.2024 року виданої ТВБВ № 10006/0114 філії - Закарпатське обласне управління АТ « Ощадбанк» кредитів ОСОБА_6 немає.

Ощадбанк, як юридична особа, створений 31.12.1991 відповідно до Закону України від 20.03.1991 «Про банки і банківську діяльність» у формі Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України». 21.05.1999 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 876 Банк перетворений у Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», скорочена назва ВАТ «Ощадбанк».

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що датою первинної державної реєстрації створення АТ «Ощадбанк» є 31.12.1991.

Відповідно до пункту 3 розділу Загальні положення Статуту АТ «Ощадбанк», останній є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 за № 4. Згідно статутних документів Банк є правонаступником прав і обов`язків Державного Ощадного банку України і не являється правонаступником Ощадного банку СРСР (який існував до 1991), за повідомленнями якого накладено обтяження у виді заборони на нерухоме майно.

Із чого вбачається, що станом на дату накладення обтяження Хустською державною нотаріальною конторою, Хустського районного нотаріального округу 08.11.2006 року за повідомленням від 27.03.1990 року Хустського відділення Ощадбанку, такої юридичної особи не існувало.

В даному випадку Хустською державною нотаріальною конторою, Хустського районного нотаріального округу 08.11.2006 року накладено обтяження у виді заборони на нерухоме майно не перевіривши юридичну спроможність такого повідомлення, що є порушення права власності позивача та в свою чергу позбавляє позивача можливості в повному об`ємі розпоряджатись своїм майном.

Статтею 34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 1 жовтня 2008 року № 614-УІ), передбачена така нотаріальна дія, як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, та в інших випадках, передбачених законодавством.

На примірниках документів, що містять запис про накладання заборони щодо відчуження, нотаріусом вчиняється напис про зняття заборони відповідно до форми, передбаченої додатком 7 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5, після чого про вчинення нотаріальної дії вноситься запис до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зід 1 липня 2004 року № 1952-ІУ із змінами та доповненнями (далі - Закон № 1952-ІУ).

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-ІУ реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до Закону № 1952-ІУ скасування заборони є функція державного реєстратора.

Законом України № 5208-УІ від 06.09.2012 року, що набув чинності 01.01.2013 року, пункт 9 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» викладено в новій редакції, не передбачено вчинення такої нотаріальної дії, як зняття заборони відчуження нерухомого майна. На виконання вимог закону наказом Міністерства юстиції України № 1061/5 від 03.06.2013 року із додатка 25 Правил ведення нотаріального діловодства було виключено форми посвідчувальних написів щодо зняття заборони.

Зняття заборони відчуження нерухомого майна здійснюється державними реєстраторами.

З часу видачі повідомлення про накладення заборони на нерухоме майно пройшло вже 34 роки. Хустське відділення Ощадбанк за повідомленням якого накладено обтяження у 1990 році було у складі Ощадного банку СРСР, який ліквідовано у 1991 році. Відповідно до довідки виданої ТВБВ № 10006/0114 філії - Закарпатське обласне управління АТ « Ощадбанк» ОСОБА_1 . кредитів в Ощадбанку немає.

З часу реєстрації обтяження у виді арешту житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , пройшло 18 років .

Документів, які б свідчили про вчинення нотаріальних дій у виді заборони на нерухоме майно у позивачки немає, тому вона змушена звернутись до суду для зняття заборони на нерухоме майно, що накладено на її ім`я на будинок, який належить на праві приватної власності іншій особі, у зазначеному будинку вона зареєстрована та фактично проживає.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася. Представник позивачки ОСОБА_2 подала до суду заяву, згідно якої просить провести розгляд справи у її відсутності та у відсутності позивачки, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник відповідача Хустської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи АТ «Ощадбанк» подав до суду пояснення на позовну заяву, згідно якого просив справу розглядати без участі їх представника. В поясненні вказує на те, що у АТ «Ощадбанк» відсутня інформація та документи щодо підстав накладення заборони на майно, що належить позивачу, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Із відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що датою первинної державної реєстрації створення АТ «Ощадбанк» є 31.12.1991 року, тобто після передумов, які стали підставою для внесення обтяження, про які вказує позивач, а тому АТ «Ощадбанк» не може нести будь-яку відповідальність по зобов`язанню, яке виникло та мало місце 21.02.1990 року.

Станом на дату надання повідомленнями б/н від 27.03.1990 року Хустське відділення Ощадбанку не існувало як АТ «Державний ощадний банк України», так і юридичних осіб, правонаступником прав і обов`язків яких є банк, оскільки, як зазначалося вище, відповідно до п.3 розділу Загальні положення статуту АТ «Ощадбанк», останній єправонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 року за №4.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності сторін без фіксування судового процесу.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не проводилось.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.05.2007 року №7163 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстровано за чоловіком позивачки ОСОБА_5 . Право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 11.09.2014 року (а.с.11,12).

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 накладено обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно:

- реєстраційний номер обтяження 4018899, реєстратор : Хустська державна нотаріальна контора, 90400 Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 21. Підстава обтяження : повідомлення б/н, видане 27.03.1990 р.,видавник : Хустське відділення Ощадбанку, за реєстром. Особа майно/права якої обтяжуються , власник : ОСОБА_4 (а.с.10).

Відповідно до довідки № 106.40/0114-14/58067/2024 від 14.05.2024 виданої ТВБВ № 10006/0114 філії - Закарпатське обласне управління АТ « Ощадбанк» кредитів ОСОБА_6 , яка проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , немає. ( а.с.9).

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про нотаріат" нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, і ншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Суд враховує, що Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» як юридична особа зареєстроване 31.12.1991 року, тобто до дати видачі повідомлення від 27.03.1990 року, на підставі якого накладено обтяження на майно позивача.

Окрім того Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» не є правонаступником Ощадного банку СРСР, який існував на момент 24.09.1991 року, і якогось іншого правонаступника прав та обов`язків Ощадного банку СРСР наразі не існує.

Отже, на даний час юридичної особи, за повідомленням якої була накладена заборона на відчуження нерухомого майна немає.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.05.2013 у справі № 6-26 цс 13 вбачається, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Крім цього, у п. 2 постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, оскільки накладена заборона відчуження житлового будинку порушує власника майна на вільне розпорядження своїм майном, зняття заборони відчуження майна не може бути проведено на загальних підставах, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню та слід скасувати обтяження у вигляді заборони відчуження житлового будинку

Керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.319, 321, 391, ЦК Кодексу України суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти обтяження у виді заборони на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 :

- реєстраційний номер обтяження 4018899, зареєстровано 08.11.2006 року, реєстратор : Хустська державна нотаріальна контора; підстава обтяження : повідомлення б/н, видане 27.03.1990 р., видавник: Хустське відділення Ощадбанку; особа майно/права якої обтяжуються : власник ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: Савицький С.А.