Решение № 119594539, 28.05.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2024 року м. Рівне№460/23058/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кухарук І.М.,

відповідача: представник Шеремета В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішень.

Позивач просила суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2023 №75901700240522, від 18.09.2023 №75911700240522, від 18.09.2023 №75891700240522, від 18.09.2023 №75881700240522;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.2023 №Ф-75861700240522;

- визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 18.09.2023 №75871700240522, від 18.09.2023 №75851700240522.

Позов обґрунтовано тим, що порушення, виявлені під час проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 є надуманими, висновки викладені в акті перевірки від 18.08.2023 №7459/17-00-24-05-17/2364703228 є безпідставними і такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України.

Ухвалою суду від 05.10.2023 прийнято справу до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засіданні на 24.10.2023.

Підготовче засідання 24.10.2023 відкладено на 23.11.2023 за клопотанням представників сторін.

26.10.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, під час проведення документальної планової перевірки встановлено порушення позивачем п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177, п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, п.187.1 ст.187, пп.189.1 ст.189. пп."г" п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ, що призвело до заниження податкових зобов`язань. Отже, оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі та в межах закону.

31.10.2024 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2023 №8127/17-00-24-05-22 (т.2 а.а.с.85-87).

20.11.2023 відповідачем подано заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Підготовче засідання 23.11.2023 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці. Ухвалою суду від 27.11.2023 підготовче засідання відкладено на 05.12.2023.

Ухвалою суду від 05.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.01.2024.

Ухвалою суду від 04.01.2024 відкладено розгляд справи на 30.01.2024 за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні 30.01.2024 оголошено перерву до 22.02.2024 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

Ухвалою суду від 22.02.2024 розгляд справи відкладено на 21.03.2024 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 21.03.2024 розгляд справи відкладено на 28.03.2024 за клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні 28.03.2024 оголошено перерву до 16.04.2024 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

У судовому засіданні 16.04.2024 оголошено перерву до 16.05.2024 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

У судовому засіданні 16.05.2024 оголошено перерву до 28.05.2024 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

У судовому засіданні 28.05.2024 суд закінчив розгляд справи ухвалення рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 27.04.2007 (номер запису 2605000 0000 002244) перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків з 28.04.2007 за №11. Основним видом діяльності підприємця за КВЕД є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

На підставі ст.20 Податкового кодексу України, згідно планом-графіком проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, на підставі наказів Головного управління ДПС у Рівненській області від 27.02.2020 №667, від 01.08.2023 №1246-п, направлень від 01.08.2023 №1876/ЖЗ/17-00-24-05-15, від 01.08.2023 №1877/ЖЗ/17-00-24-05-15 уповноваженими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2019.

За наслідками перевірки складено акт від 18.08.2023 №7459/17-00-24-05-17/2364703228 (далі Акт Перевірки).

За висновками Акта Перевірки, перевіркою встановлено такі порушення:

1.п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) - відображення перекручених перекручених даних в деклараціях привело до заниження оподатковуваного доходу на 2369290,52грн, в т.ч. за 2018р. на 1054175,35грн, за 2019р. на 1315115,17грн. Відповідно до п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 Nє2755-VI (із змінами та доповненнями) за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 401397,57грн, в т.ч. за 2018р. 177998,24грн, за 2019р. - 223399,33грн;

2.п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 N2464-VI (із змінами та доповненнями) - за результатами перевірки донараховано єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в сумі 282034,68грн, в т.ч. за 2018р. - 133065,60грн, за 2019р. - 148969,08грн;

3.п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 N2464-VI - несвоєчасна сплата ЄСВ за 2019р. в сумі 345,18грн;

4.пп.пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п.16-1 підрозд.10 розд.ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) - за результатами перевірки донараховано військовий збір в сумі 35539,35грн, в т.ч. за 2018р. - 15812,63грн, за 2019р. 19726,72грн;

5.п.187.1 ст.187, пп.189.1 ст.189, пп."г" п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) - заниження податкових зобов?язань з податку на додану вартість на суму 506845грн, в т.ч. за січень 2018р. - 17854грн. за лютий 2018р. - 22479грн, за березень 2018р. - 11333грн, за квітень 2018р. - 30541грн, за травень 2018р. - 9871грн, за червень 2018р.- 19725грн, за липень 2018р. - 5092грн, за серпень 2018р. - 12082грн, за вересень 2018р. - 38331грн, за жовтень 2018р. - 9320грн, за листопад 2018р. - 32730 грн, за грудень 2018р. - 18842грн, за січень 2019р. - 28701грн, за лютий 2019р. - 59647грн, за березень 2019р. - 14196грн, за квітень 2019р. - 30087грн, за травень 2019р. - 24772грн, за червень 2019р. - 20072грн, за липень 2019р. - 14466грн, за серпень 2019р. - 22245грн, за вересень 2019р. - 22361грн, за жовтень 2019р. - 22959грн, за листопад 2019р. - 19081грн, за грудень 2019р. - 121грн;

6.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) - не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПІДВ 506845грн, в т. ч за січень 2018р. - 17854грн, за лютий 2018р. - 22479грн, за березень 2018р. - 11333грн, за квітень 2018р. - 30541грн, за травень. 2018р. - 9871грн, за червень 2018р.- 19725грн, за липень 2018р. - 5092грн, за серпень 2018р. - 12082грн, за вересень 2018р. - 38331грн, за жовтень 2018грн. - 9320грн, за листопад 2018р. - 32730грн, за грудень 2018р. - 18842грн, за січень 2019р. - 28701грн, за лютий 2019р. --59647грн, за березень 2019р. - 14196грн, за квітень 2019р. - 30087грн, за травень 2019р. - 24772грн, за червень 2019р. - 20072грн, за липень 2019р. - 14466грн, за серпень 2019р. - 22245грн, за вересень 2019р. - 22361грн, за жовтень 2019грн. - 22959грн, за листопад 2019р. - 19081грн, за грудень 2019р. - 121грн;

7.п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 N265/95-ВР (із змінами та доповненнями) - непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об??єкті такого суб?єкта господарювання за 2018 рік на суму 1265010,04 грн, за 2019 рік на суму 1437669,20грн;

8.п.6 ст.128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436- ІV (із змінами і доповненнями), п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) неналежне ведення обліку доходів і витрат за період з 01.01.2018 по 31.12.2019.

31.08.2023 ФОП ОСОБА_1 було подано заперечення до Акту Перевірки (т.2 а.а.с.30-33).

Згідно з відповіддю Головного управління ДПС у Рівненській області від 14.09.2023 №6120/Ж12/17-00-24-05-24, висновки Акта Перевірки залишено без змін.

На підставі Акта Перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області було прийнято:

-податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.09.2023 №75901700240522, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 501746,96грн, у т.ч. 401397,57грн - за податковими зобов`язаннями, 100349,39грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

-податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.09.2023 №75911700240522, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 633556,25грн, у т.ч.: 506845,00грн за податковими зобов`язаннями, 126711,25грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

-податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.09.2023 №75891700240522, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на суму 44424,19грн, у т.ч.35539,35грн - за податковими зобов`язаннями, 8884,84грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

-податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 18.09.2023 №75881700240522, яким застосовано штраф в сумі 73520,25грн;

-рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.09.2023 №75871700240522, яким застосовано штраф у сумі 69,04грн та нараховано пеню в сумі 0,35грн;

-рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 18.09.2023 №75851700240522, яким застосовано штрафні санкції в сумі 97916,96грн.

Також 18.09.2023 Головним управлінням ДПС у Рівненській області було сформовано для позивача вимогу від 18.09.2023 №Ф-75861700240522 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 282034,68грн.

Крім того, підставі Акта Перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" від 16.10.2023 №8/21/17-00-24-05-22, яким застосовано штрафні санкції в сумі 2702679,24грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, вимогу про сплату боргу т(недоїмки) протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних планових перевірок встановлено ст.77 ПК України.

Пунктом 77.1 ст.77 ПК України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Згідно з п.77.4. ст.77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Отже, виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки.

При цьому, за приписами п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як встановлено судом, на підставі ст.20 розділу І, ст.75, ст.77, ст.82 глави 8 розділу ІІ ПК України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2020 рік, контролюючим органом, відповідно до наказу від 27.02.2020 №668 розпочато планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , яку відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України було зупинено.

Надалі, у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" від 30.06.2023 №3219-ІХ документальні перевірки, що були розпочаті та незавершені до 24 лютого 2022 року поновилися на невикористаний строк.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.08.2023 №1246-п "Про проведення планової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 " поновлено проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 , з 01.08.2023 на невикористаний строк дев`ять робочих днів.

Дослідженими в ході судового розгляду доказами підтверджено факт вручення 01.08.2023 відповідачем під розписку позивачу наказу №1246-п та направлень на проведення перевірки №1876/Ж3/17-00-24-05-15 та №1877/Ж3/17-00-24-05-15.

Таким чином, відповідач дотримався вимог діючого законодавства при проведенні документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про скасування рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками перевірки, суд застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та враховує такі обставини.

Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України, платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.163.1 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктами 164.1.1-164.1.3 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється за правилами, визначеними ст.177 ПК України.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп.174.1-174.4 п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За приписами пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно з п.177.5 ст.177 ПК України, фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Підпунктом 177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України визначено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Форму книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (далі Порядок №481).

Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п.5 Порядку №481).

Таким чином, позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування заповнює Книгу самостійно за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Пунктом 9 Порядку №481 передбачено, що дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Як було зазначено судом вище, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід.

Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Для визначення чистого оподатковуваного доходу платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Суб`єкти господарювання фізичні особи облік доходів і пов`язаних з ними витрат здійснюють у Книзі обліку доходів і витрат.

Доходи, отримані від здійснення господарської діяльності фізичні особі-підприємці відображають у графі 2 Книги обліку доходів і витрат. Для цілей оподатковування податком на доходи фізичних осіб під доходами розуміється: готівка, що надійшла у касу платника податків або на його банківський рахунок як компенсація за товари/послуги, реалізовані іншим особам, вартість безоплатно отриманих товарів/послуг; заборгованість платника податків, щодо якої минув строк позовної давності, тощо.

Так у Акті перевірки, контролюючим органом наведено такий висновок: перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у 2018р. та 2019р., відображеного в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, з даними перевірки, встановлено зниження загального оподатковуваного доходу на 2252233,02грн, в т.ч. за 2018р. на 1054175,35грн, за 2019р. на 1198057,67грн.

Під час проведення перевірки проведено аналіз грошових надходжень ФОП ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок АТ КБ відповідачем "Приватбанк" № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), в результаті чого встановлено, що платником податків у перевірений період торговельна виручка вносилась на розрахунковий рахунок.

Надходження торговельної виручки на розрахунковий рахунок від продажу товарів за 2018р. з магазину "Хмільники" становить 2 845 065 грн., за 2019р. 2 422 330 грн. Відповідно до інформації підсистеми "Моніторинговий центр - Виторги РРО" ІС "Податковий блок", загальний обсяг розрахунку, що здійснений у готівковій формі покупцями товару у магазині "Хмільники" за 2018р. становить 1 863 360,04 грн., за 2019 рік 1 505 063,04 грн.

Надходження торговельної виручки на розрахунковий рахунок від продажу товарів за 2018р. з магазину "Дубно" становить 4 398 280 грн., за 2019р. 4 522 450 грн. Відповідно до інформації підсистеми "Моніторинговий центр - Виторги РРО" ІС "Податковий блок", загальний обсяг розрахунку, що здійснений у готівковій формі покупцями товару у магазині "Дубно" за 2018р. становить 5 176 656,82 грн., за 2019р. 5 454 179,65 грн.

З огляду на вищевикладене платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 фактично отримано готівкових коштів від реалізації товарів більше, ніж загальний обсяг розрахунку, що здійснений у готівковій формі покупцями товару, проведений через РРО, за 2018р. на 1 265 010,04 грн., в т.ч. за січень 2018р. 106910,45грн., за лютий 2018р. - 134874,80грн., за березень 2018р. 67712,64грн., за квітень 2018р. на 183248,71 грн., за травень 2018р. - 59226.25 грн., за червень 2018р. на 1 18348,65 грн., за липень 2018р. на 29792,45 грн., за серпень 2018р. на 72489грн., за вересень 2018р. на 164709,70 грн., за жовтень 2018р. на 25105,75 грн., за листопад 2018р. на 189541,89 грн., за грудень 2018р. на 113049,77 грн.; за 2019р. на 1 437 669,20 грн. в т.ч. за січень 2019р. - 172205,5грн., за лютий 2019р. - 341158,72грн., за березень 2019р. - 67084,35грн., за квітень 2019р. на 147627,77 грн., за травень 2019р. - 124414,70 грн., за червень 2019р. на 101438,10грн., за липень 2019р. на 54132,40грн., за серпень 2019р. на 108316,90грн., за вересень 2019р. на 118382,40 грн., за жовтень 2019р. на 119234,06грн., за листопад 2019р. на 83674,30грн., а це є неоприбуткована готівкова виручка.

Сума внесеної на розрахунковий рахунок торговельної виручки ФОП ОСОБА_1 перевищує суму виручки, відображеної підприємцем у Книзі обліку доходів і витрат за ті дні, які значаться в банківському документі, що в свою чергу призвело до заниження загального оподатковуваного доходу без ПДВ за 2018 р. на 1 054 175,3 грн., за 2019 р. на 1 198 057,67 грн., що є порушенням п. 164.1 ст. 164. п. 177.1 ст. 177. п. 177.2 ст. 177 ПК України.

Отже, в порушення п. 164.1 ст. 164, п.177.1 ст.177. п. 177.2 ст. 177 ПК України перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності, відображеного у додатку Ф2 до податкової декларації, встановлено заниження загального оподатковуваного доходу на суму 2252233,02грн, в т.ч.: за 2018р. - на 1054175,35 грн, за 2019р. - на 1198057,67грн.

Проте, судом встановлено, що 21.09.2019 позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2018 рік, а 03.02.2020 - за 2019 рік .

Згідно із зазначеними деклараціями та розрахунками до них, позивачем самостійно здекларовано загальну суму доходу за 2018-2019 роки в розмірі 13999259,55грн. Указана сума підтверджується виписками по банківським рахункам та відомостями з Книги обліку доходів платника податків, які були надані позивачем посадовим особам під час перевірки.

У вищезазначений період на розрахунковий рахунок платником було внесено 14188125грн, з яких 13999259,55грн - виручка від здійснення продажу товарів в магазинах та 188 865,45грн власні кошти для поповнення обігових коштів (отримані за попередній період 2017 року).

Також за матеріалами справи судом встановлено, що готівкові надходження грошових коштів за період з 2018 по 2019 рік на поточний рахунок позивача включають як дохід від реалізованих товарів, так і власні кошти.

Позивач стверджує, що кошти у розмірі 188865,45грн. є її власними коштами, що отримані від ведення підприємницької діяльності за минулі роки. На підтвердження вказаних доводів посилається на податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015р., 2016р., 2017 р. Разом з тим, відповідачем належними та допустимими доказами вищевказаних доводів позивача не спростовано.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2021 року у справі 826/10881/16, поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку в установі банку не може розцінюватися як дохід платника податку за умови, що сума такого поповнення не перевищує суми коштів, отриманих платником у ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Зміна активів фізичної особи-підприємця з готівкової форми в безготівкову не змінює загального фінансового результату діяльності підприємця.

Таким чином, дії щодо поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку не заборонені чинним законодавством України, а сума готівки, яка на момент внесення уже була врахована в обліку повторно не включається до доходу звітного податкового періоду платника єдиного податку за умови сплати єдиного податку з цього доходу, що і було зроблено позивачем у звітному 2015, 2016, 2017 роках.

Відповідно до п.п.2 п.58 розд.VI Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі Положення №148), готівка, що надходить до кас, повинна своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі РРО) (або розрахункових книжок (далі РК)), визначений п.11 розд. II Положення №148.

Підпунктом 18 п. 3 розд. I Положення №148 визначено, що оприбуткування готівки це проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/фіскальному звітному чеку/електронному фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Згідно з абз.2 п.11 розд.ІІ Положення №148, оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Таким чином, у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій у день одержання готівкових коштів. При цьому невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Поряд з цим, податковим органом, при здійсненні перевірки не було виявлено жодного порушення здійсненного позивачем саме при оприбуткуванні готівки.

Судом встановлено, що відомості про загальний оподатковуваний дохід за 2018 та 2019 роки кореспондуються з обсягом коштів, що надійшли на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 та тими, що відображені у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2018-2019 роки.

Акт перевірки не містить посилань на будь-які первинні, платіжні чи розрахункові документи, які б свідчили, що в охоплений перевіркою період позивачем були отримані доходи, облік яких не був здійснений у графі 2 Книги обліку доходів і витрат. Під час судового розгляду таких документів відповідачем надано також не було.

З урахуванням викладеного, висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.167.1 ст.167, п.п.177.1, 177.2 ст.177 ПК України є необґрунтованим.

Так, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід.

Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Оскільки позовом та долученими доказами спростовується висновок контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2018-2019 роки на 2252233,02грн, податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №75901700240522, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 501746,96грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків Акта перевірки про порушення позивачем пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, у результаті чого занижено військовий збір на 44 424,19грн, суд зазначає таке.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України, тобто загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи.

Оскільки позовом та долученими доказами спростовується висновок контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2018-2019 роки на 2252233,02грн, доводи контролюючого орган про заниження позивачем військового збору є безпідставними.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №075891700240522, яким позивачеві визначене грошове зобов`язання з військового збору в сумі 44 424,19грн є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо висновків Акта перевірки про порушення позивачем п.187.1 ст.187, пп.189.1 ст.189, пп."г" п.198.5 ст.198 ПК України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на 506845грн, суд зазначає таке

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПК України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Як зазначено контролюючим органом у Акті перевірки "перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 встановлено заниження на суму ПДВ 506845грн, в тому числі за 2018 р. в сумі 228200 грн, за 2019 в сумі 278645грн".

В порушення п.187.1.ст187 ПК України ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі 450446,00грн, що підтверджено банківськими виписками (детально описано в пп.2.1.2. розділу 2 Акта перевірки).

Враховуючи висновки суду щодо помилковості висновків контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2018-2019 роки, на який податковим органом донараховано ПДВ, податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 №75911700240522, яким позивачу донараховано ПДВ у розмірі 633556,25грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд окремо звертає увагу на аналіз товарних залишків, проведених інспекторами, та виявлення неправомірного віднесення їх до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі наданих позивачем пояснень та дослідженням долучених податкових накладних судом не було встановлено факту віднесення позивачем до складу податкового кредиту вартості придбаних товарів, які не реалізовані і відсутні на залишку.

Щодо висновків Акта перевірки про порушення позивачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI), суд зазначає таке.

Відповідно до п.п.2, 6 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами Закону №2464-VI, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Отже, базою нарахування єдиного внеску для позивача є сума чистого оподатковуваного доходу за рік, визначена відповідно до положень ПК України.

В Акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем єдиного внеску на загальну суму 282034,68грн у зв`язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу на 2369290,52 грн.

З огляду на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2018-2019 роки на суму 2369290,52грн, висновки Акта перевірки про заниження позивачем єдиного внеску є безпідставними.

За таких обставин, вимога від 18.09.2023 №75861700240522 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 282034,68грн та рішення від 18.09.2023 №75851700240522 про застосування штрафних санкцій у розмірі 97916,96грн за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо висновків Акта перевірки про непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, що підтверджує виконання розрахункових операцій на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Згідно з п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних РРО при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.

Відповідно до пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Стверджуючи про факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, уповноважені особи податкового органу не наводять в Акті перевірки доказів, що підтверджують такі факти.

Так відповідно до п.5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірко дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2021 №702), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі Порядок №727), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Оскільки це була документальна, а не фактична перевірка, а в акті, всупереч вимогам п.п.3-5 розділу ІІ Порядку №727 відсутні відомості про дати, час і суб`єктів, яким ФОП ОСОБА_1 реалізувала товар, відсутні обґрунтування ціни такого продажу, відсутні платіжні чи первинні документи щодо такого продажу, твердження перевіряючих про продаж товару у 2018-2019 роках на відповідні суми є суб`єктивним припущенням, не підтвердженим сукупністю належних і допустимих доказів.

Більше того, як встановлено Актом перевірки, для проведення розрахунків із споживачами за готівкові кошти ФОП ОСОБА_1 зареєстровано такі реєстратори розрахункових операцій:

- Відділ у магазині "Хмільники": РРО марки ЕКСЕЛЛІО РР-2000, реєстраційний № НОМЕР_4 , заводський № НОМЕР_5 . на обліку з 31.01.2014. До РРО зареєстровані книги обліку розрахункових операцій: №3000036005Р/8 від 01.08.2017, №3000036005р/9 від 23.01.2018, №3000036005р/10 від 17.07.2018, №3000036005р/11 від 18.01.2019, №3000036005р/12 від 27.06.2019.

- Відділ у магазині "Дубно": РРО марки МАРІЯ-304Т2. реєстраційний № НОМЕР_6 , заводський № НОМЕР_7 , на обліку з 14.08.2014. До РРО зареєстровані книги обліку розрахункових операцій: №3000074652Р/8 від 01.08.2017, №3000074652р/9 від 17.07.2018, №3000074652р/10 від 18.01.2018, №3000074652р/1 1 від 27.06.2019.

Позивачем до матеріалів справи було долучено витяги з книг обліку розрахункових операцій за 2017, 2018, 2019 роки, у яких міститься інформація про денні підсумки розрахункових операцій, проведених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Вищевказані книги обліку розрахункових операцій були об`єктом дослідження відповідачем під час проведення перевірки, за результатами якої останній вказав, що: "До книг обліку розрахункових операцій долучені фіскальні звітні чеки, згідно яких проводяться відповідні записи. Книги обліку розрахункових операцій зберігаються належним чином."

Таким чином, відповідачем не доведено факти здійснення позивачем розрахункових операцій в готівковій формі без проведення через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО, а тому податкове повідомлення-рішення форми "С" від 16.10.2023 №8121/17-00-24-05-22 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо висновків Акта перевірки про завищення валових витрат на суму 117057,50грн.

За приписами п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати.

Посилання в Акті перевірки на технічну документацію електрообладнання є необґрунтованим, оскільки використання електроенергії і її оплата здійснюється на підставі даних лічильників та підписаних сторонами актами приймання-передачі електричної енергії. Доказів використання електроенергії поза межами господарської діяльності в акті перевірки не наведено.

Крім того, зазначаючи в Акті перевірки про максимальне використання електроенергії на добу по кожному електрообладнанню, уповноважені особи відповідача безпідставно вказали лише мінімальну норму використання. До прикладу, використання електроенергії кондиціонера становить від 2 340 кВт до 12 000 кВт на рік (при чому при охолодженні, згідно технічних характеристик, кондиціонер споживає від 2,8 до 10,6 кВт за год, а при нагріванні від 3,0 до 12,1 кВт за год), але в акті вказана мінімальна норма 2 340 кВт, що ставить під сумнів наведений в Акті перевірки розрахунок.

У зв`язку із вищенаведеним суд вважає безпідставними посилання в Акті перевірки на невикористання у господарській діяльності електроенергії на суму ПДВ 55604 грн, оскільки всі дані документально підтверджені та використані в господарській діяльності, пов`язаній з отриманням доходу.

Щодо висновків Акта перевірки про віднесення до податкового кредиту сум з використання електроенергії, яка не використовувалася позивачем у господарській діяльності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між ТОВ "ВІОСАН" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди торговельної площі від 01.03.2018 №28, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 отримала у тимчасове володіння торговельну площу загальною площею 135кв.м за адресою: АДРЕСА_2 . Приміщення, що орендується, надається Орендарю для роздрібної торгівлі. За користування приміщенням магазину Орендар сплачує орендну плату в сумі 6000грн на місяць.

Також між ФОП ОСОБА_1 (Орендар) і ФОП ОСОБА_2 (суборендар) було укладено договір суборенди №1 від 01.05.2019, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 передає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 85 м.кв. Суборендар сплачує орендну плату в розмірі 14000грн. Орендна плата включає в себе оплату всіх комунальних послуг, спожитих суборендарем. Строк оренди складає 5 місяців з моменту прийняття об`єкта, що орендується, та діє до 30.09.2019.

Крім того, між ФОП ОСОБА_1 (Орендар) і ФОП ОСОБА_3 (суборендар) було укладено договір суборенди №2 від 01.10.2019, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 передає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення загальною площею 85кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Суборендар сплачує орендну плату в розмірі 14000грн. Орендна плата включає в себе оплату всіх комунальних послуг, спожитих суборендарем. Строк оренди складає 5 місяців з моменту прийняття об`єкту, що орендується.

Як встановлено Актом перевірки, 13.07.2018 ФОП ОСОБА_1 уклала договір про постачання електричної енергії №270064347 з постачальником послуги ПрАТ "Рівнеобленерго", згідно з Додатком 6 якого "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", власником електричних мереж є ТОВ "ВІОСАН" та споживач ФОП ОСОБА_1 , магазин (торгівельна площа) АДРЕСА_2 .

Одним із видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є КВЕД 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна". Доходи від здійснення такої діяльності відображені в деклараціях про майновий стан і доходи.

Таким чином, суд вважає твердження податкового органу про використання електроенергії не в господарській діяльності помилковим.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач при прийняті податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 18.09.2023 №75901700240522, від 18.09.2023 №75911700240522, від 18.09.2023 №75891700240522, податкового повідомлення-рішення форми "ПН" від 18.09.2023 №75881700240522, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 18.09.2023 №75851700240522, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.2023 №Ф-75861700240522, податкового повідомлення-рішення форми "С" від 16.10.2023 №8/21/17-00-24-05-22.

Поряд з цим, суд відмовляє у задоволені позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення від 18.09.2023 №75871700240522 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 69,39.

Так, відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі ч.10 та п.2, ч.11 ст.25 Закону №2464-VI з підстав несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема несвоєчасної сплати єдиного внеску за 2019 рік в сумі 345,18 грн, який було сплачено лише 06.02.2019, хоча граничний термін для сплати становив до 21.01.2019.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, законодавець передбачив загальне правило про сплату єдиного внеску для платників роботодавців - підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності (п.1 ч.1 ст.4 Закону), одночасно з видачою заробітної плати, але не пізніше ніж в строк до 20 числа наступного місяця.

Законодавство прямо перелічує виключення з цього правила: 1) сплату вже проведення раніше; 2) внаслідок звіряння встановлено переплату.

Зазначені виключення є вичерпними. Інших обставин, за яких законодавство дозволяє сплачувати єдиний внесок не строк, визначений ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, не передбачено, та жодних таких підстав позивач не навів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів повністю обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..

Враховуючи часткове задоволення позову судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в сумі 13419,79грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 18.09.2023 №75901700240522, від 18.09.2023 №75911700240522, від 18.09.2023 №75891700240522, податкове повідомлення-рішення форми "ПН" від 18.09.2023 №75881700240522, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 18.09.2023 №75851700240522, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.2023 №Ф-75861700240522, податкове повідомлення-рішення форми "С" від 16.10.2023 №8/21/17-00-24-05-22.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 13419 (тринадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) гривень 79коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, Рівненська область; 33023; ідентифікаційний код юридичної особи ВП 44070166).

Повне рішення складено 07 червня 2024 року.

Суддя О.М. Дудар