Решение № 119983364, 25.06.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16259/24

Провадження № 2/761/7164/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Матвєєвої Ю.О.

з участю секретаря Каніковського Б.А.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок прострочки виплати страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Демарчук Н.О. звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок прострочки виплати страхового відшкодування у загальному розмірі 64039,41 грн., та стягнути судовий збір.

В обґрунтування позову посилається на те, що 19 грудня 2020 року в м. Дніпрі на перехресті вул. Бориса Кротова та вул. Підмогильною в районі е/о №66 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Toyota Auris» під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Mersedes-Benz Vito 112 CDI» під керуванням ОСОБА_1 .

Вина ОСОБА_2 підтверджена постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2021 у справі №932/14588/20. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Уніка». Позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування, надав відповідні документи. Втім, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» лише частково виплатило страхове відшкодування в розмірі 23190,80 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 47979,45 грн., 3 річних за період з 25.03.2021 року по 07.06.2021 року у розмірі 295,76 грн., пеню за прострочення виплати за період з 25.03.2021 року по 07.06.2021 року - 1420,98 грн.

Вказане судове рішення, відповідач добровільно виконав 05 грудня 2023 року.

Оскільки позивач отримав страхове відшкодування в належному розмірі від відповідача лише 05.12.2023 року, то термін прострочки виконання зобов`язання з боку відповідача складає 910 дні, а отже розмір пені за період з 08.06.2021 року по 05.12.2023 року становить 42729,32 грн., інфляційні втрати за період з 08.06.2021 року по 05.12.2023 року у розмірі 17721,09, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаний вище період 3589,00 грн., а разом 64039,41 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права

Ухвалою від 03.05.2024 р. відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та призначено судове засідання.

24.05.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в повному обсязі. В обґрунтування цього зазначив, що позивач просить стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» пеню за 2,6 років за період з 08.06.2021 по 05.12.2023 року, попри те, відповідач звертає увагу суду, що позивачем було пропущено строк звернення з вищевказаною позовною заявою. Посилання позивача та його представника, що строк пропущено через епідемічні обмеження через карантин та запровадження воєнного стану в Україні, не заслуговує уваги, так як жодних доказів не було надано, а тому просить застосувати спеціальний строк позовної давності до позовних вимог щодо стягнення суми пені тривалістю 1 рік.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені).

Отже, аналіз наведених вище норм Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитору до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, представник відповідача зазначає наступне, що згідно позовної заяви, 12.03.2021 року позивач, отримавши розмір страхового відшкодування, не погодився з ним, та дізнався про порушення свого права. Таким чином, станом на дату подання позову, 02.04.2024 року, строк позовної давності у три роки щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів вже сплинув 11.03.2024 року, тому просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних в повному обсязі.

28.05.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги та просить задовольнити.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 19 грудня 2020 року мала місце ДТП. ОСОБА_2 у вказаний день о 09 годині 34 хвилини, керуючи автомобілем «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху на перехресті вул. Бориса Кротова та вул. Підмогильною в районі е/о №66 не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху або перешкод, яку водій об`єктивно спроможний виявити, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz Vito 112 CDI» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача, яка рухалась та загальмувала попереду. Внаслідок цієї ДТП зазначені транспортні засобі отримали механічні пошкодження. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина ОСОБА_2 в її скоєнні встановлені постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2021 року, якою ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Уніка». Позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування, надав відповідні документи. Втім, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» лише частково виплатило страхове відшкодування в розмірі 23190,80 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 47979,45 грн., 3 річних за період з 25.03.2021 року по 07.06.2021 року у розмірі 295,76 грн., пеню за прострочення виплати за період з 25.03.2021 року по 07.06.2021 року - 1420,98 грн.

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вказане судове рішення, відповідач добровільно виконав лише 05 грудня 2023 року.

Згідно ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені.

Судом встановлено, що Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2023 року, справа № 932/290/22, з ПрАТ «СК «УНІКА» стягнено пеню за період з 25 березня 2021 року по 07 червня 2021 року.

Згідно позовних вимог позивач просить стягнути пеню за період з 08.06.2021 року по 05.12.2023 року , так як рішення виконано відповідачем 06.12.2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України: позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України: після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивач звернувся до суду 02.05.2024 року, таким чином з моменту ухвалення судового рішення до звернення із позовом минуло менше року, а тому застосування спеціально строку позовної давності до позовних вимог щодо стягнення суми пені є неможливим.

Стосовно стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне, що позивач просить тягнути за період з 08.06.2021 року по 05.12.2023 року .

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2023 року відповідачем було виконано 05.12.2023 року.

Позивач звернувся з вищевказаним позовом 02.05.2024 року, таким чином строк позовної давності починається з 06.12.2023 року з наступного дня після добровільного виконання рішення та спливає лише 06.12.2026 року.

Відповідно до постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 у справі № 703/2718/16-ц, з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди, тобто це зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду, це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 910/3658/23, в якій суд касаційної інстанції погодився з нарахуванням відсотків річних та інфляційних втрат на суму основного боргу, стягнуту рішенням суду у справі № 910/16330/21 (у спорі між тими ж сторонами), за період, у тому числі, до ухвалення вказаного рішення в іншій справі.

Крім того, згідно п.п. 12, 19 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Тому позивачем не пропущений строк позовної давності при зверненні до суду із позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату регламентної виплати . У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня у справі № 761/6406/16-ц встановив, що у разі простроченої страхової виплати зі страхової компанії стягується, окрім самої виплати, 3% річних за весь період прострочення, а також пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

За змістом аналізованої норми закону, нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннями статті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2020 у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Крім того, у п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За змістом ч. 1 ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі № 200/4309/14-ц (провадження № 61-23763св18) зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом також, встановлено, що сума недоплаченого страхового відшкодування, була встановлена судом під час розгляду справи № 932/290/22.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь позивача - ОСОБА_1 пені в розмірі 42729,32 грн., трьох відсотків річних - 3589,00грн., інфляційних втрат - 17721,09, а разом 64039,41 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12,13,19,76-81,89, 141,187, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок прострочки виплати страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пеню - 42729,32 грн., 3% річних від прострочення суми - 3589,00 грн., втрати від інфляції - 17721,09 грн., в загальному розмірі 64039,41 грн.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий розмір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

25 червня 2024 року