Постановление суда № 120196040, 18.06.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2006/20

Провадження № 4-с/761/142/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюка Василя Вікторовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», виведення з ринку якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності; зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У травні 2024р. ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник/стягувач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюка Василя Вікторовича у виконавчому провадженні НОМЕР_2;

- зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні НОМЕР_2, спрямовані на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 22 березня 2023р. у справі №761/2006/20 за виконавчим листом від 13 квітня 2023р.

Подану скаргу заявник мотивує тим, що 13 квітня 2023р. Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі №761/2006/20 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 22 березня 2023р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», виведення з ринку якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», виведення з ринку якого здійснюється безпосередньо ФГВФО) на користь заявника судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2800,0 грн, який в подальшому пред`явлено на виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - Відділ ДВС).

В подальшому, постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Рабоволюка Василя Вікторовича (далі по тексту - державний виконавець) від 17 травня 2023р. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 за вказаним виконавчим листом.

Так, заявник стверджує, що незважаючи на неодноразові звернення останнього до Відділу ДВС в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій.

Крім того, станом на час звернення до суду із даною скаргою вказане судове рішення та відповідний виконавчий лист - залишаються невиконаними, що, на переконання заявника, є порушенням його законних прав та інтересів.

У зв`язку з викладеним, стягувач звернувся до суду із вказаною скаргою до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2024р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду, а також витребувано у Відділу ДВС належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2.

15 травня 2024р. стягувачем подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції у розмірі 2400,0 грн, надавши відповідні докази.

04 червня 2024р. державним виконавцем скеровано на адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2, на виконання ухвали суду від 15 травня 2024р.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились. Про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином, в зв`язку з чим, у відповідності до ч. 2 ст 450 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд скарги у їх відсутність.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2023р. в цивільній справі №761/2006/20, стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», виведення з ринку якого здійснюється безпосередньо ФГВФО на користь ОСОБА_1 2800,0 грн судових витрат. Виконавчий лист від 13 квітня 2023р. на примусове виконання вказаного судового рішення, виданий Шевченківським районним судом міста Києва, пред`явлено стягувачем до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюка В.В. від 17 травня 2023р. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, копії вказаної постанови направлено сторонам, зобов`язано боржника протягом п`яти днів подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання декларації, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 280,00 грн, а також витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 300,00 грн.

В подальшому державним виконавцем необхідні виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 22 березня 2023р. у справі №761/2006/20 не вчинялися.

Судом встановлено, що відповідно до даних реєстру Автоматизованої системи виконавчого провадження, як на час подання скарги, так і на час розгляду та вирішення справи, - єдиною виконавчою дією, вчиненою державним виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_2, було і залишається відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2024р.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас, статтею 129 Конституції України передбачено, що обов`язковість виконання судових рішень віднесено до основних засад судочинства. За змістом ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (аб. 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує самій сутності права на справедливий суд (аб. 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 25 квітня 2012р. №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (аб. 5 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26 червня 2013р. №5-рп/2013).

У Рішенні №2-рп(ІІ)/2019 від 15 травня 2019р. Конституційний Суд України окремо наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні частиною другою статті 129-1 Конституції України; порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою свого позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд також керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997р. зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина суду. Таким чином, остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, повинно бути виконаним, що відповідає принципу верховенства права, який договірні сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи вказану Конвенцію.

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення ЄСПЛ у справі «Артіко проти Італії»). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.

При вирішенні цієї справи суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 28 травня 2019р. у справі №905/2458/16, від 28 травня 2019р. у справі №910/11965/16, а саме: принцип обов`язковості судового рішення та обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин справи, враховувати, чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі і судом) виконанню остаточного судового рішення, чи навпаки, перешкоджає такому виконанню; дії (бездіяльність) та рішення виконавця підлягають оцінці судом з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення; оцінка обставин справи, доводів учасників справи та висновки, зроблені на підставі такої оцінки, не можуть бути на користь обставин, які спрямовані на перешкоджання виконанню остаточного судового рішення.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 11 вересня 2019р. у справі №2-15/2003, від 20 січня 2021р. у справі №619/562/18, від 18 травня 2022р. у справі №910/12804/18, а саме: належним доказом вжиття виконавцем усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, - є повне виконання рішення суду; невиконання судового рішення свідчить про неповноту вчинених виконавцем виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на ст.129-1 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаної скарги, оскільки з моменту відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 державним виконавцем не вчинено жодних виконавчих дій, спрямованих на ефективне виконання судового рішення у справі №761/2006/20 та відповідного виконавчого листа від 13 квітня 2023р.

Вирішуючи справу в частині розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 452 ЦПК України, згідно з якими судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена, чи тільки має бути сплачена відповідною стороною. Такий правовий висновок міститься у пункті 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022р. у справі №906/513/18, а також в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021р. у справі №904/1907/15, від 03 жовтня 2019р. у справі №922/445/19.

В матеріалах справи містяться докази на підтвердження виникнення зобов`язання заявника сплатити за договором про надання правової допомоги та відповідною додатковою угодою витрати на професійну правову допомогу адвоката, а саме: за розробку процесуальної стратегії захисту прав клієнта як стягувача за судовим рішенням, дослідження практики Верховного Суду, КСУ, ЄСПЛ, складання вказаної скарги - 1600,0 грн; за інструкційну консультацію з самопредставництва в суді першої інстанції - 800,0 грн, а загалом - 2400,0 грн.

Клопотань про зменшення судових витрат від інших учасників справи не надходило.

Заявлений розмір витрат є обґрунтованим та співмірним із критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Беручи до уваги вимоги ст.ст. 133-141 ЦПК України, враховуючи задоволення скарги, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд покладає витрати заявника на професійну правову допомогу у розмірі 2400,0 грн - на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюка Василя Вікторовича, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», виведення з ринку якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності; зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюка Василя Вікторовича у виконавчому провадженні НОМЕР_2, з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 13 квітня 2023р. у справі №761/2006/20.

Зобов`язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рабоволюка Василя Вікторовича вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії у виконавчому провадженні НОМЕР_2, спрямовані на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 22 березня 2023р. у справі №761/2006/20.

Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 33299878, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, яку особа планує понести, у розмірі 2400,0 /дві тисячі чотириста/ грн.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя: