Решение № 120072364, 28.06.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/2668/24

Номер провадження 2/235/913/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючогосуддіХмельової С.М.

за участю секретаря судового засіданняЮриної К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював у ТДВ «Шахта «Білозерська» майстром гірничим з повним робочим днем в шахті, стаж роботи 23 роки 10 місяців 01 день, за професією 07 років 11 місяців 04 дні. Також за різними професіями з шкідливими умовами праці: у Красноармійському шахтобудівельному управління №3 - 1 рік 1 місяць; «Шахта ім. О.Ф. Засядько - 01 місяць; ПРАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» - 2 роки 01 місяць 14 днів; ТОВ «КорумШахтоспецбуд» - 04 роки 05 місяців. У відповідача позивач працює по теперішній час.

Згідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці імені ЮЛ. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань від 07.09.2023 року № 3071 позивачу встановлено - професійне захворювання, а саме: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІст) помірна ступінь зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пневмоконіоз (q/r 2/3hi), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст. Встановлення професійного характеру захворювання - захворювання професійні, встановлені вперше.

Для проведення розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання було створено комісію, якою 03 жовтня 2023 року на підприємстві ТДВ «Шахта «Білозерська» було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), Форми П-4. За наслідками розслідування комісією причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування, тощо) в період усієї трудової діяльності недостатньою забезпеченості індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. Є.Є. Гараймович виконував роботи в впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація, якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Довідкою МСЕК серія 12 ЛАВ 5541763 від 11.10.2023 року позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності за сукупністю професійних захворювань, рекомендовано медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування та протипоказана важка праця та шкідливі умови праці. З відповідача, який порушив норми з безпеки праці та не забезпечив безпечних умови праці, позивачу спричинена моральна шкода. Позивач протягом тривалого періоду часу звертався до медичних установ за медичною допомогою для покращення стану свого здоров`як, оскільки отримане професійне захворювання постійно турбує. В зв`язку з отриманим професійним захворюванням змінилося його життя, погіршилася його якість, що завдає йому моральних страждань у зв`язку з тим, що весь час відчуває постійну біль. Стан позивача характеризується постійною слабкістю, задухою навіть при незначних фізичних навантаженнях, судоми в м`язах, подекуди стріляючи болі від поперекового відділу хребта в ноги та руки. Курси лікування не дають жодної позитивної динаміки, що вказує на систематичні страждання та відсутність покращення стану здоров`я, внаслідок наявного хронічного професійного захворювання. У зв`язку з хворобою позивач змушений багато часу проводити у лікарнях, де незадовільні умови для життя, побутові незручності. Під час лікування змушений переносити біль, приймати велику кількість ліків. Тяжко усвідомлювати себе у відносно молодому віці людиною залежною лікарень. З року в рік стан здоров`я буде тільки погіршуватись, хвороба є невиліковною, хронічною і лише прогресує у часі. А ліки лише частково та тимчасово полегшують стан здоров`я, проте не виліковують. Позивачу первинно було встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю трупу інвалідності, що підтверджує вкрай незадовільний стан здоров`я.

З урахуванням характеру ї обсягу страждань, характеру немайнових втрат, стану здоров`я, тяжкості вимушених змін, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, засад розумності, виваженості та справедливості, позивач оцінює розмір моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, у розмірі 200000,00 грн, що відповідає розміру заподіяної моральної шкоди.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що пунктом 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ № 337 від 17.04.2019 року (надалі Порядок № 337) встановлено що: хронічне професійне захворювання (отруєння) - захворювання, що виникло внаслідок провадження професійної діяльності працівника виключно або переважно впливу шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, пов`язаних з роботою. Пунктом 112 Порядку № 337 передбачено, що Комісія з розслідування професійного захворювання, крім іншого, зобов`язана: провести розслідування обставин і причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння); скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння).

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував у трудових відносинах з ТДВ «Шахта «Білозерська» з серпня 2022 року по жовтень 2023. При укладенні трудового договору був придатний до роботи, протипоказань за станом здоров`я не мав, що підтверджується медичною довідкою про проходження попереднього медичного огляду, яка видана КНП "Покровська клінічна ЛІЛ" 23.02.2023 року пройшов періодичний медичний огляд, за результатами якого визнано придатним до роботи за професією. При проведенні попереднього та періодичного медичного огляду жодних скарг на стан здоров`я не зазначав. До підприємства з скаргами на стан здоров`я не звертався, що підтверджується листом КНП "Покровська клінічна ЛІЛ" від 15.05.2024 р. та медичною карткою підприємства. Наявність у нього хвороб або їх ознак не виявлено, що підтверджується довідкою від сімейного лікаря та інформацією в електронній медичній базі Е Нealth 24. Тобто згідно довідки про проведення попереднього медичного огляду від 04.08.2022 року та інформації від КНП "Покровська клінічна ЛІЛ" жодних ознак навіть первинних погіршення стану здоров`я, наявність навіть первинних ознак хвороб не встановлено.

Відповідно до даних Табельного обліку робочого часу ТДВ "Шахта "Білозерська" відпрацював 171 зміну, тобто 8,5 місяців. В той же час а саме 07.02.2023 р. КНП "Покровська клінічна лікарня" складає запит про підозру у позивача професійних захворювань, якій надійшов підприємству 23.02.2024 р.

Відповідно до п. 12 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 за формою П-4 від 03.10.2023 року (надалі Акт за формою П-4) Комісією встановлено, та підтверджено записами з трудової книжки, що - стаж роботи позивача - 23 років 10 місяців 01 днів; - стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів - 23 роки 10 місяці 01 дні; - з них, за професією МГВМ 6-го розряду - 7 роки 11 місяців 04 днів. Стаж роботи Позивача на ТДВ "Шахта "Білозерська" 6 місяців. Що складає 3 % від стажу роботи в умовах впливу шкідливих факторів.

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1062 виданої ДУ "Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва АМНУ" за вих № 3129 від 07.09.2023 р. вбачається: Хронічний бронхіт реєструється з 2020 року; хронічна сенсорна приглухуватість з 2021 року. Тобто у позивача професійні захворювання діагностуванні та встановлені ще за рік до працевлаштування на ТДВ "Шахта "Білозерська". Позивач про це достеменно знав і умисно не надавав достовірних даних при проходженні попереднього медичного огляду при працевлаштування на ТДВО тож умови праці на ТДВ «Шахта «Білозерська» не могли привести до виникнення і розвитку професійного захворювання у ОСОБА_1 так як вони вже були встановлені та діагностуванні в 2020 та 2021 роках до укладення трудового договору між позивачем та відповідачем, який укладено в серпні 2022 р. Як наслідок ТДВ "Шахта "Білозерська" не може бути завдавачем моральної шкоди. Складення Акту за формою П-4 та взяття на облік професійного захворювання позивача по ТДВ "Шахта "Білозерська" обумовлено лише вимогою п. 101 Порядку № 337, згідно з яковою, у разі коли хворий працював на кількох підприємствах, де були умови для розвитку хронічного професійного захворювання, повідомлення за формою П-3 надсилається на останнє підприємство, де він працював за професією, під час роботи за якою були умови для розвитку хронічного професійного захворювання. Ця вимога п. 101 Порядку № 337 не може бути єдиною та достатньою підставою для стягнення з ТДВ "Шахта "Білозерська" моральної шкоди.

Ухвалою суду від 08.04.2024 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання без виклику сторін.

Частиною 2статті 247ЦПК Українипередбачено,що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТДК «Шахта «Білозерська» з 10.08.2022 року, працював майстром гірничим в підземних умовах.

Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 23 роки 10 місяців 1 день, за професією 7 років 11 місяців 4 дні, загальний стаж 23 роки 10 місяців 1 день.

03 жовтня 2023 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до якого позивачу встановлено професійні захворювання: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст.) помірна ступень зниження слуху за класифікацією ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пневмоконіоз (q/r, 2/3, hi), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза загострення, ЛН ІІ ст. (другого ст.).

Раніше хронічних професійних захворювань виявлено не було, пункт 15 акту.

Згідно пункту 17 акту, професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), в період усієї трудової діяльності недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт складні гірничо-геологічні умови. Є.Є. Гараймович виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

У пункті 18 акту визначені причини виникнення хронічного професійного захворювання.

Таким чином, робота ОСОБА_1 на користь підприємства була надважкою, зі значним перевищенням гранично допустимих норм.

Отже, роботодавець ТДВ «Шахта «Білозерська» під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушеннямст. 153 КЗпП Українитаст. 13 Закону України «Про охорону праці».

У період з 24.08.2023 року по 07.09.2023 року ОСОБА_1 перебував на обстеженні та лікуванні у ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Академії медичних наук України».

Згідно з медичним висновком Лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 31.08.2023 року за № 34/777, ОСОБА_1 встановлено такі професійні захворювання: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст.) помірна ступень зниження слуху за класифікацією ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Пневмоконіоз (q/r, 2/3, hi), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза загострення, ЛН ІІ ст. (другого ст.).

Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані проведених клініко-функціональних обстежень; в тому числі рентгенологічні дані та МСКТ органів грудної клітини, динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи; інформація про умови праці за даними санітарно-гігієнічної характеристиці умов праці від 16.08.2023 р., згідно якої хворий підлягав дії шуму, параметри яких перевищували допустимі величини, пилу, концентрації якого перевищували ГДК, профмаршрут.

Протипоказана робота в умовах дії пилу, токсичних і подразнюючих речовин, шумі, несприятливого мікроклімату.

11.10.2023 року ОСОБА_1 вперше оглянутий на МСЕК за професійним захворюванням, де йому встановлено первинно за сукупністю 60% втрати професійної працездатності, до 01.11.2026 року. Визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями.

Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування по профзахворюваннях, санаторно- курортне лікування.

Протипоказана важка фізична праця, шкідливі чинники виробництва.

Відповідно до повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 від 01.09.2023 року факторами виробничого середовища та трудового процесу, що спричинили професійне захворювання (отруєння) є: шум, пил. Дата встановлення остаточного діагнозу 31.08.2023 року.

Відповідно до виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1 у 2023 році проходив стаціонарне лікування з приводу захворювань, які в подальшому визнані професійними.

Період виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 припадає на період перебування в трудових відносинах з відповідачем, де він працював в тяжких умовах праці.

В акті зазначено, що раніше хронічних професійних захворювань виявлено не було.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно дост. 43 Конституції Українидержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4зі змінами, внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1ст.153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаноїстатті цього Кодексупокладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Трудове законодавство не містить положень про звільнення підприємств з небезпечними й тяжкими умовами праці від відшкодування моральної шкоди, завданоїїх працівникам такими умовами.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Втрата потерпілим професійної працездатності завжди пов`язана з неможливістю виконувати роботу за своєю професією (фахом), про що зазначається у висновку медичного органу, який видається потерпілому відповідно до вимог ч. 3 ст. 34 цього Закону.

Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 60 %, що свідчить про незворотність такої втрати.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням та значною втратою професійної працездатності порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є значними та незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Судом встановлено, що у зв`язку з встановленням у позивача професійного захворювання та у зв`язку з цим 60% втрати працездатності, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок вищезазначених професійних захворювань, у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров`я.

Оскільки вказане професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливих факторів, тобто у зв`язку з шкідливими умовами праці на підприємстві, суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку зазнав позивач, є наслідком дій умов виробництва, пов`язаних з порушенням Закону України "Про охорону праці".

Згідно з положеннями пункту 1.4 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 червня 2012 року № 420, саме акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 є однією з підстав для здійснення медико-соціальної експертизи потерпілого.

В даному випадку професійне захворювання пов`язано з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Факт заподіяння моральної шкоди пов`язаний не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Суд при цьому зазначає, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 рокуза наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, щошкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставістатті 237-1 КЗпП України, тому розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у справі №210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставістатті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

Отже, з урахування того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60% та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, а також період роботи на підприємстві відповідача, суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду в розмірі 80000 гривень, що буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, та це буде розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 80000 гривень, що підлягає стягненню без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.Частина 6ст.141 ЦПК України,передбачає,що якщопозивача,на користьякого ухваленорішення,звільнено відсплати судовогозбору,він стягуєтьсяз відповідачав дохіддержави пропорційнодо задоволеноїчи відхиленоїчастини вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4,5,10,12,81,89,141,223,265,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства здодатковою відповідальністю «шахта «Білозерська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», код ЄДРПОУ 36028628, місцезнаходження: м. Білозерське, вул. Строїтельна, 17.

Повний текст рішення виготовлено 30.06.2024 року.

Суддя Хмельова С.М.