Решение № 119567852, 21.11.2023, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1681/23

Провадження № 2/0203/828/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сливчук В.В.,

за участі:

представника позивачів - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Маріупольської міської громади в особі Маріупольської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» про визнання права власності на житло та права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась представник позивачів - адвокат Ященко І.О. в інтересах позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом до Маріупольської міської громади в особі Маріупольської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна (далі - третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» (далі - третя особа-2, ТОВ «ГК «Нафтогаз України») про визнання права власності на житло та права власності на спадкове майно, в якій позивачі просять суд:

- визнати за ОСОБА_2 як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку від 1/4 частки ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_3 як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку від 1/4 частки ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_4 як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку від 1/4 частки ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачів зазначила, що позивачі як спадкоємці прийняли спадщину, але не можуть оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі. Оскільки у них відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно на ім`я спадкодавця та відсутні відомості про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за спадкодавцем.

Так, за поясненнями представника позивачів, виходячи з рівності часток, спадкодавцю належала 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 , право на яку мають троє спадкоємців, тобто позивачі по справі, а саме кожний по 1/3 від 1/4 частки квартири, що тотожно 1/12 від цілої квартири. Інших спадкоємців, крім позивачів, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , немає. Тому, враховуючи, що спірна квартира знаходиться на території м. Маріуполь Донецької області, то належним відповідачем у справі є Маріупольська міська громада в особі Маріупольської міської ради.

З огляду на викладене, позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права власності на житло та права власності на спадкове майно.

Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву та у заяві від 20.11.2023 року про розгляд справи за відсутності представника відповідача просив суд вирішити справу за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до норм чинного законодавства.

Третя особа-1 - приватний Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна у встановлений судом строк не подала до суду пояснень по суті спору.

Третя особа-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» 12.07.2023 року засобами електронного зв`язку подала до суду письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало постачання природного газу на об`єкт - квартиру АДРЕСА_1 , на підставі укладеного договору постачання природного газу побутовим споживачам, що є типовим, публічним та не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідно до п. 20 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року, за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. Тобто за однією поштовою адресою укладається лише один договір, а якщо об`єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, то укладається один договір з одним із співвласників (користувачів).

Так, згідно з даними про фактичний місячний відбір/споживання природного газу, що надається Оператором ГРМ через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор ГТС України» - IPlatforma по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природного газу з липня 2021 року по лютий 2022 року (включно) споживачем було спожито в об`ємі 429,39 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 759,37 грн, при цьому несплаченими залишились 64,92 грн.

З урахуванням викладеного, представник третьої особи-2 просить суд долучити письмові пояснення до матеріалів справи та розглянути справу за відсутності третьої особи-2.

Під час судового засідання 21.11.2023 року представник позивачів підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснила суду таким чином, як про це вказано вище. Також представник позивачів пояснила, що позивачі виїхали з м. Маріуполя за кордон та не змогли вивезти документи на спірну квартиру, яка у 1994 році була приватизована, про що було видано свідоцтво про право власності на 4 (чотири) особи. Цими особами є позивачі та їх батько - померлий ОСОБА_6 , який загинув у м. Маріуполі. Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру. У лютому 2023 року позивачі звернулись до нотаріуса, але він відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру. Проте свідоцтво про право власності на квартиру згоріло, як і усі інші документи на квартиру. Тому позивачі не мали змоги надати нотаріусу оригінали документів. Дублікати документів позивачі також не могли отримати, але ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надали копії документів, бо під час укладення договору на газопостачання позивачі надали копії правовстановлюючих документів. З метою подачі заяви на компенсацію збитків за зруйноване майно позивачі звернулись до суду, оскільки вони не можуть в іншому порядку підтвердити своє право власності на зруйноване житло. Для можливості подати заяву про компенсація збитків у позивачів повинні бути оригінали правовстановлюючих документів, яких у них немає. Тому вони і звернулись до суду з позовом про визнання права власності на житло та права власності на спадкове майно.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06.04.2023 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, з урахуванням ухвали суду від 06.04.2023 року про виправлення описок, було відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання, зобов`язано позивача надати у судове засідання для огляду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви; задоволене клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової М.А. копію спадкової справи №19/2022, заведеної після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 06.04.2023 року були внесені виправлення в текст ухвали суду від 06.04.2023 року та замість неправильного: « ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 » ухвалено зазначити правильно: « ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 » в усіх відмінках.

06.06.2023 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна виконала вимоги ухвали суду від 06.04.2023 року та надала суду копію спадкової справи №19/2022, відкритої після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Третя особа-1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» подала до суду письмові пояснення по суті спору та письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою суду від 05.10.2023 року було задоволено заяву представника позивачів та викликано у судове засідання для допиту в якості свідків: ОСОБА_11 ( АДРЕСА_2 ; моб. тел.: НОМЕР_2 ); ОСОБА_12 ( АДРЕСА_3 ; моб. тел.: НОМЕР_3 ).

Ухвалою суду від 05.10.2023 року було закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 21.11.2023 року було прийнято відмову представника позивачів від допиту свідків.

Ухвалою суду від 21.11.2023 року судом були внесені виправлення в тексти ухвал суду від 06.04.2023 року, від 30.05.2023 року, від 09.06.2023 року, від 02.10.2023 року, від 05.10.2023 року, від 25.10.2023 року в частині зазначення номера будинку №59Б/92 та вказано правильно: «№59Б/92» замість неправильного: «№58Б/92».

У судове засідання 21.11.2023 року з`явилась представник позивачів, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, але подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши думку представника позивачів, на підставі положень ст. ст. 128, 211, 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності інших учасників справи.

Під час судового розгляду справи суд заслухав усні пояснення представника позивачів по суті спору, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, оголосив судові дебати та заслухав заключне слово представника позивача.

21.11.2023 року у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що позивачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є єдиними спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняли спадщину після його смерті.

Так, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дружиною померлого ОСОБА_6 , а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є доньками померлого ОСОБА_6 , та вони є внутрішньо переміщеними особами з м. Маріуполя Донецької області. Це підтверджується копіями:

- паспорта громадянина України ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 , з відміткою про її сімейний стан: 20.08.1982 року зареєстрований шлюб з ОСОБА_6 ;

- свідоцтва про укладення шлюбу від 20.08.1982 року, серії НОМЕР_5 , між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (складене російською мовою);

- свідоцтва про народження від 26.11.1987 року, серії НОМЕР_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьки: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_2 (складене російською мовою);

- свідоцтва про народження від 23.03.1984 року, серії НОМЕР_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьки: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_2 (складене російською мовою);

- свідоцтва про шлюб від 11.10.2008 року, серії НОМЕР_8 , між ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_16 , дружини - ОСОБА_4 ;

- свідоцтва про смерть від 20.07.2022 року, серії НОМЕР_9 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- матеріалами спадкової справи №19/2022, заведеної після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19.07.2022 року, справа №688/1780/22, провадження №2-о/688/48/22, та заявами про прийняття спадщини від 27.10.2022 року;

- довідками від 13.09.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Померлий ОСОБА_6 та позивачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є власниками квартири АДРЕСА_1 , що належить їм на праві спільної сумісної власності. Це підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 12.12.1994 року, виданого відповідно до розпорядження (наказу) від 12.12.1994 року №25669 (складене російською мовою). За змістом свідоцтва про право власності на житло, квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована в державному підприємстві «Жиліщнік» на підставі свідоцтва про право власності та записана в реєстраційну книгу за №25699.

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2023 року, відсутні відомості щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сахової Марини Андріївни від 18.02.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їм частку у праві на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 після смерті (чоловіка, батька) - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживав за адресою: АДРЕСА_5 . За змістом постанови нотаріус вказала, що державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. При цьому, спадкоємці померлого: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , не надали нотаріусу документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно, повідомивши, що такий документ відсутній.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання права власності на житло та права власності на спадкове майно.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України, згідно з якою способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з п. 2, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частинами 2-4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. ст. 1220, 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Відповідно до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 16.06.2021 року у справі №570/997/19, провадження №61-16257св20, для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи, відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Зі змісту постанови видно, що визнання за спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця права власності на 1/3 частку від 1/2 частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності на житловий будинок, що становить 1/6 частки на вказаний житловий будинок, є належним способом захисту.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, з 24.02.2022 року на території держави було введено воєнний стан. При цьому Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 року №2119-ІХ, від 21.04.2022 року №2212-IX, від 22.05.2022 року №2263-IX та від 12 серпня 2022 року №2500-IX та в подальшому строк дії воєнного стану в Україні було продовжено.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи, з 05.03.2022 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», підпункту 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у разі відсутності спадкоємців за заповітом та законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до пп. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Також у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі №759/19779/18 (провадження №61-4523св21) вказано, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналіз викладеного вище вказує, що позивачі є співвласниками нерухомого майна - спірної квартири, що належить їм на праві спільної сумісної власності та єдиними спадкоємцями за законом першої черги після смерті чоловіка та батька, відповідно. Проте умови для отримання позивачами свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріуса - відсутні, бо відсутні правовстановлюючі документи на право власності та відсутній оригінал свідоцтва про право власності, у зв`язку з воєнними діями на території м. Маріуполя. Тому єдиним ефективним способом захисту порушених прав позивачів у судовому порядку є визнання за ними права власності на належні їм частки квартири, які є рівними у праві спільної сумісної власності, та права власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка та батька, відповідно.

При цьому, з огляду на те, що позивачі є єдиними спадкоємцями за законом першої черги після смерті чоловіка та батька, відповідно, то Маріупольська міська громада в особі Маріупольської міської ради у такому випадку вважається належним відповідачем у справі.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та вважає за необхідне визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку від 1/4 частки померлого ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_3 як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку від 1/4 частки померлого ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_4 як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку від 1/4 частки померлого ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат зі сплати судового збору по 1968,47 грн кожній, відповідно, у загальному розмірі 5905,41 грн (1968,47 грн + 1968,47 грн + 1968,47 грн = 5905,41 грн).

Керуючись статтями 3, 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 90, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Маріупольської міської громади в особі Маріупольської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сахова Марина Андріївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» про визнання права власності на житло та права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_10 ) право власності на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_10 ) як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку від 1/4 частки померлого ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_11 ) право власності на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_11 ) як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку від 1/4 частки померлого ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_9 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_12 ) право власності на 1/4 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_9 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_12 ) як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку від 1/4 частки померлого ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Маріупольської міської громади в особі Маріупольської міської ради (юридична адреса місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Мира, буд. 70; фактична адреса місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Д. Яворницького, 36; код ЄДРПОУ 33852448) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_9 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_12 ) судові витрати зі сплати судового збору по 1968,47 грн (одній тисячі дев`ятсот шістдесят вісім гривень 47 копійок) кожній, відповідно, у загальному розмірі 5905,41 грн (п`ять тисяч дев`ятсот п`ять гривень 41 копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 05.12.2023 року.

Суддя Ф.М. Ханієва