Решение № 119488253, 30.05.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/393/24 Провадження № 2-а/358/21/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря Шпак К.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області із позовною заявою Департаменту патрульної поліції, в якій просить:

- поновити строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення;

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 550975 від 01.01.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.;

- закрити провадження по справі за відсутністю події адміністративного правопорушення;

- понесені судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області.

В обґрунтування позову вказує, що 11.01.2023 року поліцейським СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Філіповим Ярославом Юрійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ББА №550975, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно даної постанови вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення проявилось у тому, що він 01.01.2023 року об 11 год. 20 хв. в м. Богуслав на перехресті вулиць Миколаївська та Ярослава Шинкаренка як водій т/з OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу д.з. 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд без зупинки т/з, чим порушив вимоги п.п.8.4(6) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

Позивач вважає, що винесена постанова про накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною та необґрунтованою, оскільки зазначене в ній адміністративне правопорушення він не вчиняв і про існування вказаної постанови йому стало відомо лише після отримання копії постанови головного державного виконавця Богуславського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченка Руслана Миколайовича від 02.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №ББА №550975, виданої Обухівським районним управлінням поліції відділ поліції №2, та після отримання 29.02.2024 року у Богуславському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копії постанови поліцейського СРПП ВП N«2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 від 01.01.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ББА №550975.

Наведені обставини щодо часу отримання копії постанови про накладення адміністративного стягнення підтверджуються листом Богуславського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.02.2024 року №5349/24.20-46.

Однак, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, поліцейський СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, старший сержант поліції ОСОБА_2 діяв усупереч вказаним вимогам закону та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395.

Так, зазначені у постанові по справі про адміністративне правопорушення дата вчинення правопорушення та опис адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вказане правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв.

По-перше, 01.01.2023 року ОСОБА_1 в м. Богуславі на перехресті вулиць Миколаївська та Ярослава Шинкаренка взагалі не керував транспортним засобом OPEL ASTRA д.н.з. НОМЕР_1 .

По-друге, 01.01.2024 року на перехресті вулиць Миколаївська та Ярослава Шинкаренка ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом OPEL ASTRA, д.н.з. НОМЕР_1 , виконав вимоги дорожнього знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» і здійснив зупинку біля даного знака. Далі, оскільки в місці даної зупинки була обмежена видимість вулиці Ярослава Шинкаренка, ОСОБА_1 вимушений був проїхати ще метрів 10 і повторно зупинитися перед перехрестям з тим щоб переконатися у відсутності транспортних засобів на вулиці Ярослава Шинкаренка.

Після проїзду перехрестя вулиць Миколаївська та Ярослава Шинкаренка транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейським, який повідомив про невиконання ним вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». З вказаним порушенням Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не погодився і йому для огляду не було надано запис відеофіксації з бодікамери поліцейського з метою підтвердження факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

На місці зупинки поліцейським транспортного засобу ОСОБА_1 не роз`яснялись його права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, а також у його присутності не виносилась постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.

Коли і за яких обставин поліцейським СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову від 01.01.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ББА №550975, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, ОСОБА_1 невідомо.

Копія даної постанови поштою ОСОБА_1 не надсилалась.

Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився без присутності ОСОБА_1 і без вручення на місці вчинення адміністративного правопорушення копії постанови, що позбавило його можливості дати пояснення щодо обставин зазначеного в постанові правопорушення, подати докази, заявляти відповідні клопотання тощо.

У постанові мається посилання на порушення п.п б) п.8.4 Правил дорожнього руху України, який стосується знаків пріоритету. У той же час дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» відповідно до п.п. а) п.8.4 Правил дорожнього руху відноситься до попереджувальних знаків. Тобто, посилання у постанові на порушення ОСОБА_1 вимог п.п.б) п.8.4 Правил дорожнього руху є необґрунтованим.

А тому, оскільки копію постанови поліцейського СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції Філіпова Я.Ю. від 01.01.2023 року про накладення адміністративного стягнення позивач отримав лише 29.02.2024 року під час ознайомлення .у Богуславському відділі державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з виконавчим провадження з виконання постанови №ББА №550975, виданої Обухівським районним управлінням поліції відділ поліції №2, а тому вважає, що передбачений ст.289 КУпАП десятиденний строк для її оскарження з дня винесення постанови був пропущений з поважних причин.

Позивач вважає, що постанова винесена безпідставно та з істотними порушеннями його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 70, 71).

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року замінено у адміністративній справі неналежних відповідачів - Головне управління Національної поліції в Київській області, поліцейського СРПП відділення поліції №2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області старшого сержанта поліції Філіпова Ярослава Юрійовича, на належного відповідача - Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) (а.с. 86, 87).

Представник Департаменту патрульної поліції Поліщук Микола Васильович, який діє на підставі довіреності від 10.01.2023 року, направив до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву вказав на те, що оскаржувана постанова серії ББА № 550975від 01.01.2023 була винесена працівником відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , який не є посадовою особою Департаменту патрульної поліції.

Посадові особи ВП № 2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області не мають жодного відношення до Департаменту патрульної поліції, та не є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, а посадова особа яка винесла оскаржувану Постанову, не є працівником Департаменту патрульної поліції та не перебуває з ним в трудових відносинах.

В свою чергу зазначають, що відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області є структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Київській області, яке є юридичною особою публічного права та відповідно має власні рахунки баланси та бюджетні асигнування. Перелік структурних підрозділів Головного управління Національної поліції в Київській області розміщено у відкритому доступі в мережі інтернет (https://kv.npu.gov.ua/pro-politsiiu/struktura), згідно якого до структури Головного управління Національної поліції Київській області входить відділення поліції № 2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області.

Належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, деталізуючи таке право, слід зауважити, що особа не вправі оскаржуючи рішення однієї посадової особи чи органу звертатися з позовом до будь-якого іншого органу, оскільки сторона яка дійсно винесла рішення позбавляється права приймати участь у справі, висловлювати свою позицію та надавати оцінку вимогам та твердженням позивача, в той час як інший орган не володіє жодною інформацією щодо спору. Також результати прийняття рішення судом за таких обставин призведуть до юридичних наслідків органу, який взагалі не виносив оскаржуваного рішення, хоча положеннями статті 61 Конституції встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Наголошують, що Департамент патрульної поліції не є належним відповідачем у справі №358/393/24, проте Головне управління Національної поліції в Київській області, посадова особа якого і винесла оскаржуване рішення, при цьому має докази, які мають значення для об`єктивного розгляду справи судом - є належним відповідачем у справі №358/393/24.

Тому вважають, що за результатом розгляду справи №358/393/24 наявні безумовні підстави для відмови у задоволенні позову до Департаменту патрульної поліції з мотивів неналежного відповідача. У задоволенні позову до Департаменту патрульної поліції просять відмовити з мотивів неналежного відповідача та провести розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами по справі.

Відповідь на відзив позивач ОСОБА_1 до суду не надіслав. Представник позивача - адвокат Ящук Л.А. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача та про підтримання позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України, відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух», регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови серії ББА №550975 від 01.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Згідно постанови, 01.01.2023 року о 11 год. 20 хв. в м. Богуславі на перехресті вулиць Миколаївська та Ярослава Шинкаренка, водій т/з «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу д.з. 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд без зупинки т/з, чим порушив вимоги п.п. 8.4 (6) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

01.01.2023 року при розгляді адміністративної справи на місці зупинки, підпис у постанові серії ББА № 550975 ОСОБА_1 - відсутній. Містяться відомості, що копію постанови надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом за вих. № 15 від 02.01.2024.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Щодо строку звернення до адміністративного суду, суд приходить до наступного висновку.

Постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена 01.01.2023.

Позивач стверджує, що зазначені у постанові про адміністративне правопорушення дата вчинення правопорушення та опис адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вказане правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв.

Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому розгляді, не надав доказів на спростування цієї обставини.

Про існування вказаної постанови позивачу стало відомо лише після отримання копії постанови головного державного виконавця Богуславського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевченка Руслана Миколайовича від 02.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови серії ББА № 550975, виданої Обухівським районним управлінням поліції відділом поліції №2, та після її отримання 29.02.2024 року у Богуславському ДВС.

07.03.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування вказаної постанови, однак ухвалою суду від 11.03.2024 року у задоволенні позову було відмовлено та повернуто без розгляду позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024, ухвалу судді Богуславського районного суду Київської області від 11.03.2024 скасовано, а справу направлено до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

30.04.2024 матеріали справи надійшли до суду та ухвалою від 02.05.2024 було відкрито провадження у справі.

Враховуючи вказане, строк звернення до адміністративного суду підлягає поновленню.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про дорожній рух», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі N 338/855/17, адміністративне провадження N К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ N 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі N 338/1/17роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018.

Оскаржувана постанова, серія ББА № 550975 від 01.01.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП містить в п. 7 (до постанови додаються) посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис, а саме» відео з відеореєстратора».

Однак, відеозапису правопорушення до матеріалів справи відповідачем не долучено, відзиву на позовну заяву не надано, тобто прямого доказу порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та в послідуючому вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, матеріали справи не містять.

Згідно ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Однак, в п. 9 постанови (копію постанови надіслано рекомендованим листом) зазначено відомості про надсилання ОСОБА_1 02.01.2024 за вих. № 15 копії вказаної постанови, а саме, через один рік після вчинення вказаного правопорушення, що спростовує доводи про дотримання відповідачем встановлених частиною третьою статті 283 КУпАП та ст. 285 КУпАП вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР, відповідачем суду всупереч вимогам закону не надано. Доводи позивача не спростовані, а сам по собі факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 132 КАСУ, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених в постанові від 18.03.2020 р. у справі №543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року, становить - 3028 грн. Тобто розмір судового збору становить 3028,0 х 0,2 = 605,60 грн, який необхідно стягнути з відповідача у дохід держави.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 132, 134, 139, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 122, 245, 247 п.1, 280, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, суд

ВИРІШИВ:

Поновити строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 550975 від 01.01.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. і закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 605 гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко