Решение № 119933253, 24.06.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року м. Київ№ 640/25409/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури, першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Киричука Максима Юрійовича та Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до виконувача обов`язки керівника Київської обласної прокуратури, першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Киричука Максима Юрійовича та Київської обласної прокуратури, в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури Киричука М.Ю. № 654к від 21.09.2020, щодо п. 1 в частині тимчасово визначення робочого місця прокурору першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області ОСОБА_1 в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю та п. 3 в частині скасування з 11.10.2020 надбавки ОСОБА_1 за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»;

зобов`язати Київську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора в Київську обласну прокуратуру;

зобов`язати Київську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплату заробітної плати та інших виплат, з урахуванням надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи ОСОБА_1 , що не була врахована та не була виплачена внаслідок дії наказу виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури № 654к від 21.09.2020, з моменту її скасування - 11.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуваний наказ в частині тимчасового визначення робочого місця позивачу в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю та в частині скасування з 11.10.2020 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки зміна назви підприємства не визначена законодавством, як підстава для припинення дії трудового договору, при цьому, станом на 21.09.2020 (день видачі наказу № 654к), жодної інформації щодо ліквідації прокуратури Київської області, як правоохоронного органу, державної установи немає, а отже, таким чином, відбулося лише перейменування прокуратури.

Позивач наголошує на тому, що 01.10.2020, в зв`язку з перейменуванням прокуратури Київської області на Київську обласну прокуратуру, була подана заява про переведення на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури, однак, на час звернення до суду, позивача не було перепризначено та не надано відповіді на заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2020 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

До суду від Київської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що враховуючи, що на даний момент відсутнє рішення про успішне проходження позивачем законодавчо встановленої процедури атестації, відсутні законні підстави переведення її на одну із вакантних посад Київської обласної прокуратури, тому переведення позивачки на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури або на рівноцінну посаду, як таку, що не пройшла атестацію, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть їй привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію.

Також, зазначено, що положення КЗпП України в частині трудових відносин працівника та роботодавця застосуванню не підлягають, оскільки норми Закону № 113-ІХ, який є спеціальним, мають застосовуватись імперативно, а саме, прокурори можуть бути переведені на посаду в обласних прокуратурах лище у разі успішного проходження ними атестації, передбаченої розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX. Крім того, з початком роботи Київської обласної прокуратури, відповідно до наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410, ОСОБА_1 , наказом виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури від 21.09.2020 № 654к закріплено за управлінням нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю обласної прокуратури з метою забезпечення ведення табельного обліку використання нею робочого часу та контролю за службовою дисципліною, при цьому, надбавка, яка становить предмет спору, призначається керівником прокуратури виходячи з реальних результатів роботи працівника та зазначених вище показників та є правом а не обов`язком керівника.

До суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання вважає доводи викладені у відзиві на позовну заяву безпідставними та необґрунтованими, позаяк, незважаючи на подання нею заяви про переведення на посаду прокурора, питання щодо призначення не вирішено. Натомість, відзив Київської обласної прокуратури зводиться до того, що відповідач діяв згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, при цьому жодним чином не даючи оцінку законності не переведення до новостворених посад Київської обласної прокуратури позивача в контексті додержання інших норм законодавства та міжнародного права, які регулюють наведений вид правовідносин, про які йдеться у позові. Позивач вважає, що доводи Київської обласної прокуратури є хибними, у більшості випадків не відгювідають чинному законодавству, що може створити хибне уявлення про правомірність дій відповідача та ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи. У свою чергу, вже надані пільги та привілеї іншим працівникам прокуратур, які не проходили атестації, або мають висновок кадрових комісій щодо неуспішне проходження атестації при цьому призначені на новоутворені посади. Багато прокурорів рішеннями судів вже поновлено на посадах, які не надавали заяви щодо проходження атестації, або були звільненні на іпдставі висновків кадрових комісій щодо неуспішне проходження атестації, що ще раз є доказом того, що проведення атестації, яке передбачено Законом № 133-ІХ, суперечить вимогам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та порушує її права.

Також, Київською обласною прокуратурою до суду подано заперечення на відповідь позивача на відзив.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 справу прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 17.11.2023.

16.02.2024 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, зокрема, шляхом змін, що стосуються пункту 3 позову в наступній редакції: зобов`язати Київську обласну прокуратуру провести перерахунок грошового забезпечення та виплатити прокурору прокуратури Київської області ОСОБА_1 заробітну плату з 11.09.2020 в порядку та в розмірах передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

14.03.2024 Київською обласною прокуратурою подано заперечення на заяву про зміну позовних вимог.

10.05.2024 позивачем надано відповідь на заперечення про зміну позовних вимог.

31.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

У зв`язку з поданням 31.05.2024 сторонами заяв про розгляд справи у письмовому провадженні, суд на підставі норм ч. 3 ст. 194 КАС України, здійснює подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з липня 1992 року по теперішній час працює в органах прокуратури Київської області.

Наказом виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури Киричука М.Ю. № 654к від 21.09.2020, позивачу тимчасово визначено робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Київської обласної прокуратури. Цим же наказом зобов`язано начальника управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю визначити позивачу службові обов`язки, забезпечити ведення табельного обліку використання робочого часу та скасовано з 11.09.2020 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Позивач вважає даний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України організація і діяльність прокуратури визначається виключно законами України.

Статтею 131-1 Конституції України також визначено, що організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто зі змінами внесеними Законом № 2203-ІХ від 14.04.2022 визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За умовами ч. 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

З 25.09.2019 Законом № 113 було запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема: неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; .

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» (абз. 6, 7 п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ).

Відповідно до пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

Пунктом 9 Порядку № 221 установлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

У додатку 2 до Порядку № 221 встановлено форму та заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 221 заява, указана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

Рішенням Конституційного Суду від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX. В пункті 2 цього рішення Конституційного Суду України указано, що пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Так, позивач не погоджуючись із наказом про визначення робочого місця посилається на те, що наказ прийнятий всупереч вимог чинного законодавства, оскільки у ньому відсутні підстави для її тимчасового переведення на іншу посаду в Київській обласній прокуратурі та скасування надбавки за високі досягнення у праці та вважає, що у зв`язку із перейменуванням державного органу, без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи у зв`язку із реформуванням системи органів прокуратури, умови її праці не змінились, проте всупереч вказаному спірним наказом її фактично тимчасово призначено до управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Київської обласної прокуратури. Зокрема, незважаючи на подання нею заяви про переведення на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури, питання щодо її призначення не вирішено.

За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах; можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно до норм п. 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи: 1)складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної, техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Відповідно до положень п. п. 9, 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація здійснюється кадровими комісіями згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Судом досліджено, що відповідно до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, затвердженого 20.02.2020 головою Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, ОСОБА_1 на підставі її заяви, було включено до списку та визначено дату складання нею іспиту - 02.03.2020.

У подальшому, у зв`язку з перебуванням позивача на лікуванні, останній перенесено дату складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора на 10.06.2020.

Проте, на повторно призначену дату іспиту ОСОБА_1 не з`явилась, оскільки перебувала на лікуванні.

Надалі, позивача було втретє включено до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора - на 11.11.2020.

Відповідно до результатів, розміщених на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 відсутня у списку прокурорів, які успішно 11.11.2020 склали іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Тож, відділом кадрової роботи та державної служби Київської обласної прокуратури в усному порядку з`ясовано у представника Шістнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів регіональних прокуратур, що позивач на вказаний іспит не з`явилась та подала заяву про його перенесення з поважної причини.

Суд наголошує на тому, що п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX чітко встановлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише за умови успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

За таких обставин, враховуючи, що на даний момент відсутнє рішення про успішне проходження позивачем атестації, на переконання суду, відсутні підстави переведення її на одну із вакантних посад Київської обласної прокуратури, позаяк, таке переведення на рівноцінну посаду, як таку, що не пройшла атестацію, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть їй привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію.

Щодо посилань позивача на норми КЗпП та дії трудового договору, суд зазначає, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Отже, у даному випадку, положення КЗпП України в частині трудових відносин працівника та роботодавця застосуванню не підлягають, оскільки норми Закону № 113-ІХ, який є спеціальним, мають застосовуватись імперативно, а саме, прокурори можуть бути переведені на посаду в обласних прокуратурах лище у разі успішного проходження ними атестації, передбаченої розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

Таким чином, суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що, за даних обставин, захист прав позивача у спосіб, в який просить остання (призначення на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури або на рівноцінну посаду без проходження атестації), не відповідає вимогам Закону № 113-ІХ.

З урахуванням викладеного та початком роботи Київської обласної прокуратури, відповідно до наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410, ОСОБА_1 , наказом виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури від 21.09.2020 № 654к закріплено за управлінням нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю обласної прокуратури з метою забезпечення ведення табельного обліку використання нею робочого часу та контролю за службовою дисципліною.

Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, адже, фактично, викладені доводи позивача в цілому зводяться до незгоди із внесеними змінами до деяких законодавчих актів України щодо перпіочергових заходів із реформи органів прокуратури, які в даному випадку, полягають у необхідності проходження прокурорами атестації, що є необхідною умовою для їх переведення на посаду прокурора до обласних та окружних прокуратур. На думку позивача, такі зміни носять дискримінаційний характер та призводять до обмеження її прав та свобод, зокрема в частині її подальшої роботи в органах прокуратури, однак, такі є загальними та безпідставними, при цьому, що на даний час, відсутнє будь-яке рішення кадрової комісії за результатом проходження атестації.

Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання Київську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби Київської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора в Київську обласну прокуратуру, як похідні, та як такі, що не порушені наразі відповідачем, позаяк, процедура атестації позивача наразі немає кінцевого результату, який впливає на права/обов`язки позивача. Протилежного суду не повідомлено та не зазначено.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Київську обласну прокуратуру провести перерахунок грошового забезпечення та виплатити прокурору прокуратури Київської області ОСОБА_1 заробітну плату в порядку та розмірах, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з 11.09.2020, суд звертає увагу на те, що оскільки з початку проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур по цей день ОСОБА_1 не пройшла атестацію, дія ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ) розповсюджується на працівників Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, які успішно пройшли атестацію та не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур, в тому числі на позивачку щодо якої на даний момент відсутнє рішення про успішне проходження нею атестації.

Обґрунтовуючи дану заяву, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р (ІІ)/2023 у справі № 3-80/2022, дію якого просить застосувати до спірних правовідносин, однак слід врахувати, що цим рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) друге речення абзацу 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», щодо оплати праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Ухвалюючи рішення в цій справі, Конституційний Суд України, зокрема, виходив з того, що законодавець, запровадивши Законом № 113-ІХ реформування системи органів прокуратури, наділив Кабінет Міністрів України повноваженням визначати своїм актом розмір винагороди прокурорів. У такий спосіб законодавець запровадив неоднакове регулювання оплати праці прокурорів, фактично поділивши їх на дві категорії: одна - переведені до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, яким винагороду виплачують відповідно до Закону № 1697-УІІ; друга - ті, хто продовжував виконувати свої повноваження до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, для кого винагороду визначено підзаконним нормативним актом - постановою Кабінету Міністрів України. Таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об`єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною.

Враховуючи вищевикладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ суперечить ч. 2 ст. 24 Конституції України.

Проте, слід зазначити, що у п. 2 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України вказав, що друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно із ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, на переконання суду, рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Відтак, враховуючи викладене, дія положення другого речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, згідно рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р (ІІ)/2023 у справі № 3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23) втратила чинність 13.09.2023, а тому, на спірні правовідносини щодо нарахування та виплати недоотриманої, на думку позивача, заробітної плати не може вплинути, оскільки такі правовідносини виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Водночас, відповідач вказує на те, що з моменту встановлення неконституційності другого речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р (ІІ)/2023 у справі № 3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23) ОСОБА_1 отримує заробітну плату відповідно до приписів ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи викладене, упродовж спірного періоду нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснювалась Київською обласною прокуратурою у межах вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ураховуючи викладене, наказ виконувача обов`язків керівника Київської обласної прокуратури від 21.09.2020 № 654к, було видано на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені законами України.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до виконуючого обов`язків керівника Київської обласної прокуратури, першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Киричука Максима Юрійовича та Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.