Решение № 119425706, 31.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2024 р. справа № 300/1130/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання висновку протиправним та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Думич Оксана Іванівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за змістом якого просить суд:

- визнати протиправним Висновок ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» солдату у відставці ОСОБА_1 № 202 від 06.01.2024;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ступеня втрати працездатності від 14.12.2023 та скласти новий Висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» солдату у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 11.04.2022 по 23.09.2022 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою № 12/3145 від 17.10.2022. Згідно з Актом про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби № НОМЕР_2 від 26.10.2022, ОСОБА_1 виконував бойове завдання із захисту Батьківщини від збройної агресії рф, беручи участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні противника в населеному пункті Воєводівка, однак, 02.05.2022, внаслідок розриву одного зі снарядів біля позиції отримав травму. Відповідно до акту розслідування нещасного випадку (випадку смерті) встановлено, що нещасний випадок, який стався з позивачем вважається таким, що стався під час виконання ним обов`язків військової служби, а в діях останнього не вбачається порушення заходів безпеки, що призвели до нещасного випадку. Позивач неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності. Однак, згідно із Висновком № 202, ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності установлена медико-соціальною експертною комісією пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, відповідно до пункту 7 Порядку № 975. В подальшому, у відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що комісія дійшла до висновку про неможливість виплати одноразової грошової допомоги (висновок від 06.01.2024 № 202), за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.12.2023 на підставі Рішення № 469. У зв`язку з цим, сторона Позивача вважає Висновок № 202 та неподання Висновку № 202 розпоряднику бюджетних коштів протиправними й такими, що порушують право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.51).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.55).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для подання відзиву задоволено, зокрема, продовжено відповідачу військовій частині НОМЕР_1 строк для подання відзиву на позовну заяву на десять календарних днів з дня отримання копії ухвали суду про продовження строку для подання відзиву (а.с.62).

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , скористалася правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на через Підсистему «Електронний суд» 08.04.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.09.2022 № 2990-ОС «Про особовий склад» звільнений з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у відставку, без права носіння військової форми одягу. Наказом начальника загону від 20.09.2022 № 2957-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, остаточною датою проходження служби є 23.09.2022. Звернуто увагу суду, що позивачу була встановлена втрата працездатності без встановлення інвалідності. Довідкою МСЕК серії 12ААГ № 214949 від 24.02.2023 встановлена ІІ група інвалідності, причиною зазначено: «Захворювання, ні не пов`язано з проходженням військової служби». Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії 12ААА № 043045 від 24.02.2023 визначена втрата ступеню працездатності у відсотках: 25%, причиною втрати професійної працездатності зазначено: «Захворювання, так пов`язане з захистом Батьківщини». Як до заяви від 23.04.2023, так і до заяви від 14.12.2023 позивачем надана довідка МСЕК серії 12ААГ № 214949 від 24.02.2023 та довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії 12ААА №043045 від 24.02.2023. З вказаних довідок відповідач встановив, що датою, зазначеною у довідці медико-соціальної експертної комісії є 24.02.2024, що в свою чергу вказує про недотримання вимог статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3,7 Порядку 975, що було підставою для винесення Висновку № 202 про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З урахуванням викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.64-68).

Відповідач Адміністрація Державної прикордонної служби України, скористалася правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через Підсистему «Електронний суд» 08.04.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що позовна вимога до Адміністрації Державної прикордонної служби України про зобов`язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 не підлягає задоволенню, оскільки є втручанням в дискреційні повноваження, а також є передчасною. Зазначено, що відповідно до Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №257-ОС від 20 вересня 2022 року ОСОБА_1 , було звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 23.09.2022. Водночас, відповідно до довідки Коломийської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 24.02.2023 серії 12ААВ № 043045 часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності ОСОБА_1 медико-соціальною експертною комісією установлена 24.02.2023. У висновку НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ НОМЕР_4 ) від 06.01.23 за № 202 зазначено, що підставою про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, слугувало те, що часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності ОСОБА_1 медико-соціальною експертною комісією установлена пізніше ніж три місяці після звільнення. З урахуванням викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.73-76).

08.04.2024 від представника позивача, через Підсистему «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив, за змістом якого звернула увагу суду, що у довідці МСЕК, що є підставою для звернення до органу з заявою про виплату ОГД, є дві дати: дата видачі довідки 24.02.2023; дата встановлення втрати працездатності 01.09.2022 (а.с.85-86).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзиви на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 11.04.2022 по 23.09.2022 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 (а.с.21-23).

Відповідно до довідки від 17.10.2022 за № 12/3145, яка видана солдату ОСОБА_2 , про те що він дійсно в період з 11.04.2022 по 23.09.2022 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів та забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях (а.с.27).

Згідно з Актом про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби № НОМЕР_2 від 27.10.2022, судом встановлено, що 02.05.2022 близько о 13:00 противник наніс масований артилерійський та мінометний обстріл по позиціях військовослужбовців. Внаслідок розриву одного зі снарядів біля позиції, де перебував позивач, він отримав травму. 17.05.2022 самопочуття ОСОБА_1 стало погіршуватись, після чого він був доставлений до медичного закладу в населеному пункті Бахмут (а.с.28).

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався у прикордонній комендатурі швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (в/ч НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 від 27.10.2022, комісія, призначена наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.09.2022 № 2734-АГ «Про призначення розслідування нещасного випадку» та від 14.10.2022 № 3316-АГ «Про внесення змін», встановила, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 вважається таким, що стався під час виконання ним обов`язків військової служби, а в діях останнього не вбачається порушення заходів безпеки, що призвели до нещасного випадку (а.с.29).

Згідно зі Свідоцтвом про хворобу № 549/392 від 01.09.2022, у позивача було встановлено наступні захворювання, пов`язані із проходженням військової служби: розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція при помірно виражених тривалих проявах. Захворювання, Так, пов`язано із захистом Батьківщини. Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.25-26).

Відповідно до наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 257-ОС від 20.09.2022 ОСОБА_1 , звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 23 вересня 2022 року (а.с.31).

24.02.2023 ОСОБА_1 видано Довідку про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 043045, відповідно до якої йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: двадцять п`ять відсотків. Також зазначено, що причина втрати професійної працездатності пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.32).

27.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності (а.с.36).

Відповідно до висновку № 95 комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.06.2023 встановлено, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб в сумі 46970 (сорок шість тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок (а.с.39,41)

Листом від 29.06.2023 Адміністрація Державної прикордонної служби України повернула на доопрацювання документи позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з порушенням вимог Порядку № 975, а саме: прийняття комісією необґрунтованого висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги (відповідно до п. 7 Порядку № 975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби) (а.с.40).

У зв`язку з цим, комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 склала новий висновок № 95 від 06.07.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності установлена медико-соціальною експертною комісією пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі Порядок № 975) (а.с.38).

На підставі нового Висновку № 95 від 06.07.2023 прийнято рішення Державної прикордонної служби України № 469 від 27.07.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що втрата працездатності була встановлена пізніше ніж через три місяці з дня звільнення з військової служби (а.с.42).

В подальшому, позивач звернувся до Коломийської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії із заявою про внесення змін у Довідку МСЕК № 043045, шляхом зазначення у графі «Дата встановлення страхового випадку» відповідної дати.

Коломийська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія задовольнила заяву позивача та зазначила у довідці № 043045 дату настання страхового випадку, а саме 01.09.2022 (а.с.32).

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги від 18.12.2023 (а.с.43).

Однак, прийнятий Висновок про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей» солдату у відставці ОСОБА_1 від 06.01.2024 № 202. Згідно із Висновком № 202, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності установлена медико-соціальною експертною комісією пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, відповідно до пункту 7 Порядку № 975 (а.с.44).

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 11.04.2022 по 23.09.2022 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 .

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.

Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332.

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції №332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Пунктами 2, 3 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

Пунктом 8 Розділу ІІ Інструкції 332 передбачено, що Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана, зокрема, скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами.

Як встановлено судом, в даному випадку відповідачем проводилося розслідування нещасного випадку, який мав місце 02.05.2022 з ОСОБА_1 .

Так, згідно з Актом про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби № НОМЕР_2 від 27.10.2022, судом встановлено, що 02.05.2022 близько о 13:00 противник наніс масований артилерійський та мінометний обстріл по позиціях військовослужбовців. Внаслідок розриву одного зі снарядів біля позиції, де перебував позивач, він отримав травму. 17.05.2022 самопочуття ОСОБА_1 стало погіршуватись, після чого він був доставлений до медичного закладу в населеному пункті Бахмут (а.с.28).

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався у прикордонній комендатурі швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (в/ч НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 від 27.10.2022, комісія, призначена наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.09.2022 № 2734-АГ «Про призначення розслідування нещасного випадку» та від 14.10.2022 № 3316-АГ «Про внесення змін», встановила, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 вважається таким, що стався під час виконання ним обов`язків військової служби, а в діях останнього не вбачається порушення заходів безпеки, що призвели до нещасного випадку (а.с.29).

В подальшому, ОСОБА_1 видано Довідку про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 043045, відповідно до якої останньому встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: двадцять п`ять відсотків. Причина втрати професійної працездатності пов`язана із захистом Батьківщини.

Суд зазначає, що спір у цій справі виник з приводу відмови в наданні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ступеня втрати працездатності, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В даному аспекті суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

Згідно із статтею 41 Закону України № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) .

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Частиною другою статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року.

За приписами статті 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення: б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Отже, підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У ході судового розгляду справи встановлено, що позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 25% у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби (а.с.32).

У пункті 3 Порядку № 975 закріплено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Положеннями пункту 7 Порядку № 975 встановлено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, до якої додається копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Зі змісту вказаних норм встановлено, що саме на заявника (військовослужбовця) покладено обов`язок надати документи, які підтверджують відсутність обмежень, передбачених статтею 16-4 Закону № 2011, для призначення одноразової допомоги.

Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане із видом військової служби та датою встановлення інвалідності. Законодавець чітко визначає, що особи, які проходили строкову військову службу, мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги виключно у випадку настання інвалідності під час виконання обов`язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до висновку № 95 комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.06.2023 було вказано, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб в сумі 46970 (сорок шість тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок (а.с.39,41)

Однак, в подальшому, комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 склала новий висновок № 95 від 06.07.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності установлена медико-соціальною експертною комісією пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975) (а.с.38).

Так, на підставі нового Висновку № 95 від 06.07.2023 прийнято рішення Державної прикордонної служби України № 469 від 27.07.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що втрата працездатності була встановлена пізніше ніж через три місяці з дня звільнення з військової служби (а.с.42).

Аналізуючи відмову відповідача, варто відзначити наступне.

Як вже вказано судом, Актом про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби № НОМЕР_2 від 27.10.2022, Актом розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався у прикордонній комендатурі швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (в/ч НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 від 27.10.2022, комісією, встановлено, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 вважається таким, що стався під час виконання ним обов`язків військової служби, а в діях останнього не вбачається порушення заходів безпеки, що призвели до нещасного випадку (а.с.29).

Разом з цим, Свідоцтвом про хворобу № 549/392 від 01.09.2022, госпітальною ВЛК ЛВМКЦ ДПСУ встановлено захворювання ОСОБА_1 у зв`язку із отриманою травмою: розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція при помірно виражених тривалих проявах. Захворювання, Так, пов`язано із захистом Батьківщини. Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.25-26).

Більше того, саме з цією причини, відповідно до наказу № 257-ОС від 20.09.2022 позивача звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 23.09.2022.

24.02.2023 ОСОБА_1 видано Довідку про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 043045, відповідно до якої йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: двадцять п`ять відсотків. Причина втрати професійної працездатності пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.32).

Суд звертає увагу, що в графі «Дата встановлення страхового випадку» вказано наступне «табл. 1 п.1.13б 15%, табл. 1 п.1.14б 10%, наказ МОЗ № 420 від 05.06.2012, свідоцтво про хворобу № 549/392 з 01.09.2022» (а.с.32).

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що з дати, зазначеної у довідці МСЕК, а саме з 01.09.2023, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, а не в момент видачі такої довідки, як вважає відповідач.

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 вказав, що оцінка причин ушкодження здоров`я особи, ступеня такого ушкодження та його наслідків, здійснюється тільки компетентним органом, а саме медико-соціальною експертною комісією, яка, за наслідками такої оцінки, уповноважена визначити ступінь ушкодження здоров`я військовослужбовця (шляхом встановлення відповідного відсотка втрати працездатності або встановлення відповідної групи інвалідності).

Таким чином суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із зверненням позивача понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, внаслідок чого, вимоги позивача про визнати протиправним Висновок ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» солдату у відставці ОСОБА_1 №202 від 06.01.2024 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ступеня втрати працездатності від 14.12.2023 та скласти, з урахуванням висновків суду, відповідний Висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» солдату у відставці ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства свідчить про те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України судовий захист осіб завжди є наступним, тобто можливість такого захисту в обов`язковому порядку передбачає наявність встановленого судом факту порушення прав, свобод та інтересів цих осіб.

Із наведених положень встановлено, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Так, розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

В даному випадку, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ще не ухвалював рішення щодо надання позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ступеня втрати працездатності, з урахуванням висновків суду, на виконання цього рішення суду, внаслідок чого, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при прийнятті такого рішення будуть порушені.

Відтак, суд зазначає, що оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє, позовна вимога в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 є передчасною та задоволенню не підлягає.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України Про судовий збір, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання висновку протиправним та зобов`язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати Висновок військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» солдату у відставці ОСОБА_1 № 202 від 06.01.2024;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) про надання йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ступеня втрати працездатності від 14.12.2023 та скласти відповідний Висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач:

Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ),

Адміністрація Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.