Решение № 119511783, 04.06.2024, Вишгородський районний суд Київської області

04.06.2024 Справа № 363/3032/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Мітясова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення усиновлювача батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2023 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку та за підписом представника позивача - адвоката Шипілова О.В., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації, у якій позивач просить позбавити батьківських прав усиновлювача ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одночасно порушуючи питання, щодо необхідності зобов`язати службу у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації надати письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.01.2017 між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, про що складено відповідний актовий запис №2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Під час перебування у шлюбних відносинах у подружжя народилась дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22.11.2017 у справі №363/2996/17 відповідачкою був усиновлений син позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, у відповідачки є двоє неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу, а саме: дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спільне життя у позивача з відповідачем не склалося. З червня 2021 року шлюбні відносини фактично між ними припинені, через відсутність взаєморозуміння та спільних інтересів, подальше сумісне життя і збереження сім`ї сторони вважають неможливим. Спільне домогосподарство не ведуть. Крім того, на початку військової агресії Російської Федерації перебуваючи в зоні військових дій, на початку березня 2022 року Відповідачка разом з 3-ма дітьми виїхала до Німеччини, де зараз і перебуває. Оскільки військова агресія триває в Україні та за постійних відключень електроенергії діти не можуть отримати належну освіту та умови життя, відповідачка планує перебувати в Німеччині і надалі. Позивач проживає разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.05.2023 у справі №363/1247/23 шлюб між позивачем та відповідачем розірваний. Оскільки відповідачка проживає в Німеччині і ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо ОСОБА_4 , а саме не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до і внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, в сукупності, сторона позивача розцінювати як ухилення від виховання дитини з боку відповідача.

За таких обставин, а також зазначаючи про відсутність спорідненості у даному випадку та те, що у період з 2017 по 2023 років відповідач так і не знайшла спільної мови та відповідний підхід до ОСОБА_8 , з метою захисту прав та інтересів дитини, позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення усиновлювача батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання 09.08.2023 о 10:00, про що учасників провадження повідомлено у встановленому законом порядку.

На стадії підготовчого провадження у судових засіданнях брав участь представник позивача - адвокат Шипілов О.В. Відповідач та треті особи не з`явилися про день, час та місце яких повідомлялися у порядку, встановленому ЦПК України. Відповідач належним чином повідомлена про перебування справи у провадженні суду, проте у порядку статей 174, 178 ЦПК України, не скористалася правом подати відзив на позовну заяву, із заявами та/або клопотаннями до суду не зверталася. Від представника третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації, 26 липня та

4 вересня 2023 року до суду надійшли клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Службу у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, у зв`язку із проведенням децентралізації відповідно до наказу Міністерства соціальної політики від 25.02.2019 №282 «Про затвердження впровадження інтегрованої системи соціального захисту» та наказу Міністерства соціальної політики від 14.06.2018 №890 «Про деякі питання діяльності об`єднаної територіальної громади щодо соціальної підтримки населення та захисту прав дітей», пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

За результатом проведеного підготовчого провадження, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.12.2023:

замінено третю особу - Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації на належну - Службу у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації;

зобов`язано Службу у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надити висновок щодо розв`язання спору про позбавлення усиновлювача - ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення усиновлювача батьківських прав, до судового розгляду на 15.02.2024 о 10:00.

12.12.2023 до суду, засобами поштового зв`язку та за підписом представника позивача - адвоката Шипілова О.В. надійшла заява про виконання ухвали Вишгородського районного суду від 04.12.2023, щодо надсилання копії позовної заяви з додатками третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

12.02.2024 до суду, через систему «Електронний суд», від представника позивача - адвоката Шипілова О.В., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку із неявкою у судове засідання, призначене на 15.02.2024, учасників провадження, враховуючи клопотання представника позивача, розгляд справи було відкладено на 18.04.2024 на 10:00, про що повідомлено учасників провадження.

06.03.2024 до суду, засобами поштового зв`язку від представника третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Судове засідання, призначене на 18.04.2024, не відбулось у зв`язку із відсутністю головуючого судді через тимчасову непрацездатність (лікарняний).

Наступну дату судового засідання визначено - 04.06.2024 о 12:00.

06.05.2024 до суд від відповідача надійшло повідомлення, у якому зазначає про неможливість прибути до суду, оскільки вона перебуває у Німеччині.

У судове засідання, призначене на 04.06.2024, учасники провадження не з`явилися, при цьому представником позивача подано заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, зазначивши, що позов підтримують у повному обсязі та просять його задовольнити. Представником третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області подано заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши про неможливість надити висновок до суду, оскільки відповідач з моменту повномасштабного вторгнення перебуває за межами країни, а дитини не проживає на території Петрівської ОТГ.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд враховує заяви представників позивача та третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, наявність у матеріалах справи висновку Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо розв`язання спору, а також положення статті 223 ЦПК України та належне повідомлення відповідача про розгляд справи і відсутність від неї заперечень щодо позову, заяв/клопотання про неможливість розгляду справи у її відсутності.

Оскільки учасники провадження у судове засідання не з`явилися, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 23.01.2017 між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2 був укладений шлюб, що зареєстрований виконавчим комітетом Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис №2 (а.с.5).

Перебуваючи у шлюбі, у позивача з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 25.07.2017 виконавчим комітетом Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (а.с.6).

Також, відповідно до наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про народження, відповідач - ОСОБА_2 є матір`ю дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10, 11).

Крім цього, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22.11.2017 у справі 363/2996/17 задоволено заявлені вимоги ОСОБА_2 та усиновлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прізвище, ім`я, по батькові, місце народження, дату народження дитини та запис про батька - залишено без змін, а матір`ю дитини записати - ОСОБА_2 , громадянка України (а.с.7-8).

Так, як убачається із копії повторно виданого свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_3 , актовий запис №32, його батьками зазначено: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с.9).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02.05.2023 шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано (а.с.12-13).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, як убачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 20.12.2016, а відповідач ОСОБА_2 з 09.12.2004, зареєстровані за адресою:

АДРЕСА_1 (а.с.14-18). Проте, нині відповідач із власними дітьми перебуває за межами території України, а позивача із дитиною - ОСОБА_4 проживають разом з ОСОБА_9 (бабою по лінії батька) за адресою: АДРЕСА_2 .

Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, за результатами розгляду питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав, керуючись статтею 164 СК України, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол від 15.02.2024 №04), діючи виключно в найкращих інтересах дитини, у порядку статті 19 СК України надала до суду висновок №102-989 від 29.02.2024 щодо розв`язання спору, згідно якого вважає за доцільне позбавити батьківських прав матір, ОСОБА_2 , стосовно малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.100-105).

Як убачається із вказаного висновку, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 7-Б класу шкоди І-ІІІ ступенів №308 Деснянського району міста Києва. Дитина завжди охайна, доглянута та в гарному гуморі. За час навчання у школі, активну участь у вихованні та навчанні дитини беруть батько, ОСОБА_1 , та бабуся ОСОБА_9 . Вони систематично підтримують зв?язок з класним керівником, цікавляться шкільним життям дитини, на обліку у вузьких спеціалістів не перебуває, хронічних хвороб не має. Стан здоров`я дитини, задовільний. На даний час батько дитини ОСОБА_1 знаходиться на службі в ЗСУ, тому до лікаря з дитиною звертається та приходить на прийом бабуся ОСОБА_9 . Мати, ОСОБА_2 , не піклується про стан здоров`я дитини. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації були присутні ОСОБА_9 (баба дитини), малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив, що маму давно не бачив, живе з татом та бабусею, у них гарні взаємовідносини. ОСОБА_9 , баба дитини по лінії батька, повідомила, що мама дитини виїхала за кордон, а ОСОБА_10 залишився з ними. Інформувала, що наразі ОСОБА_1 перебуває на службі в ЗСУ, свій позов про позбавлення батьківських прав матері дитини підтримує та просив надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини, ОСОБА_2 належним чином повідомлена про дату та час засідання комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, на засідання не з`явилася, проте 14.02.2024 направила до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації повідомлення, в якому просила розглядати питання без її участі, проти позбавлення батьківських прав стосовно усиновленої дитини не заперечувала.

Відповідно до статей 32, 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом частини першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

В контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня

2021 року у справі № 204/586/20.

Згідно статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно статті 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Обсяг набутих батьківських обов`язків є повністю відповідним тим обов`язкам, які має батько/мати по відношенню до своєї кровної дитини. І закон не передбачає будь-яких виключень, обмежень чи привілегій усиновителів у їх батьківських обов`язках по відношенню до всиновленої дитини у порівнянні з кровними дітьми.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідач є усиновителем дитини позивача і з моменту усиновлення набула батьківські права і набула батьківські обов`язки по відношенню до всиновленої дитини.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо всиновленої нею дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 посилається зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та вона перебуває за межами території України із власними дітьми і шлюб між ними розірвано.

Так, за змістом частиною першою та другою, статті 242 СК України якщо усиновлювач був записаний матір`ю, батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав за наявності підстав, встановлених у статті 164 цього Кодексу.

У відповідності до пункт 2, частина перша, стаття 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня

2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Частиною першої статті 166 СК України (встановлені правові наслідки позбавлення батьківських прав. 1. Особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, позбавлення відповідача батьківських прав наразі, на думку суду, є єдиним можливим засобом забезпечення дитини спокійного життя та гармонічного виховання, як того вимагає стаття 150 СК України.

Оскільки судом було встановлено, що відповідач свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини позивача, з яким не нині не перебуває у шлюбі, а також за відсутності спорідненості між відповідачем та усиновленою нею дитиною, відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України наявні підстави для позбавлення її батьківських прав.

Зважаючи на викладене вище, з метою захисту якнайкращих інтересів дитини у ситуації, яка склалась між дитиною та усиновлювачем, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі у вихованні ОСОБА_4 , самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомо ухиляється від виховання та утримання дитини, не виявляє бажання щодо виконання батьківських обов`язків, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, що свідчить про її нехтування покладеними на неї правами та обов`язками по вихованню та утриманню усиновленої дитини порівняно із власними дітьми, суд дійшов висновку про необхідність позбавити батьківських прав усиновлювача ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 51 Конституції України, 5, 150, 152, 155, 164-166, 207, 232, 238, 239, 242 СК України, статтями 2, 4, 5, 12, 76-89, 247, 259, 263-265, 272, 273, 352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення усиновлювача батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав усиновлювача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 44031242, юридична адреса: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 171;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37501695, юридична адреса: 02225, м. Київ, проспект Червоної Калини, 21-Г.

Суддя О.П. Лукач