Решение № 119478149, 30.05.2024, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 281/288/21

Провадження по справі 2-а/281/1/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області у складі

головуючої судді Свинченко Г.Д.

за участі секретаря судового засідання Михальченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лугини в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2021 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому, посилаючись на протиправність дій інспектора поліції, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3855347 від 02.03.2021, якою його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме: за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, за що накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності просить закрити.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що, пред`являючи вимоги про надання документів, інспектор не надав будь-яких доказів на підтвердження фактичного порушення водієм Правил дорожнього руху, що може виступати підставою зупинки транспортного засобу та перевірки документів. Позивач звертається до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», якою визначено вичерпний перелік підстав, за існування яких поліцейський може зупинити транспортні засоби. Тією ж нормою встановлено обов`язок працівника поліції повідомити про підстави зупинки. Позивачу не було надано можливість отримати юридичну допомогу адвоката, спрву розглянуто без його присутності, не роз`яснено його права за ст. 268 КУпАП і строк оскарження постанови, не були досліджені докази, не заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Також в п. 5 оскаржуваної постанови не правильно вказано пункт 2.1.а Правил дорожнього руху, що не відповідає дійсності.

ОСОБА_1 вказав, що під час зупинки мав при собі посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане 12.12.2019 року та реєстраційний документ на транспортний засіб, які надав працівнику поліції для ознайомлення. Дані з цих документів були зазначені в постанові.

В подальшому позивач уточнив (доповнив) обставин, якими обгрунтовує свої позовні вимоги. ОСОБА_1 зазначив, що після здійснення зупинки поліцейський не представився, не назвав причину зупинки, поводився неввічливо. На вимогу поліцейського позивач пред`явив електронне посвідчення водія на смартфоні. Розгляд справи відбувся з порушенням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Поліцейським не доведено факт здійснення позивачем обгону на перехресті, вимога про пред`явлення посвідчення водія визначена пп. "а" п. 2.4 Правил дорожнього руху, а не п. 2.1.а зазначених Правил, як аказано у оскаржуваній постанові. Тобто, відсутня подія вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, тому постанову слідскасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою судді Лугинського районного суду Житомирської області Гребенюком В.В. від 10.06.2021 відкрите провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

17.06.2021 від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить справу розглядати без його участі, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Заперечення мотивує тим, що вимоги позивача є безпідставними та необгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 здійснив обгін на перехресті, при перевірці документів не пред`явив посвідчення водія, чим порушив вимогу п. 2.1.а Правил дорожнього руху України. Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки і відповідає Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Оригінал оскаржуваної постанови перебував у Лугинському РВ ДВС і, за заявою БПП в с. Чайки УПП у Київській області, було закрито виконавче провадження у зв`язку із оскарженням постанови про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до п. 14.6.а) Правил дорожнього руху, обгін заборонено, зокрема, на перехресті. Також п. 2.1.а зазначених Правил передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до п. 2.4.а зазначених Правил, На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Стягнення було накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених - за ч. 1 ст. 126 КУпАП. відповідно до ст.ст. 249, 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушенн була розглянута відкрито за місцем його вчинення. Винесення постанови відповідачем в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення позивачем було здійснено відповідно до та в межах чинного законодавства. Відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки ОСОБА_1 реалізував своє право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечений в суді. Позивач в позовній заяві визнав факт того, що він керував транспортним засобом під час його зупинки працівниками поліції. Твердження позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги - безпідставними, необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню судом.

05.07.2021 надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 просить постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати, справу про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити, стягнути з відповідача судовий збір в дохід Держави.

08.07.2021 від відповідача надійшло заперечення, в якому Департаменту патрульної поліції просить визнати явку позивача в судове засідання обов`язковою, у задоволенні позову - відмовити.

12.08.2021 від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення (доповнення) обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги.

В зв`язку із закінченням повноважень у судді Гребенюка В.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 09.05.2024 головуючим суддею по справі визначено суддю Свинченко Г.Д.

Ухвалою від 14.05.2024 справу прийнято до провадження судді Свинченко Г.Д. та вирішено розгляд справи здійснювати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

29.05.2024 від представника Департаменту патрульної поліції Поліщука М.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Однак в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без його участі, враховуючи те, що він підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовільнити.

Судом встановлено наступні обставини.

За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3855347 від 02.03.2021 року, винесеною інспектором капітаном поліції батальону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області Тищенком А.О., встановлено, що 02.03.2021 о 10.13 год. в м. Буча дорога АД М07 32 800 м водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2, посвідчення водія НОМЕР_1 , керуючи транспортним засобом Hyundai Tucson НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , здійснив обгін на перехресті, при перевірці документів не пред`явив ПВ, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ, ст. 126 ч. 1 КУпАП. Накладено стягнення - штраф 425 грн. До постанови додаються: ZM0344. В графі 8 відсутній підпис водія про роз`яснення йому прав за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП. В графі 9 зазначено, що ОСОБА_1 копію постанови отримав, що посвідчується його підписом.

Отже, рішенням інспектора у діях позивача встановлено порушення п. 2.1.а ПДР та наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

В оскаржуваній постанові не зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.4 «а» ПДР України і не пред`явив для перевірки посвідчення водія.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до пунктів 2.1 «а» ПДР України водій зобов`язаний мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною 1ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1ст. 126 КУпАП.

За положеннями ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності доказів, щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За результатами дослідження поданих сторонам доказів, зокрема запису відео фіксації подій, суд приходить до висновку про те, що позивач мав при собі посвідчення водія, про що повідомив інспектору.

При цьому, суд вважає необхідним звернути особливу увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію»).

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 6 Закону).

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (ст. 7 Закону).

Суд зауважує, що оцінка законності прийнятого посадової особою суб`єкта владних повноважень рішення у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачає встановлення об`єктивних даних щодо подій, з одного боку - покладених в мотиви прийнятого рішення за суб`єктивно оціночним сприйняттям отриманих повноважною особою доказів на підтвердження певних обставин як умови притягнення особи до відповідальності, а з іншого - опротестованих особою, незгодною з правомірністю прийнятого рішення.

Не є можливим прийняття рішення як без свідомо-вольової функції за результатами оцінки наявних по справі про адміністративне правопорушення доказів, так і іншої - позасвідомої мотивації, що впливає на вирішення питання визнання винуватим особи у вчиненні правопорушення.

Поданий стороною відповідача електронний доказ - відеозапис подій, відтворює дані при спілкуванні з ОСОБА_1 , якого зупинено інспектором. Наданий відеозапис відтворюється частково. З нього видно, що розгляд справи відбувався в патрульному автомобілі, без участі ОСОБА_1 . Права, передбачені Конституцією України та ст. 268 КУпАП були роз`яснені позивачу після розгляду справи та винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Доказів порушення п. 14.6.а Правил дорожнього руху (рапорту інспектора поліції), що стало причиною зупинки, до матеріалів справи не долучено.

Характер спілкування працівника поліції, який звертається до водія: - «Я вже вам доказав, у мене є свідок. Це мій колега, який потім напише рапорт», - «Це мені вирішувати, що є доказом», - «Я не поїду звідси до тої пори, поки не побачу ваше посвдчення водія, свідоцтво реєстрації, а також не притягну вас до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху за п. 14.6.а Обгін на перехресті. Вам це зрозуміло?», - «Якщо не надасте посвідчення водія, то доставимо у відділення», - «У вас 2 хв. часу, щоб обдумати», - «Подожде, ...», що свідчить про виникнення ознак відсутності безсторонності за суб`єктивним критерієм, тобто за власною позицією повноважної особи, що розглядала справу про адміністративне правопорушення.

Суд не може не звертати увагу на існуванні факторів особливого ставлення, що не можуть допускатись на рівні превалюючого, керівного значення або у тому обсязі, що спотворюватиме саму здатність прийняття рішення як діяльності з оцінки доказів за внутрішнім переконанням, заснованим на безсторонньому підході.

Прояв емоційного навантаження, який дійсно, може допускатись у сфері виключно особистої позафункціональної поведінки, за вищенаведеного відтворення не відповідає фундаментальним принципам взаємної поваги, у наведених прикладах свідчить про поводження з приниженням людською честі та гідності.

І хоча слова нецензурної лексики не вимовлялись під час спілкування із водієм (в тій частині, що відтворилася), сам поданий доказ, право на ознайомлення з яким мають учасники (позивач), свідчить про очевидне упереджене ставлення, яке, на думку суду, виключало можливість прийняття законного рішення таким інспектором.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Виносячи оскаржувану постанову відповідач в такий спосіб визначений законом не діяв, доказів на підтвердження того, що позивачем дійсно було порушено Правила дорожнього руху України та в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами частини 1 статті 126 КУпАП до суду не надав.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд не може ігнорувати встановлені обставини, які свідчать про відсутність безсторонності, а тому, керуючись вимогами ст. 286 КАС України, вважає необхідним скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не вважає за доцільне направляти справу для повторного розгляду до суб`єкта владних повноважень (з метою розгляду за безстороннім підходом), оскільки відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

З огляду на час виявлення подій, що могли свідчити про вчинення адміністративного правопорушення, завершенням визначених ст. 38 КУпАП процесуальних строків, суд вважає необхідним закрити провадження по справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243-244, 246, 250, 272, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3855347 від 02.03.2021 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за с. 1 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в дохід Держави 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідач:Департамент патрульної поліції (адреса місця знаходження: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя Г.Д. Свинченко