Решение № 120046753, 28.06.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/227/24 Провадження № 2-о/358/43/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Годжаєва З.Ф.,

за участю заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Божка М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, про встановлення факту постійного проживання на території України,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та на 13.11.1991 року.

Заяву обгрунтував наступним. Зазначає, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Мукачево Закарпатська область. З моменту народження і по сьогоднішній час він постійно проживає в Україні. Відповідно до довідки № 117 від 28.09.2023 він навчався в Мукачівській ЗОШ № 14. В дитинстві він постійно проживав на території України разом зі своїми рідними та матір`ю, яка має громадянство України, що підтверджується її паспортом. Його трудова діяльність проходила на території України. З 2007 року по даний час він мешкає на території Ісайківського старостинського округу. З метою упорядкування особистих документів він звернувся до Обухівського об`єднаного відділу ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, де йому було повідомлено про необхідність звернення до суду для встановлення факту проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991.

Представник заінтересованої особи надав письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви, оскільки надані заявником документи в повному обсязі не можуть підтвердити факт його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991.

В судовому засіданні заявник та його представник доводи заяви підтримали, з підстав у ній зазначених, та просили задовольнити заявлені вимоги.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою представника, клопотань про відкладення від нього не надходило.

З урахуванням думки сторін та положень ст.223ЦПК України судом протокольно ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою.

Вислухав пояснення заявника, доводи представника заявника, дослідив матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно зі ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України "Про громадянство України" і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про громадянство" громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України"(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Указом Президента України № 215 від 27.03.2001, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27.06.2006, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Пунктом 7 Порядку визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту;

в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Згідно з пунктом 10 Порядку для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3Законуналежності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію свідоцтва про народження;

в) один з таких документів:

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;

- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року особи, яка не була громадянином іншої держави, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 або 2 статті 3 Закону України "Про громадянство України", і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

У статті 8 Закону передбачено порядок набуття громадянства України за територіальним походженням, згідно з яким особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

-особою без громадянства декларація про відсутність іноземного громадянства;

-іноземцем зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Пунктом 25Порядку визначено,що дляоформлення набуттягромадянства Україниза територіальнимпоходженням особа,яка постійнопроживала до24серпня1991року натериторії,що сталатериторією Українивідповідно доЗакону України"Проправонаступництво України",або наінших територіях,що входилипід часпостійного проживанняособи доскладу УкраїнськоїНародної Республіки,Західноукраїнської НародноїРеспубліки,Української Держави,Української СоціалістичноїРадянської Республіки,Закарпатської України,Української РадянськоїСоціалістичної Республіки(УРСР)(частинаперша статті8Закону,)подає документи,передбачені підпунктами "а""в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.03.2024 року справа №161/9609/22 дійшов висновку про те, що:

якщо метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про громадянство України" предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року;

у разі коли метою особи, яка звертається до суду для встановлення юридичного факту, є оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, предметом судового розгляду може бути заява такої особи про встановлення факту її проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року;

встановлення юридичного факту проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року не має юридичного значення у такому випадку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Мукачево Закарпатська область, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Відомості про громадянство батьків в свідоцтві про народження відсутні. Відомості про матір зазначено ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Мукачеве Закарпатська область.

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 25.05.1989 року. Прізвище подружжя після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ». Відомості про громадянство подружжя відсутні.

ОСОБА_5 документована паспортом громадянина України, дата видачі 28.07.2022 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Мукачівської ЗОШ № 14 від 28.09.2023, ОСОБА_1 в 1996-1997 навчальному році дійсно закінчив 4 клас.

Згідно довідки Виконавчого комітету Богуславської міської ради від 17.01.2023 № 11, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2007 року по даний час проживає на території Ісайківського старостинського округу без реєстрації місця проживання. З 2016 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Також заявником надані два фотознімки із зображенням заявника та ОСОБА_5 в підтвердження факту родинних відносин між ними.

Досліджуючи надані заявником на підтвердження факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 та на 13.11.1991 докази, судом не встановлено безумовного підтвердження тих обставин, на які посилається заявник у поданій до суду заяві.

Суд вважає за необхідне зазначити, що навчання заявника у 1996-1997 році в навчальному закладі на території України не може бути беззаперечним доказом його проживання на території України на 24.08.1991 та 13.11.1991.

Також не підтверджують беззаперечно факт проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 копія паспорту його матері ОСОБА_5 та надані фотознімки.

Таким чином, суд констатує, що доводи заявника, викладені у заяві, про те, що з моменту народження та станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 він постійно проживав на території України належними та достатніми доказами не підтверджені.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з вимогами ст.ст. 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на відсутність належних, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчили факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 та на 13.11.1991, суд приходить до висновку, що вимоги заяви не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець