Решение № 119498319, 27.05.2024, Сумской окружной административный суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року Справа № 480/10116/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,

представника позивача - адвоката К.В. Добдочкіної,

представника відповідача - А.В. Коваль,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10116/23 за позовом ОСОБА_1 до Конотопської міської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Конотопської міської ради тридцять третьої сесії восьмого скликання від 20.07.2023 "Про внесення змін до рішення 24 сесії 8 скликання від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради від 01.09.2020 № 189 "Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами" ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення об`єктів зовнішньої реклами терміном на п`ять років. На підставі отриманих дозвільних документів нею були розміщені об`єкти зовнішньої реклами за адресами вказаними в рішенні.

У серпні 2023 року позивачці стало відомо, що на тридцять третій сесії восьмого скликання Конотопською міською радою було прийнято рішення "Про внесення змін до рішення 24 сесії 8 скликання від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади".

Зазначає, що це рішення є регуляторним актом за своєю правовою природою та потребує проходження регуляторної процедури, визначеної Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Проте, на офіційному веб-сайті Конотопської міської ради відсутня інформація щодо реалізації процедур передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті рішення "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади", яке є регуляторним актом.

Позивачка зазначає, що має діючі дозволи на розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади, а отже прийняття будь - якого рішення, яким встановлюються або змінюються умови щодо розміщення такої реклами, може безпосередньо вплинути на її права та обов`язки, в зв`язку з чим, виникла необхідність в отриманні інформації щодо рішення, яким внесено зміни до діючих Правил розміщення зовнішньої реклами.

Наголошує, що є особою у якої виникли відповідні правовідносини з відповідачем, які регулюються, зокрема рішеннями Конотопської міської ради, яким затвердженні Правила розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади та/або вносяться зміни до цих Правил, щодо надання документа дозвільного характеру, відповідно до якого були розміщені об`єкти зовнішньої реклами.

Окрім цього, з преамбули оскаржуваного рішення вбачається, що воно прийнято, в тому числі, враховуючи лист Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, в якому зазначено про проведення перевірки біг-бордів на відповідність основним вимогам державних стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, згідно наданого переліку, в результаті якої встановлено невідповідність вимогам законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо розміщення рекламоносіїв на території Конотопської міської ради. При цьому, перелік адрес містить назви вулиць, на яких розміщені саме об`єкти зовнішньої реклами позивачки.

Вважаючи рішення Конотопської міської ради таким, що прийнято з порушенням процедур, встановлених законом, його зміст не відповідає вимогам закону, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та порушених інтересів.

Ухвалою суду від 19.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених ст. 264 КАС України.

Ухвалою суду від 27.10.2023 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначила, що рішення Конотопської міської ради "Про внесення змін до рішення 24 сесії 8 скликання від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади" було прийнято з метою удосконалення правового регулювання відносин, які виникають у зв`язку із розміщенням зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства України, впорядкування відносин у сфері благоустрою території міста Конотоп, вжиття дієвих заходів впливу на осіб, які порушують вимоги законодавства України у сфері реклами та благоустрою населених пунктів, на підставі ст. 25 та 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Закону України "Про рекламу", Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 та з врахуванням Закону України "Про автомобільні дороги".

Щодо можливості встановлення додаткових умов, з якими пов`язана чинність дозволу на розміщення зовнішньої реклами та можливість його анулювання, представник пояснила, що виходячи з того, що до компетенції органів місцевого самоврядування належить питання регулювання правовідносин щодо розміщення зовнішньої реклами і законодавством передбачено прийняття органами місцевого самоврядування Порядку або Правил, які б врегульовували правовідносини з питань видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами то і встановлення додаткових умов, з якими пов`язана чинність дозволу на розміщення зовнішньої реклами також відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.п. 4.2 п. 4 Правил передбачено, що робочий орган протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу. Однак, відповідно до підпункту 4.10 пункту 4 Правил після розташування рекламного засобу розповсюджувач зовнішньої реклами у п`ятиденний строк зобов`язаний подати робочому органу фотокартку місця розташування рекламного засобу (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів) без виїзду робочого органу на місце, у зв`язку з чим робочий орган не може відслідкувати після встановлення рекламоносія дотримання Закону України "Про автомобільні дороги" та вимог державних стандартів і будівельних норм, що і зумовило прийняття оспорюваного рішення міською радою.

Зазначає, що рішенням "Про внесення змін до рішення 24 сесії 8 скликання від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади", Конотопська міська рада не анульовує, документи дозвільного характеру, які видавались позивачці чинні, про що зазначає і сама позивачка, а лише вносить зміни загального характеру, які прийнято з метою удосконалення правового регулювання відносин, які виникають, у зв`язку із розміщенням зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади, тому вважає, що позивачка не має законних підстав для звернення до суду, щодо скасування вищезазначеного рішення, оскільки її права не порушено оспорюваним рішенням.

Крім того, щодо невідповідності нумерації в рішенні Конотопської міської ради (24 сесії 8 скликання від 26.12.2022) "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади" пояснила, що рішення містить пункт 5 "Анулювання дозволів на встановлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами" та містить чотири підпункти, які доповнені підпунктом п`ятим.

Представник щодо розміщення інформації на офіційному сайті міської ради про дотримання вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті оспорюваного рішення зазначила, що Законом України від 12.05.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану" доповнено ч. 10 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", відповідно до якої у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги п. 3 ч. 1 (у частині оприлюднення проектів актів), ч. 4 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Зазначені зміни набули чинності 20.05.2022. На підставі зазначеного у задоволенні позовних вимог представник просить відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради від 01.09.2020 № 189 "Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами" ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення об`єктів зовнішньої реклами терміном на п`ять років за наступними адресами:

- бігборд розміром 3000x6000 мм по вул. Батуринська вхід з ринку;

- 2 бігборди розміром 3000x6000 мм по вул. Вирівська (біля Водолею);

- бігборд розміром 3000x6000 мм по вул. Вирівська, 27;

- бігборд розміром 3000x6000 мм по вул. Клубна, 113;

- бігборд розміром 3000x6000 мм по вул. Клубна, 117;

- бігборд розміром 3000x6000 мм по вул. Усгіенська-Троїцька біля КНС;

- бігборд розміром 3000x6000 мм по вул. Конотопських девізій біля міні-ринку;

- 2 бігборди розміром 3000x6000 мм по пр. Червоної Калини/вул. Пушкіна;

- бігборд розміром 3000x6000 мм по пр. Миру,8;

- бігборд розміром 3000x6000 мм по вул. Братів Лузанів, 47;

- бігборд розміром 3000x6000 мм по вул. Амосова, 2;

- 2 бігборди розміром 3000x6000 мм по вул. Лісового (КНС);

- 2 бігборди розміром 3000x6000 мм по вул. Богдана Хмельницького, 92;

- бігборд розміром 3000x6000 мм по вул. Лісового/пр. Миру;

- 2 бігборди розміром 3000x6000 мм по вул. Конотопських Партизан, 71;

- 2 бігборди розміром 3000x6000 мм по вул. Успенська-Троїцька/вул. Клубна.

На підставі цього рішення відділом містобудування та архітектури Конотопської міської ради ОСОБА_1 надані дозвільні документи на розміщення зовнішньої реклами.

На підставі отриманих дозвільних документів ОСОБА_1 були розміщені об`єкти зовнішньої реклами за вказаними в рішенні адресами.

Рішенням Конотопської міської ради від 26.12.2022 (24 сесія 8 скликання) затверджено "Правилами розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади".

За інформацією, яка розміщена на офіційному сайті Конотопської міської ради, зазначене рішення є регуляторним актом, а отже на нього поширюються вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

20.07.2023 на тридцять третій сесії Конотопської міської ради восьмого скликання було прийнято рішення "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади".

У зв`язку з тим, що на офіційному веб-сайті Конотопської міської ради була відсутня інформація щодо реалізації процедур передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті рішення "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади", яке є регуляторним актом, представником позивачки до Конотопської міської ради було направлено адвокатський запит від 04.08.2023 щодо надання копії рішення Конотопської міської ради восьмого скликання тридцять третьої сесії від 20.07.2023 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади" та отримання інформації щодо проведення процедур, пов`язаних з підготовкою проекту та прийняттям регуляторного акту, визначених вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті рішення Конотопської міської ради восьмого скликання тридцять третя сесія від 20.07.2023 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади".

Листом від 15.08.2023№ 0124/2806 Конотопська міська рада повідомила позивачку про те, що "Процедури, передбачені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийняття рішення Конотопської міської ради 8 скликання 33 сесія від 20.07.2023 не проводились, оскільки відповідно до п.10 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Не погоджуючись з нездійсненням забезпечення державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті вказаного рішення, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено терміни "нормативно-правовий акт" та "індивідуальний акт": нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тому, перевіряючи законність рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання своїх управлінських функцій, судам з метою уникнення істотних порушень норм процесуального права необхідно розмежовувати поняття "нормативно-правовий акт" та "індивідуальний акт".

До нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 09.12.2020 у справі № 813/746/18, від 24.06.2021 у справі № 560/3160/20 та від 01.02.2022 у справі № 160/1936/21.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

Крім того, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Рішення Конотопської міської ради від 26.12.2022 (24 сесія 8 скликання), яким затверджено "Правилами розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади" містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово та є нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; встановлення, зміна чи скасування норм права; застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 160/3064/22 сформулював правовий висновок, відповідно до якого для віднесення акта до регуляторного не достатньо, щоб він був прийнятий регуляторним органом; акт може бути віднесено до регуляторних лише за умови, що він відповідає усім ознакам, визначеним у статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у сукупності, а саме: 1) якщо стосується невизначеного кола осіб; 2) встановлює, змінює або скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органам або іншим органам державної влади та суб`єктами господарювання; 3) приймається на невизначений строк та застосовується неодноразово. Відсутність хоча б однієї з цих ознак унеможливлює віднесення відповідного акта суб`єкта владних повноважень до регуляторного.

20.07.2023 відповідачем, як регуляторним органом, на тридцять третій сесії Конотопської міської ради восьмого скликання було прийнято рішення "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади", яке є предметом даного спору.

Оскаржуваним рішенням відповідача внесено зміни до рішення Конотопської міської ради 24 сесії 8 скликання від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади", а саме міська рада вирішила: "1. Внести зміни до рішення 24 сесії 8 скликання від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади" та доповнити п. 5 підпунктом 5) наступного змісту:

"5.1. Дозвіл анульовує виконавчий комітет міської ради до закінчення терміну дії за поданням робочого органу з долученням акта обстеження місця або судового рішення, за таких підстав:

5) у разі порушення власником рекламного засобу вимог Закону України "Про автомобільні дороги" та вимог державних стандартів і будівельних норм у разі наявності підтверджуючих документів про порушення".

Як встановлено судом, рішення від 26 грудня 2022 року не містить пункту 5 (нумерація закінчується п.3), який, враховуючи внесені оскаржуваним рішенням зміни, доповнено підпунктом 5 в запропонованій редакції.

Суд вказує на те, що оскільки оспорюване рішення прийняте на заміну регуляторного акту з метою врегулювання питання анулювання дозволів до закінчення терміну дії, спрямований на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, а також застосовується неодноразово і щодо невизначеного кола осіб, то рішення відповідача від 20.07.2023 є регуляторним актом.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

За правилами статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження щодо: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Частиною дванадцятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Підготовка аналізу регуляторного впливу врегульована статтею 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", згідно із якою стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен: визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них; визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта; визначити цілі державного регулювання; визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин; аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей; описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави; обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені; оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги; оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати запропонований строк чинності ре чим, виникла необхідність в отриманні інформації щодо рішення, яким внесено зміни до діючих Правил розміщення зовнішньої реклами.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Частинами першою четвертою статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих медіа розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих медіа, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

При цьому, згідно зі статтею 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Отже, чинним законодавством передбачено порядок підготовки, опрацювання, оцінки та оприлюднення регуляторного акту, забезпечення виконання зазначеного порядку є зазвичай обов`язковою передумовою прийняття всіх регуляторних актів. Недотримання процедури прийняття регуляторного акта є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 12.05.2022 у справі № 140/2017/18, у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 620/4460/21.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом щодо надання копії рішення Конотопської міської ради восьмого скликання тридцять третьої сесії від 20.07.2023 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади" та отримання інформації щодо проведення процедур, пов`язаних з підготовкою проекту та прийняттям регуляторного акту, визначених вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті рішення Конотопської міської ради восьмого скликання тридцять третя сесія від 20.07.2023 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади".

Листом 15.08.2023 Конотопська міська рада повідомила наступне: "Процедури, передбачені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийняття рішення Конотопської міської ради 8 скликання 33 сесія від 20.07.2023 не проводились, оскільки відповідно до п.10 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи оскаржуваний регуляторний акт відповідача прийнятий без належного аналізу регуляторного впливу та без оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій, протилежного відповідачем не доведено.

Натомість, як у листі так і у відзиві на позовну заяву представник відповідача, як на спростування доводів позивачки, посилається на те, що відповідно до п.10 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 № 2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 № 3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 № 3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання" (статтю 9 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 2259-IX від 12.05.2022).

Суд звертає увагу на те, що вказана норма стосується виключно актів органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб, та не поширюється на проекти регуляторних актів.

Відповідно до Роз`яснень Державної регуляторної служби України від 18.10.2022 щодо особливостей підготовки проектів регуляторних актів органами місцевого самоврядування, військово-цивільними адміністраціями та військовими адміністраціями, а також їх посадовими особами в умовах воєнного стану з урахуванням Закону України від 12.05.2022 № 2259-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану" саме Закон про регуляторну політику визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та встановлює єдиний порядок прийняття проектів регуляторних актів, вимоги до оприлюднення проектів та прийнятих регуляторних актів, підготовки аналізу регуляторного впливу таких проектів, здійснення заходів з відстеження результативності регуляторних актів, їх перегляду тощо.

Тобто, цей закон є спеціальним та визначає всі етапи проходження регуляторного акта: від його планування та проектування до механізмів його подальшого перегляду після прийняття.

Державна регуляторна служба України як уповноважений орган, що реалізує державну регуляторну політику, приходить до висновку, що визначені Законом № 2259 обмеження не встановлюють іншого механізму розробки і прийняття проектів регуляторних актів, оскільки щодо проектів регуляторних актів Закон № 2259 не передбачає виключень, як це визначено іншими законами України.

Отже, органи місцевого самоврядування, військово-цивільні адміністрації та військові адміністрації, а також їх посадові особи повинні здійснювати всі процедури, пов`язані з підготовкою проектів та прийняттям регуляторних актів, передбачені Законом про регуляторну політику.

Інше трактування вказаних норм Закону № 2259 суперечитиме комплексно сформованій позиції законодавця, який в той же день, окрім цього закону, прийняв ще окремі рішення щодо процесів прийняття певних категорій актів без застосування процедур, визначених Законом про регуляторну політику.

Таким чином, вимоги ч. 10 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не поширюються на процедуру прийняття регуляторного акта.

З огляду на вказане, суд приходить висновку, що відповідачем при прийнятті рішення від 20 липня 2023 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії 8 скликання від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади" було порушено положення статті 8, частини четвертої статті 9, частини другої статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно п. 1 ч. статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнаня протиправним та нечинним рішення Конотопської міської ради Сумської області від 20 липня 2023 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії 8 скликання від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади".

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про задоволення позову частково.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивачки надано договір про захист, представництво та надання правової (правничої) допомоги № 02-08/23, укладений між позивачкою та адвокатським об`єднанням "Тренд Легал Груп" в особі керуючого партнера адвоката Дордочкіної К.В.

Відповідно до додатку № 1 Договору від 02.08.2023, загальна вартість послуг з професійної правничої допомоги складає фіксовану суму грошових кошів (гонорара) складає 20 000 грн.

Також на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивачки надано ордер на дання правничої (правової) допомоги серії АН № 1246060 та платіжну інструкцію від 11.09.2023 № @2PL889416, від 12.04.2024 № @2PL068396, відповідно до яких Адвокатським об`єднанням "Тренд Легал Груп", отримано від ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі по 10 000 грн.

Також з матеріалів справи суд вбачає, що позовна заява підписана адвокатом Дордочкіною К.В., як представником позивачкт. Крім того, ОСОБА_2 були завірені всі документи, що додані до позову. Також адвокатом Дордочкіною К.В. була складена та подана до суду відповідь на відзив. Крім того адвокат Дордочкіна К.В. приймала участь у судових засіданнях 10.10.2023, 27.10. 2023, 12.01.2024, 04.03.2024, 01.04.2024 та 27.05.2024 року. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі № 580/3324/19.

Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом з тим ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем, як витрати на правову допомогу.

Враховуючи заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн є завищеними та підлягають стягненню з відповідачів частково, в сумі 10000 гривень.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Конотопська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення Конотопської міської ради Сумської області від 20 липня 2023 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії 8 скликання від 26.12.2022 "Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами на території Конотопської міської територіальної громади".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Конотопської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 11073 грн, із них в рахунок повернення судового збору - 1073 грн та 10000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині в задоволення вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2024.

Суддя М.М. Шаповал