Постановление суда № 119974076, 24.06.2024, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/847/21

Провадження № 1-кп/216/164/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту

24.06.2024 року м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинувальними актами у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040230001697 від 22.10.2020 та № 12021040230000251 від 15.02.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, -

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

захисник обинуваченого ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває об`єднана кримінальна справа № 216/847/21 за обвинувальними актами у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040230001697 від 22.10.2020 та №12021040230000251 від 15.02.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

09.04.2024 року прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, 22.10.2020, у нічний час доби, знаходячись по вул. Муромська, що в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлені, діючи з метою подальшого вчинення злочину, вступив у змову з раніше знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Далі, 22.10.2020, приблизно 01:00 год., ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи групою осіб на виконання та реалізацію заздалегідь виниклого умислу та попередньої злочинної змови, засобами транспортного засобу марки ВАЗ 21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , прибув до неогородженої території нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , залишивши вищевказаний автомобіль на узбіччі проїзної частини дороги в зоні прямої видимості.

Далі, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи заздалегідь виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненими, що за їх діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу, безперешкодно потрапили до неогородженої, прилеглої території нежитлового приміщення АДРЕСА_1 з метою крадіжки.

Далі, знаходячись за вищевказаною адресою, продовжуючи свої злочинні дії направлені на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу таємно викрали належні потерпілому ОСОБА_8 5 чавунних батарей радянського виробництва бувшого використання в робочому стані без пошкоджень з різною кількістю секцій, з них: 12 шт, 11 шт, 8 шт, 4 шт, 3 шт., загальна вартість яких складає 2151,66 гривень, а також чавунну ванну радянського виробництва бувшого використання в робочому стані вартістю 833,33 гривень і автомобільну коробку передач бувшого використання в робочому стані до автомобіля марки «Opel Vektra B», вартість якої складає 3300 гривень, однак під час транспортування викраденого майна до транспортного засобу, що здійснювалось руками з прикладанням фізичної сили, дії ОСОБА_3 ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 були помічені очевидцем події викрадення чужого майна - свідком ОСОБА_9 , що знаходилась в приміщенні вищевказаної будівлі з метою її охорони, яка в свою чергу почала висловлювати зауваження ОСОБА_3 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо неприпустимості неправомірних дій останніх та їх припинення.

Однак, ОСОБА_3 діючи у змові з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що їх дії з викрадення чужого майна носять вже відкритий характер, незважаючи на зауваження ОСОБА_9 , свої неправомірні дії не припили та утримуючи викрадене майно при собі, погрузили його транспортного засобу марки ВАЗ21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 та разом з останнім з місця вчинення злочину зникли, таким чином обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд.

Далі, 22.10.2020, приблизно 03:15 год., ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи на досягнення єдиного злочинного наміру та на виконання і реалізацію заздалегідь виниклого умислу, а також попередньої злочинної змови, засобами транспортного засобу марки ВАЗ21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням останнього, повторно прибули до неогородженої території нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , залишивши вищевказаний автомобіль на узбіччі проїзної частини дороги в зоні прямої видимості.

Далі, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , діючи групою осіб, з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи заздалегідь виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненими, що за їх діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу, безперешкодно потрапили до неогородженої, прилеглої території нежитлового приміщення АДРЕСА_1 з метою крадіжки.

Далі, знаходячись за вищевказаною адресою, продовжуючи свої злочинні дії направлені на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу та демонтажу з використанням підручних засобів таємно викрали належний потерпілому ОСОБА_8 зовнішній блок від кондиціонеру марки «GreeFGR 7,5 Е» бувшого використання у справному стані, вартістю 10166,67 гривень, однак створивши цим зайвий шум були повторно помічені свідком ОСОБА_9 , що знаходилась в приміщенні вищевказаної будівлі з метою її охорони, яка в свою чергу почала висловлювати зауваження ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо неприпустимості неправомірних дій останніх.

Однак, ОСОБА_3 діючи у змові з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що їх дії з викрадення чужого майна носять відкритий характер, незважаючи на зауваження ОСОБА_9 , свої неправомірні дії не припили та утримуючи викрадене майно при собі, почали його погрузку до транспортного засобу марки ВАЗ21112 реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак, не довівши злочин до кінця з причин, що не залежали від їх волі, були викриті та затримані прибулим на місце власником майна та третіми особами.

Своїми злочинними діями ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , спричинили майнової шкоди потерпілому ОСОБА_8 на суму 6284,99 грн. та могли спричинити майнової шкоди на суму 10166,67 грн.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками: незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), яке не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі особи, за попередньою змовою групою осіб.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що останній уродженець м. Кривого Рогу, громадянин України, освіта середня, не одружений, не маючий на утриманні інших осіб, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дійсне місце проживання невідоме, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, депутатом чи адвокатом не являється.

Вина ОСОБА_3 у вчинені ним інкримінованих останньому кримінальних правопорушень підтверджується:

-відомостями зафіксованими у протоколі огляду місця події (з додатками) від 22.10.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі огляду місця події (з додатками) від 22.10.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_8 від 22.10.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 23.10.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 02.11.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту пред`явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_8 від 02.11.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту пред`явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_8 від 02.11.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту пред`явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_8 від 02.11.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 02.11.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту пред`явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_9 від 02.11.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту пред`явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_9 від 02.11.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі допиту пред`явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_9 від 02.11.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 10.11.2020;

-відомостями зафіксованими у протоколі слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_5 від 04.01.2021;

-відомостями зафіксованими у протоколі слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_3 від 13.01.2021;

-іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.

В ході судового розгляду даної кримінальної справи, обвинувачений ОСОБА_3 , вже в котре, порушив покладені на нього кримінальним процесуальним законом (ч. 7 ст. 42 КПК України) обов`язки обвинуваченого, а саме: 20.06.2023, 11.07.2023, 19.09.2023, 16.10.2023, 01.02.2024, 28.02.2024, та 04.04.2024 не прибув за викликом суду у судове засідання та не повідомив про поважність причин неявки.

Разом з цим, на виконання ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.02.2024 про привід обвинуваченого ОСОБА_3 , працівниками Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , що між тим зазначена самим ОСОБА_3 як його дійсне місце проживання, та за якою він зареєстрований, останній не проживає, теперішнє його місцезнаходження невідоме.

Сукупність вищевказаних обставин вказують на факт переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, невиконання останнім обов`язків обвинуваченого, передбачених ч. 7 ст. 42 КПК України, тобто вчинення дій які є підставою для застосування запобіжного заходу.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15.04.2024 надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали до 15.10.2024 року.

Прокурор керуючись ст. ст. 36, 131-132, 182-183, 331 КПК України, просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обравши останньому строком на 60 днів та визначити розмір застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений в судовому засіданні щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив суд відмовити в задоволені клопотання прокурора в повному обсязі, ризики заявлені прокурором не обгрунтовані, оскільки обвинувачений не переховувався, а знаходився вдома, працював, копав огороди, не знав про судові засідання. Просив обрати йому цілодобовий домашній арешт, під час перебування його під цілодобовим домашнім арештом утримувати його буде брат.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та вважає що тримання під вартою для його підзахисного занадто суворе, просить йому домашній арешт.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо домашнього арешту, так як всі доводи доводять, що обвинувачений не перебував за місцем свого проживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на яку вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 є передчасним, тому заслухавши думку сторін кримінального провадження, судом дійшов наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Загальним правилом, яке випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

Згідно 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Як слідує із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_11 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії та тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 6 років, але відповідно до чинного кримінального законодавства правова кваліфікація кримінального правопорушення і тяжкість майбутнього покарання не може бути підставою для застосування такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, крім того, враховуючи обставини передбачені ст. 178 КПК України, зокрема особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має незадовільний стан здоров`я, має родину, обвинувачений має постійне місце реєстрації та проживання в АДРЕСА_2 та проживає з родиною за вказаною адресою.

Тому ураховуючи вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, оскільки є всі підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, ніж тримання під вартою, а саме цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого, без застосування електронних засобів контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 193-196, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - відмовити.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний засіб у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електонних засобів контролю, за місцем проживання, за адресою:

АДРЕСА_2 строком на 60 днів, тобто до 16-45 годин 24 серпня 2024 року, включно.

З покладенням на обвинуваченого ОСОБА_3 наступних обов`язків:

- прибувати за викликом слідчого, прокурора, суду на визначений ними час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та місця роботи;

- не залишати приміщення будинку АДРЕСА_3 , цілодобово, строком 60 діб.

Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3 покласти на начальника Криворізького ГУНП України в Дніпропетровській області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1