Решение № 119768558, 29.05.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2024 Справа №607/5841/24 Провадження №2/607/1791/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ГУ ПФУ в Тернопільській області переплату пенсії у розмірі 28549,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 06.04.2023 відповідачзвернулася запризначенням пенсії,яку булопризначено з17.01.2023за принципомєдиної чергизвернень Головнимуправлінням Пенсійногофонду Українив Запорізькійобласті. Перевірено пенсійну справу та передано для обробки виплати спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Стаж для розрахунку права на пенсію за віком, згідно даних електронної пенсійної справи становить 33 роки, 03 місяці, 21 день, до якого зараховано в тому числі період роботи з 01.10.2006 по 05.01.2020 на підставі формуляра CZ/UA 205 (13 років, 03 місяці, 05 днів).

Провівши оцінку завантажених документів в електронній пенсійній справі, встановлено, що у пенсійній справі наявна копія формуляру СZ/UA 205 від 07.12.2021 без супровідного листа, достовірність якої викликає сумніви, оскільки у формулярі СZ/UA 205 відсутній штам вхідної кореспонденції ПФУ. У журналі обліку формулярів для закордонних установ інформація щодо ОСОБА_2 відсутня. Ідентифікаційний номер застрахованої особи в Чеській Республіці - 610 104 4523, який зазначений у формулярі CZ/UA 205, що міститься у пенсійній справі ОСОБА_2 , значиться також у формулярі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) формуляр CZ/UA 205 від 07.12.2021. Поряд із цим, дані наведені у розділі 4 (Періоди страхування та періоди, що прирівнюються до них) формуляра є ідентичними, порівняно з даними зазначеними у цьому розділі формуляра CZ/UA 205 про підтвердження страхового стажу набутого на території Чеської Республіки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . У журналі обліку формулярів для закордонних установ, який ведеться у Відділі методології та організації роботи з обслуговування громадян управління обслуговування громадян, інформація щодо направлення та отримання формуляру на ОСОБА_2 відсутня. Таким чином, ОСОБА_2 при поданні заяви на призначення пенсії через вебпортал додано скановану копію формуляра СZ/UA 205, однак такий формуляр Чеською Республікою не видавався.

Крім того, ОСОБА_2 при поданні заяви на призначення пенсії надано паспорт з відміткою реєстрації з 23.08.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , однак відповідно до відповіді Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради за період з 01.08.2012 по 31.03.2016 та з 04.04.2016 по 13.02.2024 відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 відсутні, що свідчить про те, що ОСОБА_2 при поданні заяви на призначення пенсії подано недостовірні відомості.

За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 переглянуто тривалість страхового стажу та встановлено, що без врахування стажу, набутого за кордоном, право на призначення пенсії із 17.01.2023 відсутнє, відповідно виплату пенсії припинено та нараховано переплату за період з 17.01.2023 по 30.11.2023 в сумі 28549,68 грн., яка на момент подання позову не повернута.

З огляду на викладене позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача ГУ ПФУ в Тернопільській області Комарніцька А.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених у відзиві на позов. З приводу ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлялась у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за її зареєстрованим та фактичним місцем проживання повістки про виклик до суду. Крім того судом додатково вживались заходи повідомлення відповідача ОСОБА_2 через офіційний веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення оголошення про виклик останньої до суду. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подавала, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує представник позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Судом встановлено, що 06.04.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася до Тернопільського об`єднаного управління ПФУ Тернопільської області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії від 06.04.2023, до якої додала пакет документів, зокрема з поміж інших: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_2 ; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 - СZ/UA 205; заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) від 06.04.2023; пам`ятка пенсіонера - від 06.04.2023; свідоцтво про шлюб НОМЕР_3 ; трудова книжка або документи про стаж НОМЕР_4 .

Зава та документи ОСОБА_2 прийняті 06.04.2023 і зареєстровані № 3504.

Згідно копії формуляру СZ/UA 205 Підтвердження страхового стажу від 07.12.2021, виданого на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер в Україні НОМЕР_5 , в Чеській Республіці - 610 104 4523, періоди страхування та періоди, що прирівнюються до них з 01.10.2006 по 31.12.2019, що становить 13 років 95 місяців.

Відповідно до форми PC-право, номер ПС 191950020375 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.01.2023 призначено пенсію за віком. Стаж для розрахунку права на пенсію за віком, становить 33 роки, 3 місяці, 21 день, з яких: 13 років 3 місяці 5 днів за кордоном (Чехія); 20 років 0 місяців 16 днів в Україні.

Судом з`ясовано, що Головним управлінням здійснено перевірку пенсійних справ громадян, яким призначено пенсію на підставі формулярів, які підтверджують стаж, набутий на території іноземних держав, у відповідності до діючих міжнародних договорів (угод), укладених Україною з іншими країнами у сфері пенсійного забезпечення, для призначення пенсії та перевірки електронних пенсійних справ одержувачів пенсій з ознакою «міжнародна», на відповідність вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами).

Провівши оцінку завантажених документів в електронній пенсійній справі, встановлено, що у пенсійній справі наявна копія формуляру СZ/UA 205 від 07.12.2021 без супровідного листа, та в якому відсутній штам вхідної кореспонденції ПФУ. Ідентифікаційний номер застрахованої особи в Чеській Республіці - 610 104 4523, який зазначений у формулярі CZ/UA 205, що міститься у пенсійній справі ОСОБА_2 , значиться також у формулярі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) формуляр CZ/UA 205 від 07.12.2021. Поряд із цим, дані наведені у розділі 4 (Періоди страхування та періоди, що прирівнюються до них) формуляра є ідентичними, порівняно з даними зазначеними у цьому розділі формуляра CZ/UA 205 про підтвердження страхового стажу набутого на території Чеської Республіки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

У журналі обліку формулярів для закордонних установ, який ведеться у Відділі методології та організації роботи з обслуговування громадян управління обслуговування громадян, інформація щодо направлення та отримання формуляру на ОСОБА_2 відсутня.

Згідно відповіді Відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 266/28-03 від 13.02.2024, за період з 01.08.2012 по 31.03.2016 та з 04.04.2016 по 13.02.2024 відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

Відповідно до довідки про переплату пенсії від 31.01.2024 Відділу перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за № 629/03-16 від 31.01.2024 вбачається, що на підставі доповідної записки № 1/01-16 від 17.01.2024 по пенсійній справі № 191950020375 одержувача пенсії ОСОБА_2 встановлено, що у зв`язку із наданням пенсіонером недостовірних документів право на призначення пенсії з 17.01.2023 відсутнє. Сума переплати пенсії з 17.01.2023 по 30.11.2023 становить 28 549,68 грн.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за № 1900-0503-8/5813 від 02.02.2024, відповідача ОСОБА_2 повідомлено про переплату пенсії у розмірі 28 549,68 грн та необхідність її повернення на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 46 Конституції України гарантується право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання недостовірних даних чи їх приховування, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14.

Відповідно до ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Абзацом 3 пункту 2 розділу ІІІ Порядку передбачено те, що надміру виплачені суми пенсії відшкодовуються відповідно до Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постаново правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695.

Пунктом 3 Порядку повернення сум пенсій встановлено те, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зі змісту пункту 3 Порядку вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Оскільки, відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, заборгованість перед Пенсійним фондом України є заборгованістю перед державою. Таким чином, безпідставно набута пенсія понад розмір, визначений законодавством, фактично, є завданням майнової шкоди державному бюджету та призводить до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що переплата пенсії ОСОБА_2 у розмірі 28 549,68 грн виникла внаслідок подання останньою до Тернопільського об`єднаного управління ПФУ Тернопільської області недостовірних даних для призначення пенсії, а саме формуляру CZ/UA 205 від 07.12.2021, інформація про який у журналі обліку формулярів для закордонних установ, який ведеться у Відділі методології та організації роботи з обслуговування громадян управління обслуговування громадян відсутній, а відтак такий Чеською Республікою не видавався.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась та будь-яких доказів на спростування вимог сторони позивача та правомірності отримання коштів не надала, а тому, суд приходить до висновку, що переплата пенсії ОСОБА_2 була здійснена внаслідок недобросовісної поведінки останньої, яка полягає у поданні недостовірних даних для призначення пенсії.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховую вищевикладене, оскільки переплата пенсії виникла внаслідок подання відповідачем недостовірних даних, тобто безпідставне набуття та збереження майна було результатом поведінки набувача майна, відтак, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача ОСОБА_2 суму переплати пенсії, виплачену надміру внаслідок недобросовісної поведінки останньої, за період з 17.01.2023 по 30.11.2023 у розмірі 28549,68грн, а тому, позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області необхідно стягнути 3028 грн понесеного судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вТернопільській областідо ОСОБА_2 про стягненнябезпідставно набутихкоштів,- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області суму переплати пенсії у розмірі 28549 (двадцять вісім тисяч п`ятсот сорок дев`ять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вТернопільській області судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разізалишення заявипро переглядзаочного рішеннябез задоволеннязаочне рішенняможе бутиоскаржене вапеляційному порядку.У цьомуразі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 17.06.2024.

Реквізити сторін:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 14035769, адреса місцезнаходження: майдан Волі, 3 м. Тернопіль, 46001.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяН. Р. Кунець