Постановление суда № 119504622, 27.05.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/9901/23

2/465/1335/24

У Х В А Л А

підготовчого засідання

27.05.2024 року м. Львів

Франківський районний суд в складі:

головуючої судді Марків Ю.С.,

за участі секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у м.Львові клопотання представників Акціонерного товариства «Універсал Банк» та Акціонерного товариства «Таскомбанк» про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, представником АТ «Універсал Банк» заявлено клопотання про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_4 до АТ «Універсал Банк», АТ «Таскомбанк» про стягнення грошових коштів.

Мотивує клопотання тим, що позивачкою не надано до позовної заяви квитанції про сплату судового збору. Зазначає, що 02.12.2020 постановою Верховного Суду по справі №461/775/17 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 , рішення Галицького районного суду м.Львова від 23.05.2018 та постанову Львівського апеляційного суду від 11.04.2019 змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. Зокрема, вказує, що вищевказаною постановою Верховного Суду від 02.12.2020 констатовано факт нікчемності пункту 3.3 додаткової угоди від 21.03.2008 №BL2514/BL2514-К "Індивідуальна угода" в частині нарахування та сплати винагороди за видачу кредиту, а також пункту 3.4 в частині сплати банку винагороди у розмірі 1,5% від суми дострокового погашення кредиту, оскільки такі умови договору є недійсними в силу Закону; підтверджено факт того, що сплата комісії за видачу кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Відтак, на думку представника АТ «Універсал Банк» сплачена ОСОБА_4 комісія про сплату винагороди за видачу кредиту кредитору на виконання нікчемного пункту 3.3 додаткової угоди від 21.03.2008 №BL2514/BL2514-К "Індивідуальна угода" не є послугою банку позичальнику ОСОБА_4 , що в свою чергу свідчить про той факт, що на дану комісію не поширюються норми ЗУ "Про захист прав споживачів".

Представник позивача в підготовчому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання представника АТ «Універсал Банк», оскільки позивачка є споживачем у визначенні ст.22 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Представник відповідача у підготовчому засіданні підтримав подане ним клопотання, просив залишити позовну заяву ОСОБА_4 без руху з підстав, викладених у його клопотанні.

Дослідивши подане представником АТ «Універсал Банк» клопотання та матеріали цивільної справи, вислухавши думку учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка при поданні до суду позовної заяви судовий збір не сплачувала та як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивачка (представник позивача) у позові покликається на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Перш за все, слід зазначити, що у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц та постанові від 02.12.2020 у справі №461/775/17, на які покликається представник відповідача у поданному ним клопотанні, Верховний Суд взагалі не досліджував та не вирішував питання сплати судового збору у аналогічних до даної справи за змістом правовідносинах.

Також, представник відповідача покликається на те, що Верховним Судом у зазначених постановах зроблено висновок, що «така дія банку, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку» , а отже зазначене свідчить про те, що на вказані правовідносини не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», однак суд вважає таке покликання необгрунтованим, з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №320/5115/17 міститься висновок, що відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 цієї статті); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Окрім того, як вбачається із змісту постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, на котру покликається представник відповідача Верховним Судом встановлено, що «надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

Більш цього, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц вказав, що «положення спірного кредитного договору№ PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежіє платою,встановлення якоїбуло забороненочастиною третьоюстатті 55ЗаконуУкраїни «Пробанки ібанківську діяльність»,частиною четвертоюстатті 11Закону України«Про захистправ споживачів»і пунктом3.6Правил наданнябанками Україниінформації споживачупро умовикредитування тасукупну вартістькредиту,затверджених постановоюправління Національногобанку Українивід 10травня 2007року №168,які буличинними намомент укладенняспірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача,як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок».

Звертаючись до суду з позовною заява, представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів АТ «Універсал Банк», АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_4 безпідставно сплачені кошти на виконання п.3.3 додаткової угоди від 21.03.2008 №BL2514/BL2514-К, інфляційні втрати, 3% річних та пеню від суми, належної до повернення.

Зі змісту п.4 додаткової угоди від 21.03.2008 №BL2514/BL2514-К до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL2514 від 21.03.2018 вбачається, що цільовим призначенням (метою) кредиту є споживчі потреби.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з укладенням ОСОБА_4 договору про надання споживчого кредиту, відтак, на думку суду, ЗУ «Про захист прав споживачів» поширюється на всі правовідносини, які виникли у зв`язку з виконанням кредитного договору, в тому числі і на супутні платежі, які сплачувались ОСОБА_4 на виконання п. 3.3, 3.4 додаткової угоди від 21.03.2008 №BL2514/BL2514-К, оскільки ОСОБА_4 була споживачем фінансових послуг з надання споживчого кредиту, а тому є споживачем фінансових послуг у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Відтак, у задоволенні клопотання представника АТ «Універсал Банк» про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_4 слід відмовити.

Окрім цього, представником АТ «Таскомбанк» заявлено клопотання про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_4 до АТ «Універсал Банк», АТ «Таскомбанк» про стягнення грошових коштів.

Мотивує клопотання тим, що з огляду як на вступну частину позовної заяви (реквізити сторін), так і на прикінцевий розділ позовної заяви (пов`язаний з дотриманням позивачем норм процесуального законодавства під час підготовки та подання позову) ОСОБА_4 , що подана та підписана її представником, не дотримано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме, не зазначено відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету у відповідача АТ «Універсал Банк» та відповідача АТ «Таскомбанк».

Представник позивача в підготовчому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання представника АТ «Таскомбанк», оскільки у поданій позовній заяві міститься інформація про наявність у нього зареєстрованого електронного кабінету; щодо зазначення відомостей про наявність електронного кабінету у відповідачів вказав, що представниками відповідачів неодноразово скеровувались клопотання до суду в електронному вигляді через систему "Електронний суд", а тому вважає безпідставними покликання представників відповідачів на незазначення ним відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідачів.

Представник відповідача у підготовчому засіданні підтримав подане ним клопотання, просив залишити позовну заяву ОСОБА_4 без руху з підстав, викладених у його клопотанні.

Дослідивши подане представником АТ «Таскомбанк» клопотання та матеріали цивільної справи, вислухавши думку учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Зі змісту п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України вбачається, що вимоги, які наведені у цьому пункті до позовної заяви стосуються сторін та інших учасників справи.

Відтак, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, як і інші відомості повинні бути зазначені щодо сторін та інших учасників справи.

Дослідивши подану позовну заяву, судом встановлено, що подана позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивачки та відповідачів.

Зважаючи, що п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено імперативні вимоги до позовної заяви, яких повинна дотриматись сторона позивача при поданні такої, суд приходить до переконання, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Способом усунення недоліків є зазначення позивачкою (представником позивачки) відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивачки ОСОБА_4 та відповідачів АТ «Універсал Банк», АТ «Таскомбанк».

За положеннями ч. 12 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст.258-261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» про залишення позовної заяви ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення грошових коштів, без руху - задоволити.

Позовну заяву ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення грошових коштів залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву буде залишено без розгляду.

У задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення грошових коштів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 04.06.2024.

Суддя Марків Ю.С.