Решение № 120047131, 28.06.2024, Миронівський районний суд Київської області

28.06.2024 Єдиний унікальний № 371/1938/23 провадження № 2/371/21/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м. Миронівка

ЄУН 371/1938/23

Провадження № 2/371/21/24

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 21 серпня 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z 06/679/70516. Відповідно до умов договору, банк надає позичальнику кредит на споживчі поточні потреби у сумі 49999,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов?язується повернути кредит разом з процентами та платою за кредитне обслуговування та комісіями в порядку і строк, встановлені в графіку платежів. Процентна ставка складає 21,99 % річних від залишкової суми боргу.

Банк на виконання умов договору надав позичальнику грошові кошти у сумі 49999,00 грн.

Відповідач не виконувала належним чином зобо?язання за договором кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість. Розмір заборгованості станом на 03 грудня 2020 року скаладє 138398,36 грн, у тому числі 49868,51 грн заборгованість за основним боргом, 39093,83 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 49436,02 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

03 грудня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №12/90, за умовами якого товариство набуло право вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором.

У зв?язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов?язків позивач здійснив нарахування 3% річних за користування кредитом у сумі 5095,19 грн, а також заборгованості за інфляційними втратами у розмірі 19696,57 грн за період з 03 грудня 2020 року до 23 лютого 2022 року.

З метою досудового врегулювання спору позивач 13 липня 2023 року направив на адресу відповідача досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості. Оскільки заборгованість погашена не була, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 163190,12 грн, у тому числі 49868,51 грн заборгованості за основним боргом, 39093,83 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, 49436,02 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями, 3% річних за користування кредитом у розмірі 5095,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 1969,57 грн, а також судові витрати в розмірі 2684,00 грн сплаченого судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 04 січня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

05 січня 2024 року, 08 лютого 2024 року відповідачу направлені копія ухвали про відкриття спрощеного провадження та копія позовної заяви з додатками за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.

06 лютого2024року,20лютого 2024року до суду повернуто конверт із вкладенням. Згідно даних довідки ф.20, сформованої представником відділення АТ «Укрпошта», причиною повернення відправлення вказано відсутність адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вжив заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи за адресою зареєстрованого місця проживання.

Крім того, 18 червня 2024 року на офіційному вебпорталі судової влади України розміщено оголошення, за змістом якого відповідач повідомляється про розгляд цивільної справи за її участі.

У зв`язку з наведеним, за відсутності відповідача за адресою зареєстрованого місця проживання та вжиття судом всіх заходів для повідомлення відповідача, суд вважає, що про розгляд справи відповідач повідомлена належним чином.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положеньстатті 274 ЦПК України,справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не подала.

Відповідно положень частини 2 статті 191 та частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суд встановив такі фактичні обставини.

21 серпня 2017 року після підписання заяви анкети від 21 серпня 2017 рок та заяви про акцепт публічної оферти від 21 серпня 2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір №Z 06/679/70516, невід?ємними частинами якого є паспорт споживчого кредиту та графік щомісячних платежів за договором (а.с. 6-7, 8, 9, 10, 11).

Згідно з даними ордеру - розпорядження про видачу кредиту 21 серпня 2017 року відповідач отримала кредит на у загальному розмірі 49999,00 грн зі строком кредитування 48 місяців, в тому числі 45661,19 грн кредитних коштів та 4337,81 грн страхового платежу згідно з заявою на приєднання до договору добровільного страхування життя № ПБ130800 від 23 травня 2014 року (а.с. 12, 13).

У кредитному договорі погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом, яка визначається у розмірі 21,9900%, розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості 2,7500% щомісячно від початкової суми кредиту. Строк кредитування становить 48 місяців.

Згідно наданої виписки АТ «Ідея Банк» з рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2000 року по 03 грудня 2020 року вбачається що в рахунок погашення кредиту за кредитним договором від відповідача надійшли кошти у розмірі 2950,00 грн, з яких 130,49 грн погашення тіла кредиту, 2819,51 грн погашення процентів по кредиту (а.с.14).

З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z 06/679/70516 станом на 03 грудня 2020 року розмір заборгованості становить 138398,36 грн, що складається із заборгованості за основним боргом 49868,51 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 39093,83 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 49436,02 грн (а.с.15).

03 грудня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №12/90, за умовами якого право вимоги вважаються такими, що перейшли до клієнта від фактора у день підписання відповідного реєстру боржників та сплати фінансування (а.с.22-24). Згідно зданими наданогореєстру боржниківдо ТОВ«ФК «ПрофітКапітал» перейшлоправо вимогидо ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №Z06/679/70516 від21серпня 2017року узагальній сумі138398,36грн (а.с.25-27).До матеріалівсправи такождолучено платіжнідоручення відповіднодо данихяких ТОВ«ФК «ПрофітКапітал» сплатилокошти накористь АТ«Ідея банк»оплати задоговором факторингу№ 12/90(а.с.28,29).

13 липня 2023 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» направило на адресу відповідача досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором №Z06/679/70516 від21серпня 2017рокуу загальному розмірі 138898,36 грн.

Такі обставини підтверджуються даними досудової вимоги № 1241/2023 від 13 липня 2023 року, списку згрупованих відправлень, фіскального чеку та опису вкладення від 19 липня 2023 року (а.с. 16, 17, 18).

Згідно з даними наданого позивачем розрахунку на суму заборгованості за період з 03 грудня 2020 року по 23 лютого 2022 року нараховані 3% річних у розмірі 5095,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 19696,57 грн (а.с. 16).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Згідностатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей626,628 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимогстатті 638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі частини 1статті 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК України,позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, підписавши кредитний договір, відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що ПАТ «Ідея Банк» та відповідач обумовили у письмовому вигляді та передбачили порядок та умови отримання кредитних коштів, погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, розмір відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитом та розмір плати за обслуговування кредиту банком.

З огляду на викладене, на підставі укладеного кредитного договору, у сторін виникли права та обов?язки, які походять із кредитного договору.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530ЦПК України,якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримала кредит у розмірі 49999,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 21,99 % річних та платою за кредитне обслуговування у розмірі 2,7500 %.

Також належними і допустимими доказами підтверджено, що до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №Z 06/679/70516 від 21 серпня 2017 року у загальній сумі 138398,36 грн.

У порушення норм закону та умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, внесла на погашення тіла кредиту лише 130,49 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 49868,51 грн (49999,00-130,49). Даних про погашення заборгованості суду не надано.

Таким чином, наданими доказами підтверджено правомірність позовних вимог про стягнення тіла кредиту у розмірі 49868,51 грн.

При дослідженні питання правомірності вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 39093,83 грн, то суд враховує наступне.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків заборгованості за процентами, суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати процентів вирахувана в межах строку кредитування з урахуванням сплаченої відповідачем суми.

Тож сума нарахованої заборгованості за процентами у розмірі 39093,83 грн підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, перевіривши доводи позовної заяви щодо заявленої до стягнення суми заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 49436,02 грн, суд зазначає таке.

Зі змісту позовної заяви та умов договору, укладеного між сторонами, вбачається, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, а тому суд застосовує до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Зокрема, правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення договору та яка застосовувалася до правовідносин споживчого кредитування до 10 червня 2017 року (з 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів»).

Частиною 1статті 203ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобовязаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов?язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Частиною 6статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»передбачено, що споживач не зобов?язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

За змістом частин 1, 2статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов?язків на шкоду споживача.

Частиною 3 вказаної вище статті визначено перелік несправедливих умов договору. А відповідно до частини 4статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»,перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина 8статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У пункті 17статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» дано визначення терміну послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1статті 1054 ЦК Україниє обов?язком банку, відповідно, виконання такого обов?язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов?язок банку за кредитним договором, то така дія як плата за обслуговування кредиту, не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання кредиту, у зв?язку із укладенням кредитного договору, відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту - позичальнику.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитомце витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов?язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (даліПравила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов?язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п?ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п?ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Пунктом 1,11 кредитного договору та паспортом споживчого кредиту встановлено комісію за обслуговування кредитуу розмірі 2,7500% щомісячно від початкової суми кредиту.

В договорі зазначено, що до обслуговування кредиту входять послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв?язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв?язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банком із використанням різних каналів зв?язку тощо.

Суду не надано доказів, що перелічені послуги з обслуговування кредиту надавалися позичальнику частіше одного разу на місяць, та надавалися взагалі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зазначений вище пункт правочину щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту є нікчемним в силу закону з моменту його укладення, а отже таким, що не створює юридичних наслідків для сторін, тому не потребує визнання його недійсним.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 49436,02 грн.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

На підставі частини першоїстатті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком суми 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням суми заборгованості 138398,36 грн) за період з 03 грудня 2020 року до 23 лютого 2022 року розмір 3% річних складає 5095,19 грн, інфляційні втрати визначені у розмірі 19696,57 грн.

Разом з тим, з урахуванням висновків суду про відсутність підстав для стягнення комісії при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат при розрахунку необхідно виходити з суми заборгованості 88962,34 грн (заборгованість за основним боргом 49868,51 грн + заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 39093,83 грн).

Тому суд здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за вказаний позивачем період з розрахунку суми заборгованості 88962,34 грн.

Таким чином інфляційні втрати за період з 03 грудня 2020 року до 22 лютого 2022 року з урахуванням сукупного індексу інфляції 114,248 %, складають 12675,10 грн (88962,34 x 114,248% - 88962,34 =12675,10 грн).

З % річних за період з 03 грудня 2020 року до 22 лютого 2022 року складають:

За період з 03 грудня 2020 року до 31 грудня 2020 року (29 днів) 211,47 грн (88962,34 x 3 % x 29 : 366 : 100);

За періодз 01січня 2021року до22лютого 2022року (418днів)3056,40 грн (88962,34 x 3 % x 418 : 365 : 100).

Загальний розмір заборгованості 3% річних за визначений позивачем період складає 3267,87 грн (211,47+3056,40).

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за договором №Z 06/679/70516 від 21 серпня 2017 року у розмірі 104905,31 грн (49868,51+39093,83+12675,10+3267,87).

Сума вказаної заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Щодо відступлення права вимоги

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підставі наведених положень, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача та набуття такого права ТОВ «ФК «Профіт Капітал» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.

Право вимоги за договором кредиту на підставі договорів факторингу перейшло до позивача. Відповідач зобов?язання не виконала, кошти на погашення заборгованості не надала ні первісному кредитору, ні ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторонасама визначаєстратегію свогозахисту,зміст своїхвимог ізаперечень,а такожпредмет тапідстави позову,тягар доказуваннялежить насторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Згідно правилстатті 263ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 49868,51 грн, суми заборгованості за процентами у розмірі 39093,83 грн, 3% річних у розмірі 3267,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 12675,10 грн підтверджені матеріалами справи.

Обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача комісії в розмірі 49436,02 грн позивач не довів.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1725,38 грн (104905,31*2684/163190,12).

Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідно достатті 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) повязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) повязані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частини 2статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

За правилами частини 2 та частини 3статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи повязані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 6 статті 137 ЦПК України, обовязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано договір про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, укладений між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та адвокатським об?єднанням «Правовий Діалог», додаткову угоду № 6 від 12 червня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, акт № 16 прийому-передачі Реєстру боржників від 12 червня 2021 року за договором про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, акт № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 11 вересня 2023 року та платіжне доручення від 14 вересня 2023 року № 265.

Відповідно достатті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 зазначено, щонормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їхдійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Судусуд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов?язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постановиВеликої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов?язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лишеякщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, щовідшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі №909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 01 серпня 2019 у справі №915/237/18).

У постанові об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 листопада 2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якоїсуд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості,має обов?язокдослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам ЦПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Всього з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 4725,38 грн (1725,38+3000,00).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором, з урахуванням суми основного боргу, заборгованості за процентами, заборгованості з 3% річних, інфляційних втрат, в розмірі 104905 гривень 31 копійка та понесені судові витрати у розмірі 4725 гривень 38 копійок, всього 109630 (сто дев?ять тисяч шістсот тридцять) гривень 69 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 49436,02 грн відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, адреса місцезнаходження: будинок під номером 8, вулиця Набережно - Лугова, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Капшук