Постановление суда № 120067103, 28.06.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13379/21

УХВАЛА

28 червня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/13379/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2016 року по 28.02.2018 року, з урахуванням виплаченої суми індексації, враховуючи базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення січень 2008 року.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 року по справі № 420/13379/21 набрало законної сили 20.02.2023 року.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М. від 25.10.2023 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення від 23.10.2021 року по справі №420/13379/21 у 30-денний строк з моменту отримання копії ухвали суду.

30.05.2024 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) надійшов звіт щодо виконання рішення суду від 23.10.2021 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, звіт відповідача розподілено на розгляд судді Корой С.М.

Рішенням Вищої ради правосуддя 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На підставі Розпорядження № 109 від 21.06.2024 та протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 21.06.2024 року звіт розподілено судді Одеського окружного адміністративного суду Токміловій Л.М.

В обґрунтування поданого звіту зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2016 по 28.02.2018 року з встановленням базового місяця січень 2008 року, у розмірі 52314,14 з проведенням відповідних стягнень військового збору.

Розглянувши звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про виконання рішення суду по справі, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безмовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приписи статті 382 КАС України не передбачають умови, при настанні яких має бути застосована вказана процесуальна форма судового контролю. А отже, суд має оцінювати та враховувати обставин у кожній конкретній справі окремо.

Суд зазначає, що до звіту про виконання рішення суду від 23.10.2021 року по справі №420/13379/21, ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) додано копії розрахунку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2016 року по 28.02.2018 року, відповідно до якого індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена позивачу.

Також, до звіту відповідачем надано копії платіжних інструкцій про зарахування індексації грошового забезпечення на рахунок ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) від 30.05.2024 року.

Керуючись ст. ст. 248, 382, 383, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 30.05.2024 року про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 року у справі №420/13379/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії.

Ухвала набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.256 КАС України.

Ухвала оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.