Постановление суда № 119766475, 14.06.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17417/22

1-кп/308/466/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022071030001462 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 та ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8

захисника обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9

встановив:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022071030001462 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 та ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20.03.2024 року вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2023 щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 скасовано, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_4 задоволено частково.

Призначено новий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.4 ст.185, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 за ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_5 за ч.4 ст.187 КК України в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 року, вказане кримінальне провадження (судова справа № 308/17417/22 (1-кп/308/466/24)) було передано для розгляду судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суддіУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті прийнято до свого провадження кримінальне провадження № 12022071030001462 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 та ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 Кримінального кодексуУкраїни та призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні 13.06.2024 прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважає, що обвинувальний акт складений іздотриманнямвимог КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає, угоди не укладались.

Потерпілий ОСОБА_7 питання щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду залишив на розсуд суду.

Обвинувачені заперечили щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 не заперечила щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Захисник обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 не заперечив щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, зазначив що обвинувальний акт відповідає формальним вимогам КПК України, а інші обставини будуть встановлюватись вже під час судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальнийакт здодатками, суд приходить до наступного висновку.

Підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Згідно положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовомузасіданні судмає право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідають вимогам цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно п.13 ч.1ст.3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.9КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Приймаючи до уваги засаду кримінального провадження законності, що передбачена ст. 9 КПК України, недотримання будь-яких імперативних вимог КПК щодо змісту обвинувального акту є недопустимим.

Відповідно до положень ч.4 ст.110КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно ст.291КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний актмає містититакі відомості: 1)найменування кримінальногопровадження тайого реєстраційнийномер; 2)анкетні відомостікожного обвинуваченого(прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 3)анкетні відомостікожного потерпілого(прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 3-1)анкетні відомостівикривача (прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 4)прізвище,ім`я,по батьковіта займанапосада слідчого,прокурора; 5)виклад фактичнихобставин кримінальногоправопорушення,які прокурорвважає встановленими,правову кваліфікаціюкримінального правопорушенняз посиланнямна положеннязакону істатті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність таформулювання обвинувачення; 6)обставини,які обтяжуютьчи пом`якшуютьпокарання; 7)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням; 7-1)підстави застосуваннязаходів кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи,які прокурорвважає встановленими; 8)розмір витратна залученняексперта (уразі проведенняекспертизи підчас досудовогорозслідування); 8-1)розмір пропонованоївинагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувальногоакта додається: реєстрматеріалів досудовогорозслідування; цивільнийпозов,якщо вінбув пред`явленийпід часдосудового розслідування; розпискапідозрюваного проотримання копіїобвинувального акта,копії цивільногопозову,якщо вінбув пред`явленийпід часдосудового розслідування,і реєструматеріалів досудовогорозслідування (крімвипадку,передбаченого частиноюдругою статті297-1цьогоКодексу); розпискаабо іншийдокумент,що підтверджуєотримання цивільнимвідповідачем копіїцивільного позову,якщо вінбув пред`явленийпід часдосудового розслідуванняне допідозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Так, згідно ч. 2 ст.291КПК формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексуУкраїни можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі ОСОБА_13 та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Як слідує з обвинувального акту, в такому міститься виклад встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин кримінального правопорушення, проте формулювання обвинувачення не конкретне, а саме не розмежовано ролі обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187КК України та не встановлено, які саме дії вчиняв ОСОБА_3 , які ОСОБА_4 , та які ОСОБА_5 .

У разі коли не конкретизовано в чому саме обвинувачується особа, тоді це унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, і порушує право обвинувачених на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» ч. 3 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої імплементовані у ст. 20 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст.337КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відтак, таке викладення формулювання обвинувачення фактично унеможливлює забезпечення судового розгляду кримінального провадження у чіткій відповідності до положень ч. 1 ст.337КПК України та суперечить положенням кримінального процесуального Закону.

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Львівського апеляційного суду від 20.03.2024, якою було скасовано вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2023 щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Окрім цього, в ухвалі Львівського апеляційного суду звернуто увагу на те, що співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. При цьому, під час вчинення злочину кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного із учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №544/1149/16-к (провадження № 51-6048км20).

Водночас, в обвинувальному акті не конкретизовано послідовності та узгодженості дій, ролі кожного із обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст. 187 КК України.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у пунктах а, b §3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в яких зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Наведені гарантії стосуються всіх обставин, які належать до предмета доказування у кримінальному провадженні в силу ст.91 КПК України. При цьому відповідно до ст.92 КПК України тягар доказування згаданих обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах «Маттоціа проти Італії» від 07 березня та 04 липня 2000 року та «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Верховним Судом України у постанові від 24 листопада 2016 року ц справі № 5-328кс16 викладена позиція про те, що системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, на підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням п.13 ч.1 ст.3 КПК зміст формулювання обвинувачення як складової частини обвинувального акту, яке лише буде підлягати доведенню під час судового розгляду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

При цьому, у відповідності до ч.3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, враховуючи висновки викладені в ухвалі Львівського апеляційного суду від 20 березня 2024 року, суд дійшов висновку, що в порушення вимог п.5 ч.2 ст.291КПК України в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, і формулювання обвинувачення не відповідають зазначеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, а також містять суперечності.

В порушення вищезазначених вимог закону в обвинувальному акті відсутнє конкретне формулювання обвинувачення відповідно до положень закону з врахуванням всіх виявлених під час досудового слідства обставин в повному обсязі з дотриманням вимог КПК України, що свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення, порушує право обвинувачених на захист і в подальшому позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченим суть обвинувачення на виконання вимог ст.348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акту відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, оскільки на стадії підготовчого провадження відповідно до Глави 27КПК суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК України, не передбачено.

При цьому, при поверненні обвинувального акта прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Отже, на думку суду, єдиним можливим і законним судовим рішенням є повернення зазначеного обвинувального акту прокурору з наведених підстав.

Таким чином, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, суд дійшов висновку, що такий в силу п. 3 ч. 3 ст.314КПК України підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст.314, 316,370, 372 КПК, суд, -

постановив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022071030001462 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 та ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України,повернути прокурорудля усуненнянедоліків таприведення обвинувальногоакту увідповідність довимог Кримінального процесуальногокодексуУкраїни, впродовж розумного строку, який буде об`єктивно достатнім для усунення недоліків.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1