Решение № 119805070, 12.06.2024, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2009/24

Номер провадження 2-а/541/20/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 червня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області Пронози Дмитра Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора МРВ ГУНП у Полтавській області Пронози Д.М., ГУНП у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги наступним. 26 травня 2024 року відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2239216, згідно якої позивач допустив порушення п.15.9.е ПДР України, та прийнято рішення про накладення штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП в сумі 340 грн. Позивач вважає, що вказану постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, постанова не відповідає дійсним обставинам справи і підлягає скасуванню, оскільки він непорушував ПДРУкраїни. Фактично самогорозгляду справиз дотриманнямвимог ст.ст.245-249,251,268,252,271КУпАП небуло,а відбулосьмеханічне винесенняпостанови безвсебічного повногоі об`єктивногоз`ясування обставинсправи. При винесенні постанови було грубо порушено закріплене ст. 59 Конституції України та ст. 271 КУпАП, право позивача на захист. Просив оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Інспектор МиргородськогоРВП ГУНПу Полтавськійобласті ПронозаД.М.у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу на посадковому майданчику, де встановлений відповідний знак. Оскільки автомобіль було розташовано на зупинці, необхідні заміри для визначення відстані транспортного засобу від посадового майданчика не проводились.

Представник ГУНПу Полтавській області в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов наступного висновку.

Постановою від 26 травня 2024 року серії ЕНА № 2239216 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП,зафіксоване нев автоматичномурежимі,та накладеноадміністративне стягненняу виглядіштрафу врозмірі 340грнза порушення п. 15.9.е ПДР за те, що ОСОБА_1 26 травня 2024 року о 10 год 16 хв. в м. Миргороді по вул. Гоголя, 147 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9.е ПДР порушення зупинки ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 7).

Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, в тому числі визначені частиною першою статті 122 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачає ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністрації, правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному закон порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність, адміністративного правопорушення, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач оспорює факт вчинення ним адміністративного правопорушення, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте жодного доказу на обґрунтування своєї позиції, порушення працівниками поліції порядку розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності та порушення права позивача на захист до суду не надав.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем суду було надано відеозапис з фіксацією зупинки транспортного засобу позивача ближче ніж 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів. Відеозапис оглянуто в судовому засіданні. Під час перегляду у суду не винило сумніву, що автомобіль марки «NISSAN NV 200» НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_1 , стоїть ближче ніж 30 м від посадкового майданчика для зупинки транспортних засобів.

При цьому інспектором поліції роз`яснювались позивачу його права, в тому числі на захист, було повідомлено, яке порушення було допущено водієм. ОСОБА_1 , в свою чергу, будь-яких клопотань не заявляв.

П. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353 встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 15.9.е ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх не має ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме порушення вимог п. 15.9.е ПДР України, поліцейський Миргородськоговідділу поліціїГУНП вПолтавській областіПроноза Д.М. розглянув адміністративну справу за місцем вчинення адміністративного правопорушення відповідно до ст. 276 КУпАП. Ним було прийнято рішення про винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн накладено на позивача в межах санкції статті, встановленої ч. 1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 як посадовою особою суб`єкта владних повноважень, рішення якого оскаржуються, надані беззаперечні докази, які підтвердили правомірність його дій, а також факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме надано відеозапис, на якому зафіксований факт порушення позивачем п. 15.9.е ПДР. Оскаржувана постанова містить інформацію про відеофіксацію правопорушення, в п. 7 вказаної постанови зазначено, що до неї додається відео з бодікамери 546, яке було надано суду.

Думка позивача, що при винесенні оскаржуваної постанови порушено порядок розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності сприймається судом критично, оскільки позивач не вказав, в чому конкретно полягало порушення, а відеозапис з бодікамери поліцейського підтверджує, що винесенню постанови передувало повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Твердження позивача, що при винесенні оскаржуваної постанови було порушено його право на захист, спростовується відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано роз`яснення поліцейським позивачу прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі право на юридичну допомогу адвоката, іншого фахівця в галузі права, але позивачем не заявлялося клопотань щодо необхідності йому скористатися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права.

На підставі вищезазначеного, судом встановлено, що в діях позивача є порушення пункту 15.9.е ПДР та наявні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 26 травня 2024 року серії ЕНА № 2239216 є законною, обґрунтованою, винесеною поліцейським МиргородськогоРВП ГУНПу Полтавськійобласті ПронозоюД.М. у межах своїх повноважень, з дотриманням вимог ст.ст.280, 283 КУпАП, а тому постанову необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 160-163 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області Пронози Дмитра Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 червня 2024 року.

Суддя: О. М. Вірченко