Решение № 119640197, 23.05.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57794/21-ц

Пр. № 2-2361/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Соколова О.М.

секретар судового засідання: Проскурня А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/57794/21-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на частку квартири, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2) звернулися до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на частку квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 05.05.2017 року на підставі заяви позивача 1 була заведена спадкова справа № 306/2017 щодо майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

12.01.2018 р. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 подала позивач -2.

02.09.2021 р. позивачі подали заяву про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належала їх тітці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого ВРАГС Печерського РУЮ у м. Києві ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . На той час діяв ЦК УРСР в редакції 1963 р. ЦК УРСР в редакції 1963 р. давав вичерпний перелік спадкоємців, які закликаються до спадщини, а саме: 1- а черга: діти, подружжя, батьки, онуки, правнуки. 2- а черга: брати та сестри, дід та баба померлого, а також до кола спадкоємців за законом належали непрацездатні особи, які були на утриманні померлого не менше року до його смерті.

До жодної з черг позивачі за ЦК УРСР в редакції 1963 р. не входять.

На вказаних вище підставах державний нотаріус Шостої київської державної нотаріальної контори Мотицька С. А. видала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

На підставі викладено позивачі були вимушені звернутися до суду з вказаним позовом та просили суд, визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після померлої ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заперечували проти покладення судових витрат на них.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , залишено без руху.

09.12.2021 року на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2021 року позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2021 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/57794/21-ц за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2022 року занесеною до протоколу судового засідання, не видаляючись до нарадчої кімнати, судом задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів. Витребувано у Шостої Київської державної нотаріальної контори завірені належним чином матеріали спадкової справи № 306/2017 року.

13.03.2023 року на адресу суду на виконання ухвали суду від Шостої Київської державної нотаріальної контори надійшла завірена належним чином копія нотаріальної справи № 306/2017 до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2023 року закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до розгляду по суті.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, про місце день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, проте на адресу суду надійшла заява від позивача 1 про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримав, просив задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення на сайті Печерського районного суду м.Києва, а тому, в силу положень ст. 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явивася, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідачі відзив на позовну заяву не подали.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого ВРАГС Печерського РУЮ у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Про наявність у померлої права власності на спірну частку квартири свідчить Свідоцтво про право власності на житло від 14.03.1994 р.

Судом встановлено, що померла ОСОБА_3 є рідної тіткою позивачів, що підтверджується їх свідоцтвами про народження.

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 08.02.1975 р. ОСОБА_5 вийшла заміж за ОСОБА_8 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_9 ».

ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 її батьками були ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ОСОБА_10 та ОСОБА_13 11.05.1983 р. уклали шлюб. Після укладення шлюбу ОСОБА_10 взяла прізвище « ОСОБА_14 ».

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 його батьками були ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 його батьками були ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

А отже, ОСОБА_11 та ОСОБА_3 були рідними братом і сестрою. А позивачі є рідними племінниками ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

05.05.2017 року на підставі заяви ОСОБА_1 була заведена спадкова справа № 306/2017 щодо майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

12.01.2018 р. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 подала ОСОБА_2 .

02.09.2021 р. позивачі подали заяву про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належала їх тітці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, станом на день відкриття спадщини діяв ЦК УРСР в редакції 1963 р. Відповідно до ст. 529, 530 ЦК УРСР в редакції 1963 р. при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

До жодної з черг позивачі за ЦК УРСР в редакції 1963 р. не входять.

На вказаних вище підставах 14.09.2021 року державний нотаріус Шостої київської державної нотаріальної контори Мотицька С. А. видала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), власникові належать права володіння. користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Непорушність права власності регулюється ст. 321 ЦК України та зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Згідно зі ст. 182 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2013р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування». Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власних майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Статтею 1218 ЦК визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини із громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, Творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту права позивачів шляхом визнання права власності у порядку спадкування, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивачам неможливо.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства ва умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на частку квартири.

Керуючись ст.ст. 15,16, 317, 321, 328, 392, 1216-1218, 1222, 1298 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 141, 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на частку квартири - задовольнити.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1\4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після померлої ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Київська міська рада, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141.

Третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602.

Повний текст рішення складено 23.05.2024 року.

Суддя О.М. Соколов