Решение № 119428403, 31.05.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/4863/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №262440022770 від 05.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення пенсії за віком позивачу із зарахуванням до страхового стажу всіх періодів трудової діяльності згідно диплому про освіту серії НОМЕР_1 від 01.03.1984 та трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 02.02.1989.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є протиправним, оскільки відповідно до диплому про освіту, записів у трудовій книжці колгоспника та даних персоніфікованого обліку стаж позивача становить понад 32 роки, якого достатньо для реалізації права на призначення пенсії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, військовий квиток, диплом) та згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 9 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи в колгоспі з 10.01.1985 по 14.09.1992, оскільки відсутні відомості про кількість вироблених вихододнів та встановлений мінімум. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.01.1985 по 14.09.1992 необхідно надати уточнюючу довідку про кількість вироблених вихододнів та встановлений мінімум з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вказує про відсутність протиправних дій, оскільки не брало участі в розгляді заяви про призначення пенсії та не брало участі в прийняті рішення про відмову, а лише повідомляло листом про прийняте рішення.

Головне управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області вказану ухвалу суду отримало 10.04.2024, що підтверджується довідкою в матеріалах справи (а.с.41), однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 27.02.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 262440022770 від 05.03.2024 (а.с.34).

Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що страховий стаж особи становить 26 років 9 місяців 23 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 10.01.1985 по 14.09.1992, оскільки відсутні відомості про кількість вироблених вихододнів та встановлений мінімум. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.01.1985 по 14.09.1992 необхідно надати уточнюючу довідку про кількість вироблених вихододнів та встановлений мінімум з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003№1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-ХІІ, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Як вбачається з копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 02.02.1989 позивач, зокрема, працювала у період: з 10.01.1985 по 14.09.1992 в колгоспі імені Чкалова на посаді кухара (а.с.20-30).

Вказані записи трудової книжки містять інформацію про період роботи та займану посаду, реквізити протоколів та наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства.

Крім того у вказаній трудовій книжці, зокрема, за спірний період з 10.01.1985 по 14.09.1992 визначені прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві та виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві (а.с.29).

Відповідно до копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2024 № 262440022770 підставою для не зарахування до страхового стажу роботи позивача в колгоспі у період з 10.01.1985 по 14.09.1992 була відсутність відомостей про кількість вироблених вихододнів та встановлений мінімум. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.01.1985 по 14.09.1992 необхідно надати уточнюючу довідку про кількість вироблених вихододнів та встановлений мінімум з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію (а.с.34).

Однак відсутність первинних документів та довідки про реорганізацію не може свідчити про невиконання відповідних норм та не спростовує факту виконання позивачем трудової діяльності в колгоспі.

За умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2024 № 262440022770 про відмову в призначенні пенсії позивачу за віком; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 27.02.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення пенсії за віком позивачу із зарахуванням до страхового стажу всіх періодів трудової діяльності згідно диплому про освіту серії НОМЕР_1 від 01.03.1984, то останні задоволенню не підлягають, оскільки розцінюються судом як передчасні, матеріали справи не містять доказів щодо порушення прав позивача у вказаній частині вимог. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частини третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2024 № 262440022770 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.02.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Повне судове рішення складено 31.05.2024.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО