№ 11990708, 01.10.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

01.10.2010 р. 12:49Справа № 2а-3912/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Вадан ярдс Океан", вул. Заводська площа, 1, м.Миколаїв, 54050

доСпеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул.Чкалова, 20, м.Миколаїв, 54017

проскасування податкових повідомлень - рішень №00004136/0 від 30.04.2010р., №00004136/1 від 27.05.2010р. та №00004836/0 від 02.06.2010р., за участю представників: від позивача представник1: Блінова І.В., довіреність, від 11.02.10р.;

від позивача предстанвик2: Віштал Л.В., довіреність, від 18.02.10р.;

від відповідача представник1: Яброцький С.В., довіреність №17934/9/10-013, від 02.08.10р.;

від відповідача представник2: Камашев Ю.А., довіреність №18381/9/10-021, від 06.09.10р.;

Відкритим акціонерним товариством "Вадан ярдс Океан" предявлено позов (а.с.4-8,т.1) до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень №00004136/0 від 30.04.2010р., №00004136/1 від 27.05.2010р. та №00004836/0 від 02.06.2010р. (а.с.9-11, т.1).

23.09.10р. позивачем подано виправлення до позовної заяви редакційного характеру (а.с.56-60,т.2) без зміни або доповнення позовних вимог.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових пояснень та наданих доказів.

Представниками відповідача позовні вимоги не визнано, надано письмові заперечення (а.с.239-245,т.1) та зазначено, що податкові повідомлення-рішення №00004136/0 від 30.04.2010р., №00004136/1 від 27.05.2010р. та №00004836/0 від 02.06.2010р. прийняті у відповідності до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази , адміністративний суд, -

встановив:

У період з 26.02.2010р. по 12.04.2010р. відповідачем було проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010 року за №00004136/0 (а.с.9, т.1) за яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств (код 11021000) на загальну суму сорок мільйонів двісті тридцять тисяч триста вісім грн. 60 коп. (40 230 308,60 грн.). Також відповідачем, на підставі акту невиїзної перевірки від 31.05.2010р. №530/36/14307653 (а.с.12,т.1), прийняте податкове повідомлення - рішення від 02.06.2010р. за №00004836/0 (а.с.11,т.1), яким визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств на загальну 1 158047 грн. 10коп.

Відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. Результати перевірки оформлено актом №405/36/14307653 від 19.04.2010р. (а.с.21-139, т.1).

Згідно податкових повідомлень-рішень та зазначених актів у позивача встановлено порушення п.п.1.31, ст.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1, п.4.1.3 п.4.1.ст.4, п.5.1., п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5. п.6.1 ст.6., п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.11.3.7 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В актах перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем завищене від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. на загальну суму 110 352 435 грн., у тому числі за 2008 рік на суму 8 794 995 грн., за 2009 рік на суму 101 557 440 грн.

У результаті цього, на думку відповідача, позивачем занижено податок на прибуток в період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р. на загальну суму 20 658 387 грн., у тому числі за 1 квартал 2008р. на суму 603 701 грн., за півріччя 2008р. - на суму 729 834 грн., за 1 квартал 2009р. - на суму 9 897 312 грн., за півріччя 2009 р. на суму 13 352 179 грн., за три квартали 2009 р. - на суму 9 318 847грн., за 2009 рік податок на прибуток на суму 20 658 387 грн.

Крім того, завищені валові витрати у 2009 році на суму 584 145 грн. (ПДВ у складі ціни легкових автомобілів).

Також у першому кварталі 2010р. невраховані результати планової перевірки у частині зменшення від'ємного значення на суму 101 557 440 грн. та, як наслідок, виникнення заниження податкового зобов'язання на суму 551 451 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відкрите акціонерне товариство “Вадан Ярдс Океан” входить до переліку підприємств суднобудування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1256 “Про затвердження переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості”.

Зазначена постанова була прийнята відповідно до Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні»№1242-XIV від 18.11.1999р.

Згідно статті 1 закону №1242-XIV від 18.11.1999р. на період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2012 року було впроваджено такі заходи державної підтримки суднобудівної промисловості:

- суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості, визначених згідно із частиною другою цієї статті, отримані від замовників морських, річкових суден та інших плавучих засобів, а також кошти у вигляді кредитів, які отримують ці підприємства з метою спрямування кредитних коштів на фінансування будівництва морських, річкових суден та інших плавучих засобів за контрактами, зараховуються на окремі рахунки цих підприємств.

Ці суми не підлягають безспірному (примусовому) списанню та використовуються лише за цільовим призначенням відповідно до контрактних зобов'язань зазначених підприємств.

Суми авансових платежів та попередньої оплати з метою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", включаються до складу валових доходів таких підприємств у тому податковому періоді, в якому здійснюється здача морських, річкових суден та інших плавучих засобів замовнику, а витрати зазначених підприємств суднобудівної промисловості, здійснені ними за рахунок авансових платежів та попередньої оплати відповідно до їх цільового призначення, включаються до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадає дата збільшення валових доходів на суму зазначених платежів.

Згідно наказу генерального директора позивача №725/0 від 29.12.00р. “Про облікову політику підприємства”, зі змінами та доповненням, внесеними наказом генерального директора №205/0 від 06.02.09р. про “Перехід на новий порядок ведення податкового обліку ведення валових витрат, пов'язаних з виконанням суднобудівних замовлень”, позивач веде облік валових доходів відповідно до п.п.11.3.7.п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94 ВР, згідно якого суми авансових платежів та попередньої оплати отримані підприємствами суднобудівної промисловості від замовників морських, річкових суден включаються до складу валових доходів таких підприємств за датою підписання акта про передачу морських, річкових суден замовнику, за умови цільового використання вказаних коштів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (а.с.219-233, т.1).

Тобто, отримані авансові платежі, підприємством включаються до складу валових доходів за датою підписання акта про передачу суден замовнику.

У зв'язку з отриманням авансових платежів в іноземній валюті, позивач перед використанням авансів повинен встановити балансову вартість цих авансів в національної валюті України і тільки після цього використовувати грошові кошти на придбання матеріалів та оплату робіт та послуг.

Під час перевірки відповідачем безпідставно було підмінене поняття “включення авансового платежу до складу валових доходів” на “визначення розміру авансового платежу, який отримано в іноземній валюті”, що, на думку суду, призвело до невірного тлумачення та зміну економічного сенсу Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні»№1242-XIV від 18.11.1999р.

Так, позивач, при визначенні вартості авансів в іноземний валюті керувався нормою закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7, де зазначено, що “Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду”.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у абзаці першому цього підпункту”.

Таким чином, визначається балансова вартість авансів отриманих в іноземній валюті, а віднесення авансів до складу валових доходів є зовсім іншої бухгалтерською операцією і здійснюється в період підписання акту про передачу судна замовнику.

Відповідач дійшов помилкового висновку, що позивачем не вірно визначено балансову вартість авансів, які були отримані в іноземної валюті та необхідно було (на думку відповідача) визначати вартість авансів у національної валюті під час віднесення сум авансів до складу валових доходів за курсом НБУ на дату віднесення цих сум до складу валових витрат. Такий підхід та трактування не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Так, відповідачем було збільшено валові доходи позивача тільки за рахунок зміни курсових різниць. За рахунок такого штучного перерахунку відповідач безпідставно збільшив суми валового доходу позивача, та, як внаслідок цього, було зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток та, за окремі періоди, виникло податкове зобов'язання.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають нормам діючого законодавства, а саме п.п.7.3.1 п.7.3.ст.7 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” та суперечать висновкам попередніх актів комплексних документальних перевірок за 2007 - 2008 роки (а.с.30-51, т.2).

Так, акти перевірок №403/36/14307653 від 30.05.2008р. за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. та №339/36/14307653 від 10.05.2007р. за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р. підтверджували валові доходи у сумах визначених у деклараціях, хоча спосіб розрахунку валових доходів суднобудування в іноземній валюті не змінювався.

На підставі вищевикладеного суд не погоджується з висновками відповідача щодо порушень з боку позивача підпунктів 1.31, ст.1, п.п.4.1.1, п.4.І.3 п.4.1.ст.4, п.п.6.1 ст.6. п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.11.3.7 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо завищення позивачем валових витрат у 2009 році на суму 584 145 грн. слід зазначити, що в 2009 році позивач уклав 4 договори купівлі продажу легкових автомобілів. За придбані автомобілі позивач сплатив продавцю кошти в сумі 3 504 871, 30 грн., в у тому числі ПДВ 584145,22грн. Сума сплаченого за купівлю автомобілів податку на додану вартість була включена до складу валових витрат.

Відповідач, посилаючись на п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вважає, що сплата податку на додану вартість в даному випадку не включається до складу валових витрат.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що відповідно п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. “не включаються до складу податкового кредиту та відносяться до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля ( крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів”.

Оскільки щодо віднесення суми ПДВ до складу валових витрат при придбанні автомобілів що включаються до основних фондів є спеціальна норма закону, то у даному випадку діє спеціальна норма, а саме п.п.7.4.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” і посилання відповідача на загальну норму права є помилковим.

Таким чином, суд вважає що віднесення суми 584 145 грн. на валові витрати здійснено позивачем відповідно до законодавства й тому відсутні порушення п.5.1 та п.п.5.3.3. п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, слід зазначити, що 02.06.2010р. відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від за №00004836/0, яким визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1158 047,10 грн. за 1 квартал 2010 року. Підставою для винесення такого рішення стало те, що відповідач у ході планової перевірки визначив у позивача за 2009р. завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 101557440 грн.

Позивачем було почато процедуру апеляційного оскарження, податкового рішення та 22.04.10р. подано скаргу до СДПІ.

Відповідно до п.п.5.5.2. та 5.5.3 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” “у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої Заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою”.

Таким чином, відповідно до вимог зазначеного закону, відповідач не мав права вимагати від позивача внесення змін до декларації на наступні періоди до закінчення строку процедури оскарження.

На підставі викладеного суд зазначає, що згідно до ст.19 Конституції України органи податкової служби повинні діяти в межах своїх повноважень та в рамках повноважень и засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначені норми під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України

Відповідач надав таке тлумачення Закону України Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні»№1242-XIV від 18.11.1999р., яке позбавило економічного сенсу його застосування та змінило мету його прийняття законодавцем.

Тобто, приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв не обґрунтовано та не пропорційно.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що оскаржувані Позивачем податкові повідомлення-рішення не було прийнято з урахуванням всіх вимог, передбачених у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для їх скасування.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, позивачем, на підтвердження своєї правової позиції, у судовому засіданні було надано копію листування державної податкової адміністрації Миколаївської області та ДПА України (а.с.61-64, т.2).

В свою чергу, відповідач надав суду письмові заперечення щодо прийняття до уваги внутрішнього листування органів державної податкової та послався на інший лист ДПА України протилежного змісту (не на користь позивача) (а.с.68-71, т.2).

На думку суду, наявність такого листування свідчить про відсутність єдиного підходу до тлумачення норм законодавства з боку органів податкової служби.

Згідно п.4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000р. у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Статті 79 та 86 передбачають, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №00004136/0 від 30.04.2010р. та податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №00004136/1 від 27.05.2010р. про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 40230308,60 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №00004836/0 від 02.06.2010р. про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1158047,10 грн.

4. Присудити за рахунок Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Вадан ярдс Океан" суму сплаченого судового збору в розмірі 6 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

06.10.2010р.