Решение № 119932943, 21.06.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2024 року № 320/21268/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції № 981 від 12.05.2023 «Про притягнення до матеріальної відповідальності», яким притягнуто поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_1 (00176647) до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 40 260,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ виданий з грубим порушенням строків, не встановлені обставини, які виключають матеріальну відповідальність, є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що відповідачем правомірно видано наказ №921 від 12.05.2023 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» стосовно позивача, оскільки останній своїми протиправними діями завдав шкоду майну Департаменту патрульної поліції та допустив пошкодження службового транспортного засобу.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити повністю, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

За згодою сторін у судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 2021 року призначений на посаду інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.

26 травня 2022 року о 08:30 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві на вул. Васильківська, 34, не зреагував на дорожню обстановку, на дорозі з двостороннім рухом виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги та скоїв зіткнення з автомобілем «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.06.2022 у справі № 752/6917/22 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 3, частин 1, 3 статті 5, частини 4 статті 8, частини 1 статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.06.2022 у справі № 752/6917/22, а також висновком експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 23.02.2023 №ЕД-19-22/41435-АВ Управлінням патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції видано наказ від 12.05.2023 №981 «Про притягнення до матеріальної відповідальності», яким за завдання матеріальної шкоди внаслідок учинення винних протиправних дій притягнуто ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 40 260,00 грн.

Вважаючи наказ начальника Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції 12.05.2023 №981 протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

03 жовтня 2019 року прийнято Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-IX (далі - Закон №160-IX), який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Статтею 2 Закону №160-IX передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Частиною 2 статті 3 Закону № 160-ІХ передбачено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Статтею 8 Закону № 160-ІХ передбачено проведення службового розслідування.

За приписами цієї статті посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Разом з тим, як передбачено частиною 4 вказаної статті 8 Закону № 160-ІХ, розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не проводив службове розслідування, оскільки вину у вчиненні адміністративного правопорушення, що має наслідок завдання матеріальної шкоди відповідачу, встановлено судом.

Так, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.06.2022 у справі № 752/6917/22 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Зі змісту вказаної постанови суду вбачається, що 26 травня 2022 року о 08:30 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA PRIUS державний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Києві на вул. Васильківська, 34, не зреагував на дорожню обстановку, на дорозі з двостороннім рухом виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги та скоїв зіткнення з автомобілем KIA RIO, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.3б, 11.4 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП. Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 139161 від 26.05.2022, схему місця події та письмові пояснення учасників ДТП, у яких ОСОБА_1 вказав, що в той день були погані погодні умови, тому він не впоравшись з керуванням, здійснив ДТП.

Тобто, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні вказаного правопорушення.

Поряд з цим, дослідивши подані сторонами докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2021 року призначений на посаду інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.

Згідно наказу Департаменту патрульної поліції від 11.06.2021 № 1290 за ОСОБА_1 закріплено транспортний засіб TOYOTA PRIUS державний номерний знак НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, належить на праві власності відповідачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Таким чином, вказаною постановою суду встановлено винну особу, яка внаслідок неналежного виконанням службових обов`язків, допустила правопорушення, чим завдала шкоди службовому майну відповідача, а також встановлено причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою.

Доказів оскарження чи скасування постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 30.06.2022 у справі № 752/6917/22 позивачем до суду не надано.

Крім того, факт заподіяння шкоди підтверджено висновком експертного дослідження від 23.02.2023 №ЕД-19-22/41435-АВ, проведеним Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу TOYOTA PRIUS, номер кузова НОМЕР_4 , 2014 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Департаменту патрульної поліції (відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ), у результаті пошкодження, яке сталося 26.05.2022, станом на момент проведення експертного дослідження, складає 77 804,92 грн.

Отже, за встановлених обставин, на підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин належними та допустимими доказами підтверджено неправомірність поведінки позивача у зв`язку з неналежним виконанням нею службових обов`язків; заподіяння такою поведінкою шкоди; причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою позивача та заподіяною матеріальною шкодою, а також підтверджено вину позивача у завданні такої шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2684 гривні.

Отже, у відповідності до частини 1 статті 5 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність за понесену шкоду становить 40 260,00 грн.

Статтею 4 Закону № 160-ІХ визначено строки притягнення до матеріальної відповідальності.

Так, особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відповідачу завдана шкода, відбулась 26.06.2022.

Втім, в день повернення позивачем пошкодженого службового транспортного засобу відповідачу могло стати відомо лише про сам факт пошкодження майна.

Однак, про наявність майнової шкоди відповідачу стало відомо з моменту отримання висновку експертного дослідження.

Таким чином, з огляду на викладене, строк притягнення до матеріальної відповідальності позивача, в даному випадку, відповідачем не порушено.

Водночас, позов ґрунтується на доводах та нормах щодо проведення відповідачем службового розслідування по факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди 26.05.2022.

Натомість, суд не бере до уваги наведені твердження позивача, оскільки вони жодним чином не спростовують встановлені вище обставини справи, а доводи, описані в позовній заяві, щодо порушення строків проведення службового розслідування є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, як свідчать матеріали справи, вказане службове розслідування проводилося для застосування дисциплінарного стягнення, а не для застосування матеріальної відповідальності.

Як передбачено частиною 1 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, в даному випадку, судом досліджуються докази та з`ясовуються обставини справи щодо правомірності притягнення позивача саме до матеріальної відповідальності, а не дисциплінарної.

При цьому, позивач не оскаржував в межах даного спору наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, як і не подано доказів оскарження такого наказу в іншому провадженні.

Згідно із підпунктами 1, 4, 10, 12, 13 пункту 3.1 Розділу III Посадової інструкції поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 полку № 1 ( з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульно поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції № 1784 від 16.08.2021 (далі - Посадова інструкція) , поліцейський під час несення служби зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського; постійно утримувати у належному стані спеціальні засоби захисту, елементи екіпірування, транспортні засоби та їх обладнання, технічні засоби та технічні прилади, які використовуються для фіксації правопорушень, засоби зв`язку, медичне устаткування для надання першої медичної допомоги; професійно виконувати свої службові обов`язки і накази керівництва, постійно виконувати свої службові обов`язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції; під час керування патрульним автомобілем бути прикладом для інших учасників дорожнього руху в частині дотримання ПДР; виконувати інші обов`язки поліцейського відповідно до законодавства, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та організаційно-розпорядчих документів Національної поліції України.

У відповідності до п. 5.4 розділу V Посадової інструкції у випадку завдання поліцейським матеріальної шкоди транспортним засобам, технічним засобам вимірювання та іншому майну він несе матеріальну відповідальність відповідно до законодавства.

Таким чином, позивач під час ознайомлення з Посадовою інструкцією 08.09.2021, був обізнаний про те, що він несе матеріальну відповідальність у разі пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи, беручи до уваги, що вина позивача в завданні матеріальної шкоди та причинний зв`язок між неправомірною поведінкою позивача та завданою шкодою, є доведеними належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що відповідач при видачі наказу від 12.05.2023 № 981 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття оскаржуваного наказу.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.