Приговор № 119670146, 10.06.2024, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3916/22

Провадження 1-кп/712/208/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого /адвоката/ ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12022250310000803 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Шпола, тимчасово не працюючого, з неповною вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 07.05.2022 близько 16 години 25 хвилин керуючи автомобілем Volkswagen CC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Черкаси по прилеглій території будинку АДРЕСА_3 , при виїзді на проїзну частину вулиці Смілянська, проявив неуважність та порушив вимоги:

-п.2.3.б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

-п.10.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-п.10.2. Правил дорожнього руху України, згідно до якого виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

Під час руху він керуючи автомобілем Volkswagen CC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Черкаси по прилеглій території будинку АДРЕСА_3 , при виїзді на проїзну частину вулиці Смілянська при виконанні маневру повороту ліворуч в напрямку вулиці Надпільна, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не зупинив керований ним автомобіль Volkswagen CC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а продовжив свій рух на проїзну частину вулиці Смілянська внаслідок чого, здійснив зіткнення з мотоциклом Geon GN250, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по АДРЕСА_4 , тобто зліва направо відносно напрямку руху автомобіля Volkswagen CC, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/248 від 24.05.2022, отримав тілесні ушкодження: травма правого ліктьового суглобу з переломом відростку ліктьової кістки та крововиливом в ділянку суглобу, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СТ/026Е-22 від 27.05.2022, з порушенням водієм автомобіля Volkswagen CC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимог п. 10.1 та п. 10.2. Правил дорожнього руху України.

В судове засідання представник страхової компанії ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Проте свої заперечення щодо цивільного позову виклали в відзиві на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнають та просять відмовити в його задоволенні в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини вказані вище щодо часу, місця, мети, способу вчинення ним кримінального правопорушення, не оспорював та дав показання, які відповідають опису події, яке сформульовано в обвинувальному акті. Повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що підтверджують його вину. Крім того додав, що добровільно відшкодував завдані збитки, намагався весь час примиритися з обвинуваченим та неодноразово просив вибачення. В скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати. Цивільний позов визнав частково, в частині вимог про відшкодування втраченого доходу просив відмовити, в частині відшкодування моральної шкоди покладався на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_5 вважає, що потерпілим та його представником не надано доказів щодо стягнення втраченого заробітку, а моральна шкода значно завищена, оскільки в дорожньо - транспортній пригоді відповідно до висновку експерта також наявна вина і самого потерпілого.

Вина ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується:

-показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що він рухався по вулиці Смілянській в сторону 30-річчя Перемоги в м. Черкаси на своєму мотоциклі зі швидкістю приблизно 30 км/год по лівій смузі руху, близько до середини дороги. Побачивши водія автомобіля Volkswagen CC, який при виїзді на проїзну частину вулиці Смілянська при виконанні маневру повороту ліворуч в напрямку вулиці Надпільна, не зупинив керований ним автомобіль, а продовжив свій рух на проїзну частину вулиці Смілянська внаслідок чого, здійснив з ним зіткнення, удар відбувся в ліву фару, але водій всеж таки не зупинився і продовжив рухатись. В подальшому пішоходи викликали швидку медичну допомогу і йому надали медичну допомогу. Після дорожньо- транспортної пригоди обвинувачений ОСОБА_8 підтримував з ним зв`язок, вибачався та відшкодував частково матеріальні збитки. Цивільний позов підтримав в повному обсязі.

- даними висновку судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_6 № 02-01/248 від 24.05.2022, відповідно до якого у ОСОБА_6 , згідно даних наданої на судово-медичну експертизу медичної карти, мали місце ушкодження: травма правого ліктьового суглобу з переломом відростку ліктьової кістки та крововиливом в ділянку суглобу. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів (предмету), могли виникнути в час та при обставинах вказаних в постанові про призначення експертизи та відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я;

-даними протоколу огляду місця події, план-схемою та фототаблицею до протоколу огляду, відповідно до якого було відображено місце зіткнення, як рухався мотоцикл Geon GN250 відносно ширини проїзної частини по АДРЕСА_5 та початок руху автомобіля Volkswagen СС з прилеглої території будинку АДРЕСА_3 ;

- даними висновку судової автотехнічної експертизи №СТ/026Е-22 від 27.05.2022, відповідно до якого, у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за зазначених в постанові слідчого вихідних даних, водій автомобіля Volkswagen СС, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 перед початком руху з прилеглої території на проїзну частину повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1., 10.2. Правил дорожнього руху України. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за зазначених в постанові слідчого вихідних даних, водій мотоциклу Geon GN250, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України. У момент виникнення небезпеки для руху, який зазначений в постанові слідчого про призначення експертизи, водій мотоцикла Geon GN250, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Volkswagen СС, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за зазначених в постанові слідчого вихідних даних, у діях водія автомобіля Volkswagen СС, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пп. 10.1., 10.2. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди, та на виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав. У дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за зазначених в постанові слідчого вихідних даних, у діях водія мотоцикла Geon GN250, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та на виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів , не мав.

- поясненнями експерта ОСОБА_9 в судовому засіданні, який підтримав висновок судової автотехнічноїекспертизи №СТ/026Е-22від 27.05.2022та вказав,що вихідні дані бралисяіз постановипро призначенняекспертизи.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 рухаючись по прилеглій території при виїзді на проїзну частину при виконанні маневру повороту ліворуч проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не зупинив керований ним автомобіль, а продовжив свій рух на проїзну частину внаслідок чого, здійснив зіткнення з мотоциклом під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався зліва направо відносно напрямку руху автомобіля

Об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується порушенням правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона даного злочину, визначається складністю об`єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причино-наслідковим зв`язком між ними. У зв`язку з цим психічне ставлення особи слід визначати як до факту порушення правил дорожнього руху так і до наслідків цього правопорушення. Порушення правил безпеки дорожнього руху може бути вчинене з прямим умислом або зі злочинною недбалістю. Щодо наслідків, то вина особи може бути тільки необережною.

Щодо настання наслідків, які настали внаслідок даної ДТП, то в судовому засіданні підтверджено саме необережну форму вини обвинуваченого, яка прокурором не оспорюється.

Таким чином, оцінюючи всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину доведена поза розумним сумнівом та його дії кваліфіковані вірно за ч.1ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Щодо наявності пом`якшуючих покарання обставин слід врахувати таке.

У постанові від 18.09.2019 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (справа №166/1065/18) вказав, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Матеріалами провадження підтверджується, що обвинувачений намагався частково добровільно відшкодувати потерпілому матеріальні збитки, про що свідчать квитанції та не заперечується потерпілим.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимогст. 12 КК Українивідноситься до злочинів невеликої тяжкості, характер та наслідки вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, частково відшкодував завдану шкоду.

Щодо призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Положеннями ч. 2 ст. 69 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення) визначено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Норма ч. 2 ст. 69 КК України є застосовною, якщо дотримані умови, передбачені ч. 1 ст. 69 КК України. Проте сама ж диспозиція ч. 2 ст. 69 КК України містить виняток щодо її застосування, а саме - її положення не поширюються на випадки призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таку правову позицію було висловлено у постановах ККС ВС від 16 березня 2023 року у справі № 185/1030/22, від 31 травня 2023 року у справі № 727/6826/22.

Санкцією ст. 286 ч. 1 КК України передбачене покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 ККУкраїни, то положення ч. 2 ст. 69 КК не можуть бути застосовані у цьому кримінальному провадженні.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, через що йому слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене, а й буде слугувати для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 , ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, зокрема просить стягнути з ОСОБА_4 втрачений дохід в розмірі 225360,16 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. З ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на його користь в рахунок відшкодування шкоди, заподіяну майну в розмірі 30257,48 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 3 000,00 грн, витрати на лікування 23 700,00 грн., втрачений дохід у розмірі 236 300,00 грн, а всього 293257,48 грн.

Судом встановлено, що цивільна правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 застрахована в ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю складає 260 000,00 грн. та за шкоду заподіяну майну 130 000,00 грн.

ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» свої заперечення щодо цивільного позову виклали в відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, відповідно до якого позов не визнають та просять відмовити в його задоволенні в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, однак ознайомившись з наданими документами ОСОБА_6 надали розрахунки страхового відшкодування за полісом ЦВ від 14.11.2023.

Вирішуючи даний позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч.2ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно ч.1ст. 129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до частини 1статті 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного абообвинуваченого.

Згідно частини 2статті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимогстатті 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені устатті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі - Закон «Про ОСЦПВВНТЗ»)

Як встановлено судом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Потерпілий пред`явив цивільний позов до ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» як до страхової компанії, з якою у обвинуваченого ОСОБА_4 було укладено договір «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та до самого обвинуваченого.

Згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-208630335 від 16.04.2022 ОСОБА_4 застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП». Сума страхового ліміту за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 260000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну становить 130 000,00 грн.

Положеннями статті 35 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений Законом «Про ОСЦПВВНТЗ» порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінністатті 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченогост. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченимст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статями15,16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду в разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би в залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленогостаттею 128 КПК України.

Водночас, у межах кримінального провадження заст. 286 КК Українифакт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі не звернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченогост. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченогост. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», не є обов`язковим.

За приписами п. 22.1 ст. 22Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ»шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно вимог п. 24.1. ст. 24 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

На підтвердження понесених витрат на лікування потерпілий надав фіскальні чеки з переліком медичних препаратів на загальну суму 19933,64 грн., які підлягають відшкодуванню.

Щодо позовних вимог про відшкодування заподіяної шкоди майну та витрат на проведення експертизи то суд зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться два звіти про визначення вартості матеріального збитку:

- звіт № 2252 від 04.07.2022 по замовленню ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Geon GN250, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 . Вартість відновлюваного ремонту складає 22 439,46 грн ;

- звіт № А06-05 від 17.06.2022 по замовленню ОСОБА_6 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу Geon GN250, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вартість відновлюваного ремонту складає 30 257,48 грн.

Суд зауважує, що звіт № 2252 від 04.07.2022 містить занижені ціни на складники, що підлягають заміні деталей, оскільки відсутні посилання, якими обґрунтовуються ціни, щодо визначення матеріального збитку, отже звіт є неповним.

Таким чином суд бере до уваги звіт № А06-05 від 17.06.2022 та вважає, що шкода заподіяна майну ОСОБА_6 підлягає відшкодуванню в сумі 30 257,48 грн.

Витрати за проведення експертизи в сумі 3000,00 грн. не підлягають задоволенню, так як витрати за звіт № А06-05 від 17.06.2022 не відносяться до витрат, які підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 122 КПК України.

Щодо позовних вимог про відшкодування з ОСОБА_4 та ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» втраченого заробітку, то суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо відшкодування втраченого доходу, позивач посилається на вимоги ст. 1198 ЦК України, яка регламентує порядок визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва та іншого ушкодження здоров`я, та ст. 25 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», яка визначає шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності потерпілим. Позивач зазначає, що він є фізичною особою-підприємцем та його дохід за 2021 рік склав 923 320,32 грн, він з 07.05.2022 по 30.09.2022 перебував на лікуванні, отже відповідач повинен сплачувати йому втрачений дохід у розмірі 369 824,53 грн. та ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в сумі 236 300,00 грн.

Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1198 ЦК Українивстановлено порядок визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи-підприємця.

Зі змісту ст. 1195 ЦК України випливає, що заробіток (дохід), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи обов`язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

В позовній заяві позивач посилається на вимоги ст. 25 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», які регламентують порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, відповідно до вимог якої, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотриманні доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.

Відповідно до відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів на утриманих податків станом на 30.09.2022 - загальна сума доходу за звітний (податковий період) за 1 квартал 2021 року по 4 квартал 2021 року становить 923 320,32 грн.

Захисником ОСОБА_10 було надано розрахунок від 27.10.2023 втраченого доходу за період перебування на лікуванні / тимчасовій втраті працездатності з 07.05.2022 по 30.09.2022 (відповідно до ст. 1198 ЦК України) сума якого на його думку становить 369 824,53 грн.

Однак ОСОБА_6 та його представник надали декларацію про доходи за 2021 рік та не надали декларацію про доходи за 2022 рік, з якої можливо було встановити втрачений дохід за період перебування останнього на лікуванні, або встановити відомості, щодо отримання будь - якого доходу у 2022 році, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог саме у цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до вимогст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно дост.23 ЦК Україниморальна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснено у п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Враховуючи, що судом встановлено, що винними діями обвинуваченого потерпілому заподіяна моральна шкода, оскільки останній зазнав фізичного болю та душевних страждань внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого, а саме завдання йому тілесних ушкоджень, що призвело до тимчасової втрати працездатності, тривалого лікування, оперативного втручання, у зв`язку з чим, було порушено його нормальні життєві зв`язки, суд приходить до висновку що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь потерпілого, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує глибину та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок отриманої травми, що внаслідок даної події йому було спричинено вимушені зміни у звичайному способі життя та необхідні зусилля для їх відновлення, оскільки більше семи місяців він перебував на лікарняному.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованим посилання захисника на те, що у ДТП наявна вина і самого потерпілого, у зв`язку з чим слід зменшити розмір моральної шкоди.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина другастатті 1193 ЦК України).

Положеннястатті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина другастатті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд приходить до висновку, що обвинувачений, як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, проте суд врахувавши також, що потерпілий діяв всупереч вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і його дії, як водія мотоциклу знаходились у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди.

З урахуванням наданої квітанції від 12.04.2023 про сплату коштів у сумі 24 060,00 грн, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди має становити 20 000 грн. і цей розмір суд вважає таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань потерпілого.

На підставі п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат, які згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України відшкодовуються обвинуваченим.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Приймаючи до уваги, що суду надані умови договору про надання правничої допомоги, а також докази щодо виконаних робіт, вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, тому витрати за надання правової допомоги адвокатом підлягають задоволенню в сумі 17 500,00 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався і на цьому етапі підстави для його обрання відсутні.

Процесуальні витрати на залучення експерта ОСОБА_9 під час здійснення досудового розслідування за проведення судової автотехнічної експертизи СТ/026Е-22 у сумі 5285,56 грн., сплачено у повному обсязі.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100,373,374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Цивільний позов ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 , ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн, та витрати на правову допомогу у сумі 17 500 грн, а всього 37 500,00 грн.

Стягнути з ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_6 шкоду заподіяну майну в сумі 30 257,48 грн., витрати на лікування в розмірі 19 933,64 грн., а всього 50 191,12 грн.

В іншій частині позивних вимог до обвинуваченого ОСОБА_4 , ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - відмовити.

Речові докази, а саме:

- автомобіль Volkswagen CC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано під зберігальну розписку ОСОБА_4 залишити йому за належністю;

- мотоцикл Geon GN250, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано під зберігальну розписку ОСОБА_11 повернути за належністю ОСОБА_6 .

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду.

Головуючий ОСОБА_1