Решение № 119459811, 03.06.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року Справа № 280/3727/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,

Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 2), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при відповідачі 2 від 07.12.2023 № 50907/03-16;

2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 про відмову у призначенні пенсії позивачу;

3) зобов`язати відповідача 1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення з заявою про призначення пенсії (02.04.2024);

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Мнивцем О.М., який діє на підставі довіреності від 11.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до вимог пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач отримав відмову з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу. Позивач вважає рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, яке покладене в обґрунтування рішення про відмову у призначенні пенсії, протиправним. Не погоджується із незарахуванням відповідних періодів роботи до його пільгового стажу, зауважує, що загальний пільговий стаж становить 16 років 9 місяців 3 дні та підтверджений відповідними записами у трудовій книжці, військовим квитком, дипломом про навчання, що є достатній для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

10.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вх.№22242), у якому представник пенсійного органу зазначає, що заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 було опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Щодо зарахування періоду роботи до страхового стажу вказує, що період роботи з 24.04.1990 року по 03.09.1990 року в трудовій книжці запис про працевлаштування зроблено без додержання вимог зазначених в Інструкції № 58, а саме дата та номер розпорядження про прийняття на роботу дописано, та не завірено належним чином, що суперечить нормам Інструкції № 58. Позивачем до Управління інші документи, які підтверджують роботу за цей період не було надано, а також не доведено неможливість надати зазначені документи. Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи зауважує, що оскільки у трудовій книжці позивача не зазначені відомості про умови праці, а саме про зайнятість в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці повний робочий день, тому підтвердження спеціального трудового стажу відбувається на підставі уточнюючої довідки підприємства. Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення № 50909/03-16 від 07.12.2023, що підтверджено стаж роботи за Списком 2 у періоди роботи з 01.10.2004 по 20.11.2009 та 15.12.2009 по 07.05.2012. Враховуючи викладене, прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. З огляду на зазначене вважає, що дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

20.05.2024 судом отримано відповідь на відзив (вх.№23762), у якій представник позивача звертає увагу, що посилання відповідача 1 на Порядок № 637 та Інструкції № 58 є безпідставними, оскільки зазначені нормативні акти не діяли на час виникнення спірних правовідносин (1990 рік). Щодо визначення пільгового стажу зауважує, що професія зварника не визначена як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій, пов`язаних із зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Стосовно відсутності відомостей про атестацію робочого місця вказує, що відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.

23.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вх.№ 24677), у якому зазначено, що є неналежним відповідачем щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при ГУ ПФУ у Київській області до стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці за Списком № 2 зараховано періоди з 01.10.2004 по 20.11.2009 та з 15.12.2009 по 07.05.2012. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 29.04.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 та інші докази, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення від 07.12.2023 № 50907/03-16; від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області докази, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2024 № 262240025973.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач, ОСОБА_1 , 24.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про підтвердження стажу роботи за Списком № 2.

За результатами розгляду вказаної заяви комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 07.12.2023 № 50907/03-16. За наданими документами в зазначені періоди ОСОБА_1 працював на заводі залізобетонних виробів Домобудівного комбінату -3 (з 22.02.1989 ЗБВ Проектно-промислово-будівельне об`єднання Головкиївміськбуд, з 16.07.1993 ЗБВ державного комунального об`єднання ДБК-3 корпорації «Київміськбуд», з 23.09.1994 ЗБВ Державного комунального підприємства «Домобудівний комбінат №3» корпорації «Київміськбуд», з 23.05.1995 завод ЗБВ ВАТ «Домобудівний комбінат №3», з 13.09.2012 завод ЗБВ Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3», з 01.11.2012 ПАТ «Домобудівний комбінат №3»; з 18.05.2017 Приватне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №3»):

з 05.08.1985 по 01.11.1985 зварником контактних машин;

з 01.02.1988 по 28.02.1989 арматурником арматурного цеху;

з 01.03.1989 по 23.04.1990 металізаторником арматурного цеху;

з 07.10.1991 по 09.11.1994 зварником арматурних сіток та каркасів арматурного цеху;

з 03.12.2001 по 30.09.2004 зварником арматурних сіток та каркасів формувального цеху;

з 01.10.2004 по 07.05.2012 електрозварником ручного зварювання формувального цеху.

Державна реєстрація Приватного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» припинена.

Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, передбачені газозварники та їх підручні, електрозварники та їх підручні, зварники жаргонної та атомно-водневої зварки. Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку №2, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, передбачені електрозварники ручного зварювання.

Посада зварника цими Списками не передбачена. Списком, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 (що діяв на період роботи заявника) посади арматурника та металізатора не передбачені. Переліком виробництв, робіт, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженим наказом від 26.08.1993 № 65, атестоване за Списком № 2 робоче місце електрозварника ручного зварювання (робоче місце зварника арматурних сіток та каркасів атестоване не було). Згідно з переліком виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням згідно Списком № 2, затвердженого Постановою № 162 Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 (що затверджений наказом від 23.11.1999 № 127), робоче місце електрозварника ручного зварювання атестоване за Списком № 2 (робоче місце зварника арматурних сіток та каркасів атестоване не було). Згідно з Переліками робочих місць, професій та посад, яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених наказами від 21.11.2004 № 211 та від 15.12.2009 № 119, робоче місце електрозварника ручного зварювання ЗЗБВ атестоване за Списком № 2.

Враховуючи зазначене, за наданими документами Комісія підтверджує стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих та важких умовах праці за Списком № 2 у періоди: з 01.10.2004 по 20.11.2009 та з 15.12.2009 по 07.05.2012.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 02.04.2024 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 09.04.2024 № 262240025973. Згідно наданих документів страховий стаж становить 30 років 02 місяці 17 днів, пільговий за Списком № 2 07 років 06 місяців 13 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 24.04.1990 по 03.09.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1985, оскільки дата та номер розпорядження про прийняття на роботу дописано, та не завірено належним чином. Згідно рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при ГУ ПФУ у Київській області до стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці за Списком № 2 зараховано періоди з 01.10.2004 по 20.11.2009 та з 15.12.2009 по 07.05.2012. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Не погодившись з рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області від 07.12.2023 № 50907/03-16 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2024 № 262240025973, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003, № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оскільки і Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічні за своїм змістом положення визначено пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах (за Списком №2) є, зокрема:

- досягнення 55 років та наявність страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2.

- встановлення факту перебування особи на посаді та виконання робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, а також документальне підтвердження відповідних умов праці.

За приписами пункту 2 Розділу XV «Перехідні положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. (пункт 20 Порядку №637).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, пунктом 3 якого передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці (з 21.08.1992), яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 затверджений Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника,

Пунктами 2-4 визначено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Згідно з пунктом 6 Порядку №18-1 основними завданнями Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку; участь у підготовці методичних посібників з розгляду питань про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право: - заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально; - запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; - отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку; - інформувати органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії (пункт 7 Порядку №18-1).

Пунктом 8 Порядку №18-1 визначено, що засідання Комісії проводиться в міру потреби, але не рідше двох разів на місяць. Комісія правомочна приймати рішення за участю у засіданні не менше як 2/3 її членів.

Комісії повідомляють заявника про час, дату та місце розгляду заяви про підтвердження стажу роботи та розглядають її не пізніше двох місяців з дня звернення за підтвердженням стажу роботи. Рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення (пункти 9,10 Порядку №18-1).

Пунктом 11 Порядку № 18-1 передбачено, що для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються:

- документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

- трудова книжка;

- документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема:

- довідка про заробітну плату;

- копії документів про проведення атестації робочих місць;

- копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднані управління та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та в отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи (пункт 12 Порядку №18-1).

Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення (пункт 15 Порядку №18-1).

Отже у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, вирішення питання про зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників, віднесено до виключної компетенції Комісій при Головних управліннях Пенсійного фонду в областях.

Рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, є обов`язковими для органів пенсійного фонду України при виконанні покладених на них функцій.

Судом встановлено, зокрема, з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , що ОСОБА_1 у період з 05.08.1985 по 01.11.1985 працював зварником контактних машин на заводі залізобетонних виробів Домобудівного комбінату-3; з 01.02.1988 по 28.02.1989 арматурником 3 розряду арматурного цеху на заводі залізобетонних виробів № 1 Домобудівного комбінату-3; з 01.03.1989 по 23.04.1990 металізаторником арматурного цеху; з 07.10.1991 по 09.11.1994 зварником арматурних сіток та каркасів 3 розряду арматурного цеху; з 03.12.2001 по 30.09.2004 зварником арматурних сіток та каркасів формувального цеху; з 01.10.2004 по 07.05.2012 електрозварником ручного зварювання формувального цеху.

За результатами розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 07.12.2023 № 50907/03-16, яким підтверджено ОСОБА_1 право у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 у періодів роботи з 01.10.2004 по 20.11.2009 та з 15.12.2009 по 07.05.2012.

Водночас рішенням комісії відмовлено позивачу у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 05.08.1985 по 01.11.1985, з 01.02.1988 по 28.02.1989, з 01.03.1989 по 23.04.1990, з 07.10.1991 по 09.11.1994, з 03.12.2001 по 30.09.2004, з 21.11.2009 по 14.12.2009 у зв`язку з тим, що Списком № 2, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36, посада зварника не передбачена. Також Списком, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 (що діяв на період роботи позивача) посади арматурника та металізатора не передбачені. Також в оскаржуваному рішенні комісії від 07.12.2023 № 50907/03-16 зазначено про те, що не було атестоване робоче місце зварника арматурних сіток та каркасів згідно з переліком виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням згідно Списком № 2, затвердженого Постановою № 162 Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 (що затверджений наказом від 23.11.1999 № 127). Разом з тим, відповідно до Переліків робочих місць, професій та посад, яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених наказами від 21.11.2004 № 211 та від 15.12.2009 № 119, робоче місце електрозварника ручного зварювання ЗЗБВ атестоване за Списком № 2.

Суд зазначає, що розділом XXXII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, передбачалися газозварники та їх підручні, електрозварники та їх підручні.

Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник». Крім того, передбачалася посада « 2070100а-18338 Сварщики на машинах контактной (прессовой) сварки».

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачені професії «електрозварники» та «газозварники». Крім того, передбачена посада - 2070100а-18338 Зварники на машинах контактного (пресового) зварювання.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 №17/2-54, професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Суд погоджується, що вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника та електрозварника, газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу за Списком № 2.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №673/283/17 від 12.09.2018.

Крім того, це слідує з правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а, за змістом яких електрогазозварник» і «газоелектрозварник» - це різні найменування однієї професії, тому, при документальному підтвердженні їх зайнятості протягом повного робочого дня, особи, які працювали на таких посадах мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови наявності достатнього спеціального стажу.

Крім того, відповідно до підпункту 1.2 Класифікатора професій, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, цей класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

Згідно пункту 5 «Класифікація професій» Класифікатора, зварники та газорізальники мають код 7212. Згідно Додатку А до Класифікатору професій, професії: Бригадир муфто зварювального відділення, вишкомонтажник-зварник, газозварник, газорізальник, електровібронаплавлювач, електрогазозварник, електрогазозварник судновий, електрогазозварник-врізальник, електрозварник листів та стрічок, електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах, електрозварник ручного зварювання, електрозварник труб на стані, заготівник матеріалу та деталей, зварник арматурних сіток та каркасів, зварник випрямлячів, зварник виробів з тугоплавких металів, зварник електровакуумних приладів, зварник на дифузійно-зварювальних установках, зварник на електронно-променевих зварювальних установках, зварник на лазерних установках, зварник на машинах контактного (пресового) зварювання, зварник термітного зварювання, контролер зварювальних робіт, оператор проекційної апаратури та газорізальних машин, паяльщик, паяльщик пакетів конденсаторів, паяльщик по свинцю (свинцевопаяльщик), різальник на лазерній установці визначені під одним кодом 7212.

Відтак, суд не погоджується з твердженнями Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при ГУ ПФУ у Київській області про незарахування періодів роботи позивача на посаді зварника з підстав того, що така посада не передбачена відповідними Списками.

Крім того, щодо незарахування періодів роботи позивача на посаді зварника арматурних сіток та каркасів у спірному рішенні Комісія з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при ГУ ПФУ у Київській області зазначила, що робоче місце зварника арматурних сіток та каркасів атестоване не було, посилаючись на Перелік виробництв, робіт, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженим наказом від 26.08.1993 № 65, та на Перелік виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням згідно Списком № 2, затвердженого Постановою № 162 Кабінету Міністрів України від 11.03.1994.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому, пунктом 11 Порядку № 442 передбачалось, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладався на органи Державної експертизи умов праці.

У відповідності до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання робота до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2 Порядку №383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі непроведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Таким чином, періоди роботи позивача з 05.08.1985 по 01.11.1985 зварником контактних машин, з 07.10.1991 по 09.11.1994 зварником арматурних сіток та каркасів арматурного цеху, з 03.12.2001 по 30.09.2004 зварником арматурних сіток та каркасів формувального цеху підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2.

З доводів позивача слідує, що спір про незарахування до пільгового стажу періоду його роботи з 01.02.1988 по 28.02.1989 на посаді арматурника арматурного цеху, а також з 01.03.1989 по 23.04.1990 на посаді металізаторника арматурного цеху відсутній.

Зарахування періоду роботи позивача з 01.10.2004 по 07.05.2012 на посаді електрозварника ручного зварювання формувального цеху не у повному обсязі (зарахувавши лише періоди з 01.10.2004 по 21.11.2009, з 15.12.2009 по 07.05.2012) Комісія при ГУ ПФУ у Київській області обґрунтувала тим, що згідно з Переліками робочих місць, професій та посад, яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених наказами від 21.11.2004 № 211 та від 15.12.2009 № 119, робоче місце електрозварника ручного зварювання ЗЗБВ атестоване за Списком № 2.

Водночас, як вже зазначалось судом, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд підсумовує, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Таким чином, протиправним є незарахування періодів роботи позивача з підстав непроведення атестації його робочого місця, у зв`язку з чим період роботи позивача з 01.10.2004 по 07.05.2012 на посаді електрозварника ручного зварювання формувального цеху має бути зарахований у повному обсязі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на наявність важелів та можливостей у відповідача 2, як суб`єкта владних повноважень щодо отримання необхідної інформації, відповідач не вчинив жодних дій при розгляді заяви позивача про підтвердження пільгового стажу передбачених пункт 7 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, зокрема, не заслуховував на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи; не запрошував на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; не запитував від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним захистом прав та інтересів позивача є визнання протиправним та скасування рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області від 07.12.2023 № 50907/03-16 у частині відмови ОСОБА_1 у підтверджені зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 05.08.1985 по 01.11.1985 зварником контактних машин, з 07.10.1991 по 09.11.1994 зварником арматурних сіток та каркасів арматурного цеху, з 03.12.2001 по 30.09.2004 зварником арматурних сіток та каркасів формувального цеху, з 21.11.2009 по 14.12.2009 електрозварником ручного зварювання формувального цеху.

Разом з тим, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що повноваження щодо прийняття рішення про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження.

У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

За приписами частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 від 24.10.2023 для підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у частині періодів роботи з 05.08.1985 по 01.11.1985 зварником контактних машин, з 07.10.1991 по 09.11.1994 зварником арматурних сіток та каркасів арматурного цеху, з 03.12.2001 по 30.09.2004 зварником арматурних сіток та каркасів формувального цеху, з 01.10.2004 по 07.05.2012 електрозварником ручного зварювання формувального цеху, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до оскаржуваного рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.04.2024 № 262240025973 мотивами його прийняття стала відсутність необхідного пільгового стажу.

При цьому пенсійний орган керувався рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при ГУ ПФУ у Київській області до стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці за Списком № 2, яка зарахувала лише періоди з 01.10.2004 по 20.11.2009 та з 15.12.2009 по 07.05.2012. Крім того, не зараховано періоди роботи з 24.04.1990 по 03.09.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1985, оскільки дата та номер розпорядження про прийняття на роботу дописано, та не завірено належним чином.

Суд зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пунктів 2.5, 2.7 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а за його відсутності - організацією, що вище стоїть, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство

При дослідженні трудової книжки позивача, а саме її сторінок 4-7, щодо періоду роботи з 24.04.1990 по 03.09.1990, судом встановлено, що підставою внесення відомостей про прийняття на роботу стало розпорядження № 27 від 24 квітня 1990р., про звільнення з роботи розпорядження № 51 від 03 вересня 1990р. Водночас суд зауважує, що такий запис виконаний неохайно, однак достатньою мірою розбірливо для однозначного розуміння змісту написаного та виключення інших варіантів розуміння. Окрім цього самі записи про стаж внесено належним чином, зауважень до них відповідач не висловив, та дата наказу про зарахування (24.04.1990) співпадає із днем внесенням запису про прийом на роботу.

Разом з тим, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть мати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу.

Суд акцентує увагу, що право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою Інструкції про порядок ведення трудових книжок та належне зберігання архівної документації, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, у розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а та від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 31.03.2020 у справі № 127/16245/17.

Суд зауважує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Враховуючи наведені вище висновки суду, спірний період роботи позивача з 24.04.1990 по 03.09.1990 мав бути зарахований відповідачем.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як «існуюче майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п.74 рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року «MALTZAN and Others v. Germany»). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.

Відтак статтю 1 зазначеного Протоколу №1 слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

Тобто, в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.

Таким чином, будучи офіційно працевлаштованим у період з 24.04.1990 по 03.09.1990 маляром-штукатуром у Кооперативі «Дизайнер» при Київській фабриці індпошиву та ремонту одягу № 3, а також у періоди з 05.08.1985 по 01.11.1985, з 07.10.1991 по 09.11.1994, з 03.12.2001 по 30.09.2004, з 01.10.2004 по 07.05.2012 зварником на заводі залізобетонних виробів Домобудівного комбінату -3, позивач мав правомірні очікування, що відповідні періоди зараховуються до страхового стажу та пільгового стажу відповідно.

Суд констатує, що згідно із частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, пенсійний орган, у випадку виявлення помилок, або неточностей у заповненні трудової книжки, має право звернутись до підприємств, організацій і окремих осіб, на яких працювала особа, що звернулась із заявою про призначення пенсії, із запитом про витребування відповідних документів, необхідних для визначення права на пенсію.

Згідно із частиною першою статті 64 Закону № 1058-ІV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема:

- отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;

- проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати;

- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання;

- порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- у разі виявлення порушень порядку, використання коштів Пенсійного фонду звертатися в установленому законом порядку до контролюючих та правоохоронних органів.

Отже, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

На переконання суду, недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірного періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

У позовній заяві позивач також звернув увагу про зарахування періодів навчання та строкової служби до пільгового стажу, стосовно чого слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача наявні записи про навчання ОСОБА_1 в училищі, крім того, за змістом диплому № 512886 позивач у період з 01.09.1984 по 23.07.1985 навчався у Київському середньому технічному училищі № 29 за професією арматурника, електрозварника арматурних сіток і каркасів.

Надалі позивач з 05.08.1985 був прийнятий на посаду зварника контактних машин на заводі бетонних виробів № 1 Домобудівного комбінату № 3.

З форми-РС право судом встановлено, що час навчання позивача (з 01.09.1984 по 23.07.1985) зараховано до загального страхового стажу.

Законом Української РСР від 28.06.1974 «Про народну освіту» технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.

Згідно із пунктом 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» від 04.06.1991 № 1144-ХП із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХП, встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Законом України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту», з наступними змінами і доповненнями, а саме частиною першою статті 38 «Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти», обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

За положенням статті 3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.

Відповідно до статті 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Згідно з частиною четвертою статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №367/945/17.

Таким чином, оскільки за наслідками навчання позивача у Київському середньому технічному училищі № 29 з 01.09.1984 по 23.07.1985 за професією арматурника, електрозварника арматурних сіток і каркасів позивач працевлаштувався 05.08.1985 на посаду зварника контактних машин на заводі бетонних виробів № 1 Домобудівного комбінату № 3, то зазначений період його навчання підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Стосовно врахування до пільгового стажу періоду військової служби з 10.11.1985 по 14.12.1987 (відповідно до військового квитка позивача № НОМЕР_2 ) суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до трудової книжки позивача підставами його звільнення з посади зварника контактних машин на заводі залізобетонних виробів Домобудівного комбінату -3 вказано п. 3 ст. 36 КЗпП України, згідно з яким, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, що на момент призову на строкову військову службу позивач працював за професією зварника контактних машин, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тому період проходження строкової військової служби також має бути зарахований до пільгового стажу позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова позивачу у призначені пільгової пенсії є передчасною, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2024 № 262240025973 не обґрунтоване, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його протиправним та як наслідок скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача 1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 суд звертає увагу на те, що повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження.

Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язати відповідача 1 зарахувати до страхового та пільгового стажу спірні періоди, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Квитанцією від 16.04.2024 № 69199972 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 1211,20 грн з кожного.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області від 07.12.2023 № 50907/03-16 у частині відмови ОСОБА_1 у підтверджені зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 05.08.1985 по 01.11.1985 зварником контактних машин, з 07.10.1991 по 09.11.1994 зварником арматурних сіток та каркасів арматурного цеху, з 03.12.2001 по 30.09.2004 зварником арматурних сіток та каркасів формувального цеху, з 21.11.2009 по 14.12.2009 електрозварником ручного зварювання формувального цеху.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 від 24.10.2023 для підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, у частині періодів роботи з 05.08.1985 по 01.11.1985 зварником контактних машин, з 07.10.1991 по 09.11.1994 зварником арматурних сіток та каркасів арматурного цеху, з 03.12.2001 по 30.09.2004 зварником арматурних сіток та каркасів формувального цеху, з 01.10.2004 по 07.05.2012 електрозварником ручного зварювання формувального цеху, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 09.04.2024 № 262240025973.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи маляром-штукатуром у Кооперативі «Дизайнер» при Київській фабриці індпошиву та ремонту одягу № 3, а також до пільгового стажу період навчання у Київському середньому технічному училищі № 29 з 01.09.1984 по 23.07.1985 за професією арматурника, електрозварника арматурних сіток і каркасів та період проходження військової служби з 10.11.1985 по 14.12.1987.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.

Відповідач 2 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, місцезнаходження: вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.06.2024.

Суддя К.В.Мінаєва