Решение № 119545741, 05.06.2024, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 708/173/24

2/709/295/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 червня 2024 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено договір про надання кредиту, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надав відповідачу кредитні кошти на споживчі потреби. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом грошові кошти. Відповідач кошти за кредитним договором не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість. Надалі АТ «Альфа-Банк» та позивач уклали між собою договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення позивачу прав вимоги за кредитними договорами, зокрема і до відповідача. Таким чином, позивач набув статусу кредитора за кредитним договором укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем. У зв`язку з тим, що відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 травня

2024 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлялися належним чином. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу, без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував. Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав. Відповідач викликалася до суду шляхом направлення судової повістки за місцем його фактичного проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, однак до суду не прибув, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

02 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про надання кредиту № 501138005 (а.с. 5). Відповідач того ж дня підписав паспорт споживчого кредиту, в якому підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту (а.с. 6 на звороті).

За умовами укладеної угоди, відповідач отримав від АТ «Альфа-Банк» кредит на суму 30000,00 гривень, строком на 48 місяці для повернення заборгованості за кредитним договором № 501138005 від 02 травня 2019 року, з відсотковою ставкою 20,99 % річних.

Сторонами також був підписаний додаток № 1 до Угоди про надання кредиту (а.с. 6), який є невід`ємною частиною договору, яким визначено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 02 травня 2019 року по 20 грудня 2021 року (а.с. 15-24).

Як вбачаєтьсяз розрахункузаборгованості закредитним договором№ 501138005від 02травня 2019року,станом на20грудня 2021року відповідачмає заборгованістьу розмірі42170,95гривень, з яких: - 23444,81 гривень - за кредитом; - 7577,75 гривень - по відсотках; - 11148,39 гривень - по комісії (а.с. 37).

20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та позивачем укладено договір факторингу № 4, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зокрема відповідача. При цьому позивач набув статус кредитора за кредитним договором № 501138005 від 02 травня 2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем (а.с. 9-13).

Згідно з додатком № 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами, відповідач знаходиться у списку під № 1528 (а.с. 14).

Таким чином відповідач має заборгованість перед позивачем, яка в добровільному порядку не погашена.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договором, не повернув їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу, а тому позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення

3028,00 гривень судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 7100,00 гривень витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня

2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від

28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача додав до позовної заяви копію договору № 02-10/2023 від 02 жовтня 2023 року про надання юридичних послуг ТОВ «Перший інвестиційний клуб» (а.с. 39-40).

Крім того, до позовної заяви додано копію додаткового договору № 3 від 25 січня 2024 року до договору № 02-10/2023 від 02 жовтня 2023 року про надання юридичних послуг, в якому сторони погодили, що сума витрат, за надання замовником послуг по справі за позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 7100,00 гривень (а.с. 41)

Згідно з копією акту № 3 приймання-передачі виконаних робіт від 25 січня

2024 року, вартість юридичних послуг склала: - 1000,00 гривень - первинна консультація

(1 година); - 3000,00 гривень - правовий аналіз наявних документів у замовника по справі

(3 години); - 3100,00 гривень - підготовка позовної заяви (3,1 годин), а всього на суму 7100,00 гривень (а.с. 41 на звороті).

Як вбачається із копії платіжної інструкції № 391 від 26 січня 2024 року позивач перерахував ТОВ «Перший інвестиційний клуб» грошові кошти за надання правової допомоги згідно з договором № 02-10/2023 про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2023 року у розмірі 7100,00 гривень (а.с. 42).

Суд приймає до уваги, що розглядувана справа може бути віднесена до справ незначної складності, законодавство і судова практика у цій категорії справ є сталою, не викликає суспільного інтересу під час її розгляду. Крім того, справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких обставин суд вбачає наявність підстав для зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 гривень, та необхідність стягнення з відповідача вказаних витрат в розмірі 3000,00 гривень, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Еліт Фінанс»(кодЄДРПОУ 40340222)заборгованість закредитним договором№ 501138005від 02травня 2019року урозмірі 42170,95гривень,з яких:-23444,81гривень -за кредитом;-7577,75гривень -по відсотках;-11148,39гривень -по комісії, судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, та витратина правовудопомогу врозмірі 3000,00гривень, а всього стягнути 48198,95 (сорок вісім тисяч сто дев`яносто вісім гривень 95 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В. В. Левченко