Решение № 119754147, 13.06.2024, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

( заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024

м.Харків

Справа № 639/125/24

провадження 2/639/521/24

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Семенюк А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно-житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що позивач користується безперервно житловим будинком з 1990 року та зареєстрована в ньому по теперішній час, несе витрати на його утримання, сплачує комунальні послуги. Інші особи своїх прав на об`єкт нерухомого майна не пред`являли. Як стало відомо з довідки КП «Харківське міське БТІ», останнім власником домоволодіння є ОСОБА_3 , її прадід на підставі свідоцтва, виданого 11.02.1949 Першою Харківською міською нотаріальною конторою.Після його смерті жодне з поколінь родичів не заявляло права на будинок, документи про підтвердження родинних відносин не зберіглися , тому звертатися з вимогами про визнання спадкових прав можливості немає. На даний час позивач має намір розпорядитися цим нерухомим майном, однак відсутні правовстановлюючи документи, що змусило її звернутись з позовом про визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідач представник Харківської міської ради , будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи згідно зі ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на позов не скористався. При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 28.03.2024 відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про витребування у Департаменту реєстрації Харківської міської ради інформації про зареєстровано право власності на житловий будинок із зазначенням власників, підстав набуття права .

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача в режимі відео конференції, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно додовідки пронаявність абовідсутність інформаціїпро зареєстрованіправа наоб`єкт нерухомогомайна №1136519від 24.08.2023житловий будинокз надвірнимибудівлями АДРЕСА_1 право власностізареєстровано за ОСОБА_3 напідставі свідоцтва, виданого 11.02.1949 Першою Харківською міською нотаріальною конторою за реєстровим № 612/В.

За інформацією про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Реєстру територіальної громади м.Харкова у зазначеному будинку зареєстровані ОСОБА_4 і з червня 1990 р. ОСОБА_5 -позивач. На підтвердження проживання в будинку також батьків позивача надано витяг з будинкової книги про реєстрацію ОСОБА_6 , 1927 р. народження, ОСОБА_7 , 1928 р. народження.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18, від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20 , від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 , від 05 квітня 2022 року у справі № 642/3930/20.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Такий правовий висновок Верховного Суду міститься у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 .

Сам лише факт користування спірним приміщенням, оплати спожитих комунальних послуг не підтверджують підстав для застосування правил статті 344 ЦК України, оскільки сам лише факт проживання позивача у спірному будинку, утримання його в належному стані та здійснення оплати за житлово-комунальні послуги не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

Позивач з моменту вселення знала про власника житлового будинку та факт переходу прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Не доведено також, що власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.

За таких обставин, суд , належним чином оцінивши докази у їх сукупності приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, позивач не є добросовісним набувачем спірного житлового будинку, оскільки ОСОБА_1 весь час знала про те, що власником житлового будинку був ОСОБА_3 , а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін: Позивач- ОСОБА_1 ( паспорт НОМЕР_1 , виданий 19.10.2002 Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, прож. АДРЕСА_2 );

відповідач- Харківська міська рада ( ЄДРПОУ 04059243, м.Харків, м-н Конституції, 7).

Повне судове рішення складено 17.06.2024.

СУДДЯ -