Решение № 119641669, 30.05.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/942/24

Провадження № 2-о/344/190/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

з участю секретаря Бурянна Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про встановлення факту виховання дитини з інвалідністю,-

ВСТАНОВИВ:

в заяві вказано: «… 06.09.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який був зареєстрований у Красноперекопському відділі записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції АР Крим, актовий запис №161. 26.07.2016 року рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим шлюб між ними було розірвано. Від даного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом з дитинства. У березні 2017 року ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 переїхали з АР Крим до м.Івано-Франківськ і взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. З того часу я, ОСОБА_1 , проживав з ними разом однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 . З квітня 2022 року по теперішній час ми проживаємо за адресою АДРЕСА_2 . 04.05.2018 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області встановлено, що на обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_6 зі своєю дочкою ОСОБА_4 19 березня переїхала з АР Крим, пояснила, що з ОСОБА_3 разом не проживають та не перебувають у шлюбі, просила суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини ОСОБА_4 за кордон на період з 30.05.2018 року пo 30.06.2018 року. В цей період ми разом перебували на відпочинку у Туреччині. 04.09.2020 року у мене та ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_7 . 15.05.2021 року між мною, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Івано-Франківським міським відділом ДРАЦС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). 17.06.2021 року рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради «Про затвердження висновку Служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України» встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є внутрішньо переміщені особи та проживають за адресою АДРЕСА_1 , власником даного помешкання є чоловік ОСОБА_8 - ОСОБА_1 . 15.09.2022 року затверджено висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрим визначено місце проживання дитини з матір`ю. У даному висновку вказано, що ОСОБА_9 та її донька ОСОБА_5 фактично проживають за адресою АДРЕСА_2 ; у своєму зверненні ОСОБА_9 зазначила, що батько доньки участі у вихованні не приймає, не цікавиться її здоров`ям, шкільними успіхами, не телефонує, аліментів не сплачує, фактичне місце проживання батька на даний час невідоме; відомо, що він проживав на території АР Крим. З 22.12.2021 року ОСОБА_10 перебуває на обліку в департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради та їй призначено державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю. 22.09.2023 року згідно наказу №9/К ОСОБА_10 звільнено з роботи. За матеріальне забезпечення всієї сім`ї дбаю я. Станом на сьогоднішній день я працюю у ТзОВ «ВОГ РЕСУРС» на посаді заступника начальника управління у структурному підрозділі «Управління роздрібних продажів в Івано-Франківській області». Враховуючи те, що я не є біологічним батьком, опікуном ОСОБА_4 виховання дитини та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення такого юридичного факту. Встановлення даного юридичного факту необхідно мені з метою подальшої можливості та права оформлення документів. необхідних для вирішення будь-яких соціальних питань стосовно дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини; питань, пов`язаних із її здоров`ям та навчанням…».

Орган опіки та піклування подав суду письмове пояснення, відповідно до якого: «…Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно норм Сімейного кодексу держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Батьківські права щодо виховання дитини - це суб`єктивні права, що належать матері, батькові дитини, засновані на походженні дитини від цієї особи. Таким чином, право на виховання дитини належать в першу чергу батькам дитини. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дитини є ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 . Батьки дитини розлучені, що підтверджується відповідним рішенням суду. Згідно Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. У матеріалах справи відсутні відомості щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_4 , 2012 року народження, не вказується інформація про відсутність матеріального утримання дитини з боку батька ОСОБА_3 , також відсутня інформація, яка б підтверджувала примусове стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини з інвалідністю. Не наведено фактів, щодо того, що дитина позбавлена батьківського піклування, оскільки законним представником дитини є мама ОСОБА_10 . Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" дитина з інвалідністю - це дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту; особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність (стаття 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"). Відомо, що ОСОБА_4 , 2012 року народження, є дитиною з інвалідністю, що підтверджується копією відповідного посвідчення, яке долучене до справи. З заяви ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_10 , мати малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради з 22.12.2021 року та їй призначено державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю. Як вбачається з матеріалів судової справи ОСОБА_1 та ОСОБА_10 перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 15.05.2021 року. Відповідно до статей 260, 268 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу…».

Отже у заявника відсутня будь-яка можливість позасудового встановлення відповідного факту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином заявник та дитина проживають спільно. Дитина проживає в сім?ї заявника. Заявник перебуває у шлюбі з матір?ю дитини і спільно з нею проживає.

В ч. 1 ст. 260 СК України вказано, що, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

В ст. 262 СК України вказано, що сестра, брат, мачуха, вітчим мають право на самозахист своїх малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки. Сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Отже на даний час вже склалися відносини проживання дитини в сім?ї заявника.

Відповідно до ст. 262 СК України заявнику гарантовано право на звернення до суду в інтересі дитини.

Таким чином заявник не реалізує права батька дитини, а має самостійні правомочності щодо здійснення дій в інтересі дитини, в тому числі і щодо звернення до суду.

Так само в ст. 264 СК України встановлені обов?язки дітей піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім`єю, з ким вони проживали однією сім`єю до досягнення повноліття.

Отже і заявнику належить право на звернення до суду про встановлення відповідного факту задля наступної реалізації його самостійних прав.

Відповідно до зазначеного заявником доведено правові підстави для встановлення факту, який не належить до вирішення спорів, що вирішуються в іншому виді судового провадження.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

заяву задовольнити;

встановити факт виховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитини з інвалідністю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.