Єдиний державний реєстр судових рішень
БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 361/2239/24 провадження № 2-з/361/84/24
27.06.2024
У Х В А Л А
«27»червня 2024року м.Бровари Київської області
Суддя Броварськогоміськрайонного судуКиївської областіВасилишин В.О.,розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 361/2239/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держпродспоживслужба в м.Києві, про захист прав споживачів,
в с т а н о в и в:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів.
Ухвалою суду від 22 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
21 червня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборони Акціонерному товариству «Райффайзен Банк» списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на його ім`я у рахунок погашення тіла кредитів та відсотків за користування кредитами до моменту винесення рішення у цій справі. Заява мотивована тим, що позивач отримує заробітну плату на заробітку карту, відкриту в АТ «Райффайзен Банк». При цьому з нього стягуються кошти на закриття кредитних договорів. За таких умов існує реальна загроза неправомірного списання грошових коштів за кредитами, які оскаржуються у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 149Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомленняобставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,зокрема,чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від
12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада
2020 року у справі № 910/1200/20.
Так, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, в якому просить визнати недійсними договори про надання споживчого кредиту у частині незаконно нарахованих сум, встановлених як плата за обслуговування кредитної заборгованості, а також покласти на АТ «Райффайзен Банк» обов`язок здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як плату за обслуговування кредитної заборгованості за кредитними договорам. Як на підставу заявлених позовних вимог посилається на порушення його прав як споживача.
Судом перевірено аргументованість вимоги щодо застосовування заходів забезпечення позову, та враховано те, що між сторонами дійсно виник спір щодо несанкціонованого, на думку позивача, списання грошових коштів. Однак, судом не встановлено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З вказаної заяви про забезпечення позову щодо заборони списання грошових коштів з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, зарплатних карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача у рахунок погашення тіла кредитів та відсотків за користування кредитами, не вбачається, в чому полягає необхідність такого забезпечення, не вказано та не надано доказів того, яким чином це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову.
На підставі викладеного, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб свідчить про неадекватність виду забезпечення позову, який він просить застосувати, заявленим позовним вимогам у цій справі, та не є видом забезпечення позову, яке належним чином забезпечить позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, оскільки наявність ознак безпідставного списання грошових коштів з карткового рахунку позивача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 157, 260 ЦПК України,
у х в а л и в:
У задоволенні заяви відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.О.Василишин
Судебное решение № 120023639, Броварський міськрайонний суд Київської області было принято 27.06.2024. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти ключевые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить ключевые сведения.
то решение относится к делу № 361/2239/24. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: