Решение № 119775521, 29.05.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1379/24

провадження № 2/753/3380/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сирбул О.Ф.

за участю секретаря Кушнір А.А.

представника позивача Фоменка Д.А.

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_3 ) про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує, що відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_1 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

01.08.2007 між ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» та ОСОБА_4 було укладено договір № 1-08-35Б/Ах13Е про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилягаючої території, згідно умов якого Власник передає, а Виконавець приймає на облговування місце НОМЕР_1 підземної автостоянки по АДРЕСА_1 .

Оскільки відповідач в період з 01.07.2020 по 01.12.2023 оплачує послуги по утриманню й обслуговуванню належного йому машиномісця не у повному обсязі станом на 01.12.2023 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 21 860,00 грн. - основного боргу, 4 028,41 грн. - інфляційні нарахування, 1 488,27 грн. - 3% річних, яку позивач просить стягнути.

Ухвалою суду від 01.02.2024 відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

14.03.2024 від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог, зазначив, що не є власником машиномісця, оскільки згідно договору дарування від 10.06.2020 здійснив його відчуження та просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 23.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 178 ЦПК України.

08.04.2024 від представника позивача надійшло клопотання про заміну первісного відповідача на належного ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 23.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача, замінено первісного відповідача ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_3 , відповідно до п. 2 ст. 51 ЦПК України.

26.04.2024 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в прийнятті заяви про змешення позовних вимог, оскільки фактично заява про зміну предмету та підстав позову.

20.05.2024 від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо позовних вимог, вказує, що після набуття права власності на машиномісце позивач не звертався до нього з пропозицією щодо укладення нового договору про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території, а також повідомив, що не є власником машиномісця, згідно договору дарування від 01.07.2023 здійснив відчуження машиномісця на користь іншої особи - ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 29.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив до матеріалів справи, відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів понесених відповідачем судових витрат.

Ухвалою суду від 29.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача задоволено, долучено докази понесення судових витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, позовні вимоги підтримав, просив стягнути заборгованість з відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, повідомив, що відповідач не користувався вказаним майном, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає не задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є нездійснення оплати за надані йому послуги, у розмірі та у валюті, визначеними договором.

З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2007 року між ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» та ОСОБА_4 був укладений договір про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території № 1-08-35Б/Ах13Е (а.с. 24).

Згідно п. 1.1. Договору послуги надаються ОСОБА_4 як власнику машиномісця № НОМЕР_1 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2. Договору виконавець забезпечує обслуговування стоянки і прилеглої території, збереження транспортних засобів власника на стоянці, а власник оплачує послуги виконавця по обслуговуванню стоянки і бере участь у витратах по її утриманню (пункт 1.2. договору).

Згідно п. 4.4. договору розмір щомісячної плати за надання послуг на дату укладення вказаного договору становить 165 грн., без ПДВ.

Позивач зазначає, що на адресу ОСОБА_4 направлялись додаткові угоди на підвищення вартості обслуговування, а саме: 01.08.2021 на суму 580,00 грн., 01.08.2023 - на суму 660,00 грн. Оскільки, відповідач в період з 01.07.2020 по 01.12.2023 належним чином не виконав свої зобов`язання щодо оплати витрат по утриманню й обслуговуванню належного йому машиномісця, за ним утворилась заборгованість, яка станом на 01.12.2023 становить 21 860,00 грн.

Разом з тим, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів направлення та одержання ОСОБА_4 зазначних додаткових угод на підвищення вартості обслуговування.

Також, судом встановлено, що 10 червня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір дарування від 10.06.2020, машиномісця НОМЕР_1 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Балковою-Петренко Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 453 (а.с. 65-66).

Згідно договору дарування від 01.07.2023 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Балковою-Петренко Т.М. відповідач ОСОБА_3 здійснив відчуження машиномісця № НОМЕР_1 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 (а.с. 97-98).

Отже, відповідач ОСОБА_3 був власником машиномісця № НОМЕР_1 підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 з 10.06.2020 до 01.07.2023.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» та ОСОБА_3 договір про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої територіїне укладався.

Позивачем не надано доказів надсилання відповідачу пропозиції укласти договір про надання послуг. Крім того, договір про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території № 1-08-35Б/Ах13Евід 01.08.2007 не передбачає переходу прав та обов`язків до третіх осіб.

Приписми статті 511 ЦК України встановлено, що зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи, яка не є стороною договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

При цьому, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує (частина 4 цієї статі).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частинами 1, 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В той же час, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів того, що відповідачу була направлена пропозиція укласти договір про надання послуг, а також не надано доказів отримання пропозиції відповідачем.

Разом з тим, позивачем не долучено до матеріалів справи будь яких належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача ОСОБА_3 перед позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведеністю.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки в позові відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору та витрати на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Щодо заяви представника відповідача щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Понесені відповідачем витрати підтверджуються: договором про надання правової допомоги від 14.05.2024, укладеним між Адвокатським об`єднанням «АКСІА» та відповідачем ОСОБА_3 ; ордером про надання правничої (провової) допомоги, копією виписки по рахунку від 28.05.2024 на суму 8 000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин та враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про необхідність частково задовольнити заяву представника відповідача та стягнути з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 202, 205, 316, 319, 322, 331, 509, 526, 639, 641, 642, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1" на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять) тисяч гривень 00 копійок.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1"ЄДРПОУ: 33994474, адреса: 02068, м. Київ, вул. Срібнокільська, 14-А.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14.06.2024.

Суддя: