Решение № 119933203, 24.06.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року м. Київ№ 640/426/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

треті особи: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут»; 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «газопостачальна компанія «Нафтогаз України»,

про визнання протиправними та скасування постанов,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач/ ОСОБА_1 ) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі відповідач/НКРЕКП) про визнання протиправними та нечинними постанов.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановами від 30.09.2015 №№2496, 2498, 2500 затверджено «Правила постачання природного газу», «Типовий договір розподілу природного газу», «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам». Позивач вважає, що вказані постанови, є протиправними та підлягають визнанню нечинними, оскільки порушують його права як споживача.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (далі ТОВ «Київоблгаз збут»).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2022 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення справи №640/426/22 на стадію підготовчого провадження. Відмовлено заявникам у задоволенні клопотань про залучення їх до справи у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 адміністративну справу № 640/426/22 було повернуто до Окружного адміністративного суду міста Києва для належного оформлення, оскільки передані до Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 640/426/22 не містили всіх інших документів, які надійшли до Окружного адміністративного суду міста Києва після 14.12.2022.

Після доопрацювання матеріали справи повернулися до Київського окружного адміністративного суду та були передані раніше визначеному складу суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Шевченко А.В.) від 26.10.2023 справу прийнято до провадження.

Відповідно до наказу голови суду від 13 лютого 2024 року № 1-ктр/гс «Про надання соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку ОСОБА_2 », частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року (з наступними змінами і доповненнями), Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 26.11.2010 року (з наступними змінами і доповненнями), з метою додержання процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 справа розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 прийнято справу №640/426/22 до провадження судді Жукової Є.О. Призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні, яке відбудеться 29 травня 2024 року о 15:00.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 25.04.2024 у справі №640/426/22 доставлено до електронного кабінету Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», ТОВ «Київоблгаз збут», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 26.04.2024.

15 травня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що позивачем в адміністративному позові не наведено доказів та фактів, що підтвердили б дійсне порушення його прав, внаслідок нібито прийняття Типового договору постачання природного газу, Типового договору розподілу природного газу та Правил постачання природного газу побутовим споживачам.

При цьому, обґрунтовуючи своє право на звернення із позовом до НКРЕКП, позивач наводить факти існування спору (неузгодженості) між ОСОБА_1 та АТ «Київоблгаз», ТОВ «Київоблгаз Збут».

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом, є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай безпосередніх індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок вчинення його бездіяльності та прийняття оскаржуваного рішення. Положення чинного КАС України не передбачає права на звернення до суду з метою дотримання «законності». Одночасно, із змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду з адміністративним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач не конкретизує, які саме негативні наслідки зазнав саме він та яким чином порушуються саме його права.

З огляду на зазначене, та оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів ОСОБА_1 , в силу статті 2 КАС України підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Правом надання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України позивач не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15.06.1995 Чорнобаївським РВ УМВС України в Черкаській області.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 затверджено «Правила постачання природного газу». Ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 затверджено Типовий договір розподілу природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2500 від 30.09.2015 затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.

ОСОБА_1 , вважаючи, що вказані постанови є протиправними та підлягають визнанню нечинними, оскільки порушують його права як споживача, звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями статті 264 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень. Зокрема, акти Уряду, відповідно до положень вказаної статті, розглядаються адміністративним судом на предмет законності, що узгоджується із вимогами ст. 19 Конституції України, якими визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» (далі - Закон). Вказаний Закон України було введено в дію з 01.10.2015.

Відповідно до положень статті 4 Закону, державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно норм пункту 32 статті 1 Закону, Регулятором ринку природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із положеннями статті 4 Закону про ринок установлено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження кодексів газорозподільних систем.

До того ж, відповідно до статті 4 Закону України «Про природні монополії» державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

Згідно статті 2 Закону України «Про природні монополії» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Статтею 11 Закону України «Про природні монополії» (положення даної статті застосовувалися до 26.09.2016) передбачено, що національні комісії регулювання природних монополій є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 (далі - Положення), визначено, що одним із основних завдань Комісії є, зокрема, державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ.

При цьому, пунктом 13 Положення установлено, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів і громадськості.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

НКРЕКП має право видавати в установленому порядку разом з органами виконавчої влади спільні акти.

Так, на виконання покладених повноважень, з урахуванням частини третьої статті 4 та статті 33 Закону про ринок, пункту 119 Плану діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з підготовки проектів регуляторних актів на 2015 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 11.12.2014 №762, Комісією було розроблено проекти типових договорів і правил які було затверджено постановами НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, від 30.09.2015 № 2498 та від 30.09.2015 № 2496 Типового договору постачання, Типового договору розподілу та Правил постачання, відповідно.

При цьому, у відповідності до статті 9 Закону України «Про засади державної Регуляторної політики у сфері господарської діяльності», було оприлюднено проект Регуляторного акта постанови НКРЕКП «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» та аналіз регуляторною впливу з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП www.nerc.gov.ua в мережі Інтернет.

Крім того, у відповідності із статтею 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» для погодження до уповноваженого органу (Державної регуляторної служби України) разом з проектом регуляторного акта Комісією подано аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Листом Державної регуляторної служби України від 29.09.2015 №7335/0/20-15 Комісію повідомлено, що за результатами проведеної експертизи, проект постанови НКРЕКП відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також, Антимонопольним комітетом України листом від 30.09.2015 №128-06/01-9936 в межах компетенції повідомлено про погодження проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 16.10.2015 № 6710/24470-0-26-15/12.0.1 повідомлено Комісію, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини(том 3 а.с.210-211).

До того ж, листом Міністерства юстиції України від 09.11.2015 № 24460-0-26-15/10.1 повідомлено, що згідно з наказом Міністерства юстиції України від 06.11.2015 № 2233/5 повернуто після державної реєстрації постанову НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу», зареєстровану у Міністерстві юстиції 06.11.2015 за№ 1384/278299(том 3 а.с.212-252).

Разом з тим, листом Державної регуляторної служби України від 29.09.2015 №7336/20-15 Комісію повідомлено, що за результатами проведеної експертизи, проект постанови НКРЕКП «Про затвердження Типового договору постачання природного газу» відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»(том 3 а.с.208).

Також, листом Антимонопольного комітету України від 30.09.2015 № 128-06/01-9936 повідомлено Комісію про погодження проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Типового договору постачання природного газу»(том 3 а.с.205-206).

До того ж, листом Міністерства юстиції України від 09.11.2015 №24463-0-26-15/10.1 повідомлено НКРЕКП, що згідно з наказом Міністерства юстиції України від 06.11.2015 №2231/5 повернуто оригінал та копію зареєстрованого нормативно-правового акту після державної реєстрації 30.09.2015 №2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1386/27831.

Листами Державної регуляторної служби України від 29.09.2015 №7338/0/20-15 та від 06.11.2015 №8468/0/20-15 Комісію повідомлено, що за результатами проведеної експертизи проект постанови НКРЕКП відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»(том 3 а.с.208,209).

Також, листом Антимонопольного комітету України від 05.11.2015 №128-29/06-1165 повідомлено про відсутність зауважень до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2496(том 3 а.с.207).

Листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 16.10.2015 №6712/24485-0-26-15/12.0.1 повідомлено Комісію, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Листом Міністерства юстиції України від 09.11.2015 № 24464-0-26-15/10.1 повідомлено, що згідно з наказом Міністерства юстиції України від 06.11.2015 № 2235/5 повернуто після державної реєстрації постанову НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу», зареєстровану у Міністерстві юстиції 06.11.2015 за № 1382/27827.

Крім того, як зазначає відповідач в своєму відзиві, проект Правил, розроблявся з урахуванням вимог Директиви європейського парламенту та ради 2009/73/ЄС від 13.07.2009 «Про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування директиви 2003/55/ЄС». При цьому, за результатами неодноразових зустрічей та нарад з представниками Секретаріату Енергетичного Співтовариства, останні листом від 29.09.2015 № ЕІА- МПЧ/О/)ко/19/29-09-2015 повідомили про погодження реформованого законодавства на ринку природного газу України.

Варто зазначити, що протягом місячного терміну з дня офіційного оприлюднення проектів оскаржуваних позивачем постанов на сайті НКРЕКП від ОСОБА_1 не надходило жодних пропозицій та зауважень.

Таким чином, постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам», від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» та від 30. 09.2015 № 2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу» прийняті в межах повноважень визначених Законом України «Про ринок природного газу», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Указом Президента України від 10.09.2014 № 715 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та у спосіб, визначений законодавством України, а тому, в силу статті 2 КАС України, підстави для задоволення позову відсутні.

Твердження позивача, що «Закон №329-VII мав набути юридичної сили не раніше 01.10.2015 року, отже не раніше 01.10.2015 року НКРЕКП мало право приймати будь-які постанови основою прийняття яких є Закон №329-VII», не відповідають дійсності та спростовуються наступним.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329- VIII (далі - Закон №329-VII).

У відповідності до пункту 1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №329-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 жовтня 2015 року, крім: пункту 1 частини другої статті 22, статті 33, які застосовуються з дня набрання чинності цим Законом з урахуванням пункту 10 цього розділу; пункту 5 частини другої статті 22, статей 23-31, які вводяться в дію з 1 квітня 2016 року; пункту 3 частини другої статті 38, статті 39, які вводяться в дію з 1 січня 2016 року.

Згідно із пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 329-VII до 01 жовтня 2015 року Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг забезпечити прийняття та затвердження нормативно-правових актів, передбачених цим Законом (крім процедури сертифікації операторів газотранспортних систем); забезпечити перегляд і скасування своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Закон України «Про ринок природного газу» було офіційно оприлюднено у газеті «Голос України» від 07.05.2015 №80, у «Офіційному віснику України» від 19.05.2015 № 37, ст. 1117, газеті «Урядовий кур`єр» від 27.05.2015 №93 та у «Відомостях Верховної Ради України» від 03.07.2015 № 27, ст. 234.

Разом з цим, у рішенні Конституційного Суду України від 06.10.2020, справа №1-27.2010 судом зроблено висновок, що закони чи окремі їх положення можуть вволитися в дію після дня набрання ними чинності.

З урахуванням наведеного Законом №329-VII із додержанням принципу правової визначеності, було розмежовано строки набрання чинності (з дня наступного за днем офіційного опублікування, тобто з 08.05.2015) та строк введення в дію (з 01.10.2015, окрім деяких положень, для яких визначено інші строки введення в дію).

Так, Типовий договір постачання, Типовий договір розподілу та Правила постачання прийняті відповідачем, з урахування вимог пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №329-VII.

Тобто, фактично НКРЕКП реалізовано положення пункту 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №329-VIIІ шляхом розроблення оскаржуваних рішень, однак такі рішення введенні в дію після 01.10.2015, отже після введення в дію Закону №329-VII.

Щодо правомірності постанови, якою затверджено правила постачання природного газу побутовому споживачу суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, з 01 жовтня 2015 року правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу».

Відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» з 01.10.2015 НКРЕКП не мас повноважень щодо забезпечення проведення цінової політики на ринку природного газу (в частині встановлення цін на природний газ).

Крім того, відповідно до статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами, зокрема, забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного азу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені, вільного вибору постачальника природного газу.

Закон України передбачає, з одного боку, державне регулювання монопольних ринків транспортування, розподіл, зберігання природного газу), з іншого - розвиток вільної добросовісної конкуренції на товарному ринку природного газу. Тобто, на оптовому і роздрібному ринках природного газу має діяти принцип вільного ціноутворення (крім випадку, коли з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу покладені спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України), що передбачено частиною 2 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу».

Так, згідно з положеннями частини другої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється за цінами, шо вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 1 Закону:

постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів;

оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

побутовий споживач фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Згідно з положеннями статей 12 та 40 Закону України «Про ринок природного газу» постачання побутовим споживачам/розподіл природного газу здійснюється на підставі типових договорів, що затверджуються Регулятором та оприлюднюються в установленому порядку (для кожної окремої послуги окремий договір).

Так, на виконання вимог положень статей 12 та 40 Закону України «Про ринок природного газу» було розроблено та прийнято Типовий договір постачання та Типовий договір розподілу.

Типовий договір постачання регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.

Типовий договір розподілу газу регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства отримання природного газу побутовими споживачами України забезпечується двома послугами постачанням природного газу і його розподілом, на отримання яких у побутового споживача повинні бути укладені два окремих договори - на постачання природного газу (укладається з постачальником, який має відповідну ліцензію) та на розподіл природного газу (укладається з відповідним Оператором ГРМ, що має відповідну ліцензію на провадження діяльності в межах території, де знаходиться відповідний об`єкт споживача).

Таким чином, на сьогоднішній день побутовий споживач для отримання послуг газопостачання має укласти два окремих договори:

договір розподілу природного газу (відповідно до Типового договору розподілу) з Оператором ГРМ;

договір постачання природного газу (відповідно до Типового договору постачання) з будь-яким постачальником, який має відповідну ліцензію

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. Для визначення інтересу, як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес, як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто, належить конкретній особі - позивачу або скаржнику; порушений суб`єктом владних повноважень.

Суд констатує, що доводи позовної заяви не містять належних посилань та відповідного підтвердження щодо того, яким саме чином оскаржувані нормативно-правові акти порушують права та законні інтереси позивача, позаяк, за наведеного правового регулювання, споживач має альтернативу дій, зокрема, укладання договору розподілу природного газу та користування вказаними послугами, чи подання заяви про відмову в наданні цих послуг та не користування природнім газом, водночас, позовна заява не містить посилань на порушення процедури прийняття оскаржуваних положень, а судом не встановлено. Під час розгляду даного спору, відповідач надав відповідні докази проходження встановлених процедур, погоджень та відповідності умов договору положенням європейського співтовариства.

Згідно з приписами статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

Під час розгляду даного спору, судом встановлено, що постанови НКРЕКП від 30.09.2015 за №№2496, 2498, 2500, якими затверджено «Правила постачання природного газу», «Типовий договір розподілу природного газу», «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам», були прийняті відповідачем, як регулятором з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, а тому, в силу вимог статті 2 КАС України, підстави для задоволення позову відсутні.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У силу вимог статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.