Решение № 119674243, 06.06.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40461/23

Провадження № 2/127/5458/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що ТОВ «Авентус Україна» є фінансовою установою та має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. 26.07.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4519436 про надання споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов договору кредит надавався в сумі 12000,00 грн., строк на 30 днів, дата повернення кредиту 25.08.2021. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав, надавши кредит в сумі 12000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач 31.08.2021 здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 50,00 грн. у зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 30.09.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, а тому кредитний договір пролонговано на підставі п.4.3 кредитного договору, а користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль. 03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу 03.05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 29.12.2023 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 54239,72 грн., з яких: 12000 грн. тіло кредиту, 27310,00 грн. нараховані відсотки. Крім того у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних за період з 24.11.2021 року по 28.12.2023 року у сумі 2468,45грн., а також інфляційні втрати за період з грудня 2021 року по червень 2023 року у сумі 12461,27 грн.

За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №4519436 про надання споживчого кредиту від 26.07.2021 у розмірі 54239,72 грн., з яких: 12000 грн. тіло кредиту, 27310,00 грн. нараховані відсотки, 2468,45 3% річних, 12461,217 інфляційні витрати та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2147,20 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

Вказану ухвалу, разом із копією позовної заяви з додатками, було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу її зареєстрованого місця проживання.

Відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войтович Л.В., подав до суду відзив на позов, в якому заявлені позовні вимоги сторона відповідача вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві зазначається, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом одноразовим ідентифікатором уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки розшифровки електронного підпису відповідача, в якій зазначено підтвердження особи, яка здійснила такий підпис, позивачем до матеріалів справи не долучено, що свідчить про недоведеність укладення спірного кредитного договору саме з відповідачем.

Щодо укладено Договору факторингу № 03-05/2022, згідно якого право вимоги до відповідача за Кредитним договором відступлено від кредитора до позивача, однак останній протягом 10 (десяти) днів з дня підписання акту прийому-передачі реєстру боржників зобов`язаний був направити простою кореспонденцією через відділення УКРПОШТИ або за допомогою інших компаній, які займаються адресною доставкою кореспонденції письмові повідомлення боржникам про відступлення права вимоги щодо визначеної заборгованості, а не надсилання листа на електронну адресу відповідача, що прямо суперечить умовам, визначеним у пункті 1.3 вищевказаного договору факторингу. Крім того, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог щодо нарахування відсотків, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до пункту 1.3. Кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 12 000 грн. строком на 30 днів, тобто дата повернення кредиту 26.07.2021, а мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби, відсотковою ставкою на 1.90 % в день. Згідно з п. 1.7.1 Кредитного договору вартість кредиту становить 24 079,41 % річних. Відповідач у відзиві зазначає що позивач, взагалі не мав права нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних під час карантину та війни, оскільки відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, яка діяла на момент укладення, на думку Позивача, Кредитного договору) у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) встановлено на території України карантин з 19.12.2020, дія якого тривала до 30.06.2023 включно. Отже за цей період штрафні санкції не нараховувались. Відповідно до підпункту 11, пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено новим пунктом 61 такого змісту: «61. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором…… Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.». Вимоги позивача про стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 2 468 гривень 45 копійок, суперечить вимогам чинного законодавства. Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З наведених положень законодавства вбачається, що стягнення 3% річних передбачено лише у разі, якщо договором не передбачено сплату інших процентів, що в даній справі не може бути застосовано у зв`язку з визначенням завищених та кабальних відсотків у розмірі 24 079,41% річних, а тому позовна вимога Позивача щодо стягнення 3% річних додатково до простроченої заборгованості є намаганням Позивача покласти додаткові фінансові зобов`язання на сторону Відповідача без наявних для цього підстав.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вони є тамими, що позивач бажає покласти додаткові фінансові зобов`язання на сторону Відповідача без наявних для цього підстав.

Позивач 04.04.2024 року подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечуються обставини викладенні у відзивів на позовну заяву та зазначено про те, що відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, зареєструвався та створив електронний кабінет, на який йому було надіслано текст Кредитного договору та Правила, Паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Тому жодних сумнівів в тому, що 26.07.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 4519436 про надання споживчого кредиту не виникає.

25.08.2021 відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль. 31.08.2021 відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок Кредитора в розмірі 50.00 грн. та надалі відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював. Тому нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору. Представник позивача звертає увагу, що на виконання вимог чинного законодавства ані первісним кредитором, ані позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов Кредитного договору та згідно пп. 3 п. 5.1. Кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Відповідача, що і було зроблено 0 травня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 03-05/2022 згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Станом на сьогоднішній день, ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Отже, проценти відповідачу нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту та у межах періоду автопролонгації відповідно до поденного розрахунку, що наданий до позовної заяви.

Також представником позивача адвокатом Столітнім М.М. подано заяву про зменшення заявлених позовних вимог та просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» суму заборгованості в розмірі 39310,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч триста десять гривень 00 копiйок), інфляційні втрати 1263,53 грн. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 53 копійки), три відсотки річних 294,01 грн. (двісті дев`яносто чотири гривні 01 копійка), всього 40867,54 грн. та судові витрати 2147,20 судовий збір та 10000 грн. витрати на правову допомогу.

На виконане ухвали суду від 16.05.2024 року АТ «Універсал Банк» надано інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 26.07.2021 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», у сумі 12000 грн. від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

09.04.2024 року на адресу суду представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивачем не надано докази того, що перерахування коштів, виданих в рамках Кредитного договору було здійснено саме на банківську карту відповідача, що в свою чергу виключає підстави звернення із такими вимогами про стягнення заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, підтримав заявлений позов та просив його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про причини невиходу на відеоконференц зв`язок не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановленонаступні фактичніобставини справи,яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526,527,530,536,546,549,610-611,625,628,629,639,1048,1049,1054,1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно дост. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію»визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Законувизначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Законувстановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис»є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Нормистатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис»передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно дост. 1054-1055 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.526,530 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно дост. 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зіст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимогЦК України.

Судом установлено, що 26.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4519436 про надання споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов договору кредит надавався в сумі 12000,00 грн., строк на 30 днів, з можливістю пролонгації та автопролонгації. Додаток № 1 до цього договору містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит відповідно до якої сторонами визначено: дата повернення кредиту 25.08.2021, сума кредиту 12000,00 грн.; сума нарахованих процентів27310,00 грн., разом до оплати39310,00 грн.

Даний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового індикатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, а саме С697147.

В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, який підписаний в той же день, що й договір і тим самим шляхом.

Відповідно до умов договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором (п. 1.2 кредитного договору).

Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 . або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору (п. 2.2 договору).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав, надавши 26.07.2021 кредит в сумі 12000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією наданою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 5844-ВП від 11.05.2022 року та відповіддю року АТ «Універсал Банк» надано інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 26.07.2021 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», у сумі 12000 грн. від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».(а.с. 80).

Згідно п.1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонганція, відповідно до п.4.3 договору.

До відповідача застосована лише стандартна процентна ставка.

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи період пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт»(п. 3.1 кредитного договору).

Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п. 1.4. кредитного договору).

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що строк кредиту може бути продовжено: 1) за ініціативою споживача за кілька днів зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку визначеному п.п. 4.2 договору; 2) в порядку автопролонгації на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 договору.

Згідно п. 4.3.1 кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожний раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Доказів про те, що відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів у визначений строк виконав матеріали справи не містять, кредитний договір спершу було проланговано на 30 днів після проведення часткового погашення заборгованості та на підставі п.4.3 кредитного договору, надалі автопролонговано на підставі п.4.3 кредитного договору, а користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль. Відомостей про інші угоди щодо пролонгації строку дії кредитного договору матеріали справи не містять.

03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №03-05/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату, а останнє приймає права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, за кредитними договорами, укладеними між кредитором і боржниками, в тому числі і ОСОБА_1 .

Відповідного до п. 1.2 вказаного договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Фактор протягом 10 робочих днів з дня підписання акту прийому-передачі реєстру боржників зобов`язаний направити, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти або за допомогою інших компаній, які займаються адресованою доставкою кореспонденції, підготовленні за формою згідно Додатку №3 до цього договору, письмові повідомлення боржникам про відступлення Клієнтом прав вимоги заборгованості фактору (п. 1.3 вказаного договору факторингу).

Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 03-05/2022 від 03.05.2022 підписаний сторонами договору 03.05.2022 та скріплений їх печатками (а.с. 87 зворот).

Як слідує з умов цього договору ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права вимоги до відповідача на суму 39310,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27310,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн - сума заборгованості за пенею і штрафами (витяг з реєстру боржників до договору факторингу №№ 03-05/2022 від 03.05.2022) (а.с. 18).

Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже внаслідок укладення вказаного договору відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1ст. 1082 ЦК Україниборжник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як слідує із електронного повідомлення ТОВ «Авентус Україна» від 17.01.2023, товариство повідомило боржника про відступлення права вимоги по кредитному договору до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», надіславши повідомлення на електронну пошту (а.с. 21). Однак сторонами обумовлений в договорі інший порядок повідомлення боржників, а саме через відділення Укрпошти або за допомогою інших компаній, які займаються адресованою доставкою кореспонденції. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про те, що дійсно позивач отримав вказане повідомлення.

Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованість відповідача за договором №4519436 від 26.07.2021 становить 39310,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27310,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Дана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів. Суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування суми заборгованості не надав.

Що стосується нарахування 3% річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц.

ОСОБА_1 прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором №4519436 про надання споживчого кредиту від 26.07.2021, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому щодо розміру інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

При розрахунку суми заборгованості визначеної відповідно дост. 625 ЦК України, слід враховувати, що відповідно до п. 18Прикінцевих та Перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року. Тобто з урахуванням викладеного нарахування процентів, визначенихст. 625 ЦК України, можливе лише до 23 лютого 2022 року.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, невірно визначив період прострочення з огляду на положення п. 18Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Враховуючи заявлені позивачем вимоги та прострочення виконання грошового зобов`язання, з відповідача підлягають стягненню грошові кошти на підставі ч. 2ст. 625 ЦК Україниза період з 24.11.2021 по 23.02.2022, тому суд в повній мірі погоджується з проведеними позивачем розрахунками, які надано суду при зверненні із заявою про зменшення позовних вимог, а саме інфляційні втрати 1263,53 грн. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 53 копійки), три відсотки річних 294,01 грн. (двісті дев`яносто чотири гривні 01 копійка).

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач свої договірні зобов`язання не виконує належним чином, існує порушення виконання своїх зобов`язань, право позивача порушене, тому порушене право підлягає захисту, відповідач повинен нести відповідальність відповідно до умов договору та ст. 625ЦПК Українита сплатити на користь позивача суму заборгованості, розмір якої заявлено позивачем в процесі розгляду справи.

Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 39310,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч триста десять гривень 00 копiйок), інфляційні втрати 1263,53 грн. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 53 копійки), три відсотки річних 294,01 грн. (двісті дев`яносто чотири гривні 01 копійка), всього 40867,54 грн.

Щодо розподілу судових витрат, то суд враховує, що згідно з ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зіст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137,141 ЦПК Українивитрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.

Як слідує з матеріалів даної цивільної справи, позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги №10/07-2023 від 10 липня 2023 року, звіт про надання правової допомоги від 28.12.2023 року, платіжну інструкцію №2492 від 27 грудня 2023 року на суму 10000,00 грн..

За змістом договору про надання правової допомоги, факт надання послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги, а підставою доля оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надання послуг у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок (п.п. 4.4, 4.5 Договору).

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137, 141ЦПК України суд враховує, що дані витрати пов`язані із розглядом цієї справи, витрати відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про правничу допомогу), розмір останніх є пропорційним до предмету спору, докази про їх неспівмірність відсутні, відповідачем клопотання про їх неспівмірність не заявлялося, а тому суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами та зважаючи на часткове задоволення позову стягнути з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Крім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2147,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.512,526,530,610,612,625,1054,1077 ЦК України, ст.ст. 12,13,81,89,141,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» борг в сумі 39310,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч триста десять гривень 00 копiйок), інфляційні втрати 1263,53 грн. (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 53 копійки), три відсотки річних 294,01 грн. (двісті дев`яносто чотири гривні 01 копійка), всього 40867,54 грн. (сорок тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 54 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок судового збору та 7000 (сім тисяч) гривень у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2,.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: