Решение № 120091092, 28.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 рокусправа № 380/7849/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 133950013532 від 16.01.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та пільгового (підземного) за Списком № 2 стажу періоди роботи ОСОБА_1 , з 01.07.2021 р. по 31.12.2023 р. у ВП шахта Межирічанська ДП Львіввугілля, врахувати заробітну плату за цей період для обчислення коефіцієнта заробітку та з урахуванням даних періодів та заробітної плати призначити останній пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років з 16.01.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що відповідачем-2 протиправно застосовано висновки про необхідність віку 55 років для призначення пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивачка стверджує, що мала необхідний на дату звернення із заявою про призначення пенсії вік. Позивачка вважає оскаржуване рішення відповідача-2 протиправними та такими, що порушують право позивача на належний соціальний захист, у зв`язку з чим звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 15.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 32216 від 25.04.2024), в якому проти позову заперечив. Зазначив, що 11.01.2024 позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (за місцем проживання). 16.01.2024 за принципом екстериторіальності головним управлінням розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення № 133950013532 про відмову у перерахунку пенсії. Вказав, що відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон), пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік позивачки 52 років. Страховий стаж - 35 років 26 днів. До страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. Пільговий стаж за Списком № 2 10 років 10 місяців 20 днів До пільгового стажу зараховані всі періоди пільгової роботи згідно довідки ВП Шахта Межирічанська від 07.12.2023 за № 597. Право на призначення пенсії відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону позивачка набуде після досягнення 55-річного віку, з 28.03.2026. Просив у задоволенні позову відмовити.

Від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив (вх. № 32885 від 29.04.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (11.01.2024) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла 52 роки. Згідно з рішенням про відмову у призначенні пенсії страховий стаж позивачки становить 35 років 26 днів, пільговий стаж роботи - 10 років 10 місяців 20 днів. Враховуючи вимоги пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам після досягнення 55 років. На підставі викладеного, питання щодо призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058 може розглядатись після досягнення нею 55 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Тому вважає, що станом на дату звернення право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивачки відсутнє. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася із заявою від 11.01.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788 «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років із додатком переліку необхідних документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №133950013532 від 16.01.2024 року позивачці відмовлено у призначенні пільгової пенсії по віку. Зокрема таке рішення вмотивовано тим, що відповідно до пункту 2-2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 24 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік заявниці 52 роки. Страховий стаж заявниці 35 років 26 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 10 р. 10м. 20 днів. Таким чином, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності пенсійного віку.

Крім того, позивачка 12.03.2024 р. звернулась до відповідача-1 із заявою, щодо надання інформації про підстави відмови у призначенні пенсії та про періоди роботи які не включені їй до пільгового та страхового стажу.

Листом від 03.04.2024 № 9429-9298/Б-52/8-1300/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачці, що фактично підставою відмови у призначенні пенсії було не досягнення 55 річного віку позивачкою згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058. Одночасно відповідач-1 вказав, що період роботи з 01.07.2022 р. по 31.12.2023 р. на ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового та пільгового стажу роботи за Списком № 2 та не врахована заробітна плата, оскільки підприємством не сплачені страхові внески.

Позивачка вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення в частині встановлення вікового цензу для призначення пенсії, відтак звернулася до суду із цим позовом.

При вирішенні спірних правовідносин, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Закон № 1788-ХІІ введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 14 такого змісту:

"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

Згідно зі статтею 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.

Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

У зв`язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивачка вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положенням статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивачки про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-ІV.

Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивачки, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивачки щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Суд встановив та не заперечується відповідачем, що станом на час звернення позивачки за призначенням пільгової пенсії, їй виповнилося 50 років.

В оскарженому рішенні відповідача обраховано страховий стаж у розмірі 35 років 26 днів. До страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. Пільговий стаж за Списком № 2 10 років 10 місяців 20 днів.

З урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду в зразковій справі № 360/3611/20, та з врахуванням того, що позивачка на час звернення до пенсійного органу досягла 50 років, та її загальний стаж складає не менше 20 років, з них спеціальний (пільговий) стаж за Списком № 2 складає не менше 10 років, пенсійний орган повинен був прийняти рішення про призначення пенсії.

Інших підстав відмови в призначенні пенсії в рішенні пенсійного органу не зазначено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.01.2024 № 133950013532 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з посиланням на недосягнення позивачкою пенсійного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058-ІV, а саме 55 років, є протиправним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки, як слідує з копії оскаржуваного рішення № 133950013532 від 16.01.2024, із заявою про призначення пенсії позивачка звернулася до пенсійного органу 11.01.2024, то саме з цієї дати її права підлягають відновленню.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VІІІ з 11.01.2024.

При цьому, вимога про зарахування до страхового та пільгового (підземного) за Списком № 2 стажу періоди роботи ОСОБА_1 , з 01.07.2021 р. по 31.12.2023 р. у ВП шахта Межирічанська ДП Львіввугілля, врахувати заробітну плату за цей період для обчислення коефіцієнта заробітку та з урахуванням даних періодів та заробітної плати задоволенню не підлягає. При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Відтак зазначена позовна вимога заявлена позивачкою передчасно, оскільки оцінка розміру щомісячних виплат пенсії позивачці може бути надана лише після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії.

Крім того, такі доводи не покладені в основу оскарженого рішення, а пенсію позивачці ще не призначено.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, оскільки позовну заяву подано за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронній формі, то позивачці слід було сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028 * 0,4 * 0,8).

Згідно з квитанцією про сплату № 7880-0296-6737-6794 від 10.04.2024 позивачка сплатила судовий збір в загальному розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, позивачка сплатила судовий збір в більшому розмірі.

Суд зазначає, що позивачка має право відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» подати клопотання про повернення судового збору у зв`язку з внесенням його в більшому розмірі.

Враховуючи обсяг задоволених позовних вимог (задоволення вимоги немайнового характеру), а також те, що оскільки, рішенням у справі визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, а зобов`язання щодо відновлення порушеного права позивачки покладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань із вказаних відповідачів по 484,48 грн сплаченого судового збору на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009 Кіровоградська область м. Кропивницький вул. Соборна 7А; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 133950013532 від 16.01.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах у порядку пункту б ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VІІІ з 11.01.2024.

4 . У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп сплаченого судового збору.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяР.П. Качур