Постановление суда № 119996872, 25.06.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

25 червня 2024 р. Справа № 120/5928/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром 1500,00 грн з 01.03.2023 після проведення її індексації відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168.

Тому, з метою зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого п. 1-7 цієї Постанови, максимальним розміром 1500,00 грн із урахуванням виплачених сум, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.05.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Установлено строк для подання заяв по суті.

17.06.2024 представник позивача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/8511/23.

Вирішуючи клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зазначена норма передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов`язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, тобто мають преюдиційне значення для цієї справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у цій справі.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки набрання законної сили рішенням за результатом розгляду іншої справи, їх взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

Як встановлено судом з даних Єдиного державного реєстру судових рішень у межах справи № 320/8511/23 оскаржуються окремі положення постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", яка є нормативно-правовим актом.

Рішенням суду першої інстанції у справі № 320/8511/23, яке на даний час не набрало законної сили, окремі положення Постанови КМУ № 168 було визнано протиправними та нечинними.

Натомість у цій справі позивач оскаржує дії відповідача, вчинені на підставі Постанови № 168, а саме: щодо обмеження збільшення в результаті перерахунку пенсії, сумою 1500,00 грн.

Водночас, з системного аналізу положень КАС України вбачається відмінність у правових наслідках визнання протиправним та скасування і визнання протиправним та нечинним відповідного адміністративного акта.

Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України та ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до абзаців 3, 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 Про судове рішення в адміністративній справі скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.

Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов`язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак, рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/8511/23, у випадку набрання ним законної сили, не вплине на вирішення цієї справи, оскільки не має ретроспективної дії.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що рішення, ухвалене у справі № 320/8511/23, незалежно від результату її розгляду, не може змінювати правове регулювання правовідносин у справі № 120/5928/24, оскільки оскаржуване у справі № 320/8511/23 положення абзацу 2 пункту 10 Постанови КМУ № 168 на момент виникнення спірних правовідносин у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії були чинними і підлягали безумовному застосуванню відповідачем.

Подібний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 20.06.2024 по справі № 620/13042/23.

З урахування зазначеного, а також враховуючи те, що наведена представником позивача обставина не може вважатися такою, що зумовлює неможливість розгляду цієї справи, в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 120/5928/24 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 236, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В клопотанні представника позивача про зупинення провадження у справі № 120/5928/24 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна