Решение № 119401827, 21.05.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року Чернігів Справа № 825/1704/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ПолєгешкоЛ.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0002011302, №0002021302, №0002051302, №0002061302, №0002071302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-0003631302, рішення від 25.09.2017 №0003641302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, позов було задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0002011302, №0002021302, №0002051302, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-0003631302, рішення від 25.09.2017 №0003641302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в решті позовних вимог відмовлено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень) судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2024 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області було задоволено частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2017 №0002011302, №0002021302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-0003631302, рішення від 25.09.2017 №0003641302, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 залишено без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним правомірно було включено до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суми за господарськими операціями, які фактично відбулися, пов`язані з його господарською діяльністю, підтверджені належними первинними документами, придбані товарно-матеріальні цінності використані ним у власній господарській діяльності. Також позивач доводить, що платником в повному обсязі нараховано і сплачено податок на доходи фізичних осіб від здійснення ним підприємницької діяльності, а відтак висновки контролюючого органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України вважає такими, що не відповідають дійсності, оспорюванні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу контролюючого органу вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що позивачем в порушення вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України до складу валових витрат в 2015 році віднесено суму фактичних коштів на придбання послуг банера в розмірі 625000,00 грн, що не підтверджені документально. Також вказує на безпідставність віднесення до складу витрат, понесених протягом 2016 року, суми коштів, витрачених на придбання нежитлового приміщення.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що у 2016 році, коли позивачем були понесені витрати на придбання нерухомого майна, стаття 177 Податкового кодексу України не містила в собі положень, які б забороняли включення до складу витрат витрати на придбання нерухомого майна.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 09.04.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, було замінено відповідача, Головне управління ДФС у Чернігівській області, на правонаступника, Головне управління ДПС у Чернігівській області.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт перевірки від 26.04.2017 №204/13/2096521114 (т. 1 а.с. 15-40), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: позивачем безпідставно віднесено до складу витрат, понесених протягом 2015 року суму коштів в розмірі 625000,00 грн та протягом 2016 року, суму коштів, витрачених на придбання нежитлового приміщення в розмірі 1416666,67 грн;

пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено оподатковуваний дохід за 2015 рік на 625000,00 грн та за 2016 рік на 1416666,67 грн, внаслідок віднесення до складу витрат непідтверджених документально витрат та коштів, витрачених на придбання нежитлового приміщення;

підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2016 року через неправильне заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 26.05.2017:

- № 0002011302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 562092,54 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 374730,36 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 187365,18 грн (т. 1 а.с. 41);

№ 0002021302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 38281,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 30625,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7656,25 грн (т. 1 а.с. 43).

Також, контролюючим органом прийнято вимогу від 25.09.2017 №Ф-0003631302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 169904,41 грн, з яких за 2015 рік в сумі 81914,53 грн, за 2016 рік в сумі 87989,88 грн та рішення від 25.09.2017 № 0003641302, яким за донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 169904,41 грн застосовано штрафних санкцій у розмірі 25181,90 грн (т. 1 а.с. 46, 47).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Згідно абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений положеннями статті 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Положеннями пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу), обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4).

Підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Згідно частини другої статті 9 Закону № 996-ХІV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір про виготовлення рекламної продукції (банерів) від 29.09.2015, за яким були проведені розрахунки на суму 750000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 125000,00 грн, сума без податку на додану вартість складала 625000,00 грн, які у подальшому були віднесені платником до складу витрат, понесених протягом 2015 року (т. 1 а.с. 56-57).

На підтвердження здійснення зазначеної господарської операції позивачем надано до суду акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 27.11.2015 № ОУ-0000299, квитанцію до прибуткового касового ордера від 15.12.2015 №45, звіт (деталізація) виконаних робіт/наданих послуг з додатками (фотокопії банерів) (т. 1 а.с. 58, 59, 145-169).

Також, 17.02.2016 між ПАТ «УКРСИББАНК» (сторона-1) та позивачем (сторона-2) укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №76), за умовами якого сторони зобов`язались укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна у майбутньому, але не пізніше 30.03.2016, за яким сторона-1 зобов`язується продати стороні-2 нежитлові приміщення з літ. 3-101 по літ. 3-105, з літ. 4-101 по літ. 4-103, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 20, загальна площа яких становить 203,4 кв.м, що складається з 11/25 частин об`єкту (пункт 1.1 договору). У пункті 1.2 попереднього договору сторони погодили, що умови основного договору (договору купівлі-продажу), зокрема і ціну Нерухомого майна, яка склала 1700000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 283333,33 грн (т. 1 а.с. 60-61).

На виконання пункту 4.1 попереднього договору позивач сплатив на рахунок ПАТ «УКРСИББАНК» гарантійну суму в розмірі 170000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 28333,33 грн, що ставить 10 % від ціни нерухомого майна (т. 1 а.с. 62).

29.03.2016 між позивачем (покупець) та ПАТ «УКРСИББАНК» (продавець) укладений договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №154, за яким до покупця перейшло право власності на нерухоме майно (т 1 а.с. 64-66).

На виконання пункту 2.2 договору позивач сплатив на рахунок ПАТ «УКРСИББАНК» ціну продажу нерухомого майна в розмірі 1530000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 255000,00 грн (т. 1 а.с. 68).

У подальшому, між тими самими сторонами укладений договір про поділ нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 157, за яким у власність позивача перейшли приміщення, що складають нерухоме майно, а право спільної часткової власності на весь об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , - припинено (т. 1 а.с. 70-71).

На підтвердження здійснення операції з купівлі-продажу нерухомого майна позивачем надано до суду, зокрема, довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості майна від 29.03.2016 № 56226811, від 19.10.2016 № 70887677 (т. 1 а.с. 72-74).

Судом встановлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують понесені позивачем витрати.

Водночас, положеннями підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України (у редакції до 31.12.2016) визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, до яких, як зазначалось раніше, законодавець відніс інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Зазначена норма не містить витрат на придбання основних засобів.

У подальшому законодавець уточнив зміст правового регулювання цього питання шляхом доповнення Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» пункту 177.4 статті 177 підпунктом 177.4.5 (набрав чинності з 01.01.2017), яким передбачив, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини у даній справі, зважаючи на висновки Верховного Суду в постанові від 31.01.2024 у даній справі, зокрема, щодо підтвердження належними первинними документами здійснення зазначених вище господарських операцій, подальшого використання у власній господарській діяльності придбаного банера, суд вважає правомірним включення до складу витрат витрати на придбання банеру, які підлягають врахуванню під час визначення чистого оподатковуваного доходу і нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та інших нарахувань.

Разом з цим, ураховуючи зміст положень підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції до 31.12.2016), який не передбачає включення до складу витрат витрати на придбання основних засобів та уточнення законодавцем змісту правового регулювання цього питання у подальшому, якими законодавець чітко визначив, що не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати на придбання основних засобів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для включення позивачем до складу витрат витрат на придбання основних засобів (нежитлових приміщень).

Так, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2017 №0002011302 по господарській операції з придбання рекламного банера було збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в сумі 118856,36 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59428,18 грн, по господарській операції з придбання нерухомого майна було збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в сумі 255874,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 127937,00 грн; податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2017 № 0002021302 по господарській операції з придбання рекламного банера було збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в сумі 9375,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2343,75 грн, по господарській операції з придбання нерухомого майна було збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в сумі 21250,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5312,50 грн.

В свою чергу, до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 № Ф-0003631302 було включено недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 169904,41 грн, з яких в сумі 81914,53 грн за придбання банера, в сумі 87989,88 грн за придбання нерухомого майна.

Також рішення від 25.09.2017 № 0003641302, яким за донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 169904,41 грн (81914,53 грн за придбання банера та 87989,88 грн за придбання нерухомого майна) застосовано штрафних санкцій у розмірі 25181,90 грн (16382,91 грн за придбання банера та 8798,99 грн за придбання нерухомого майна).

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищезазначене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0002011302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в сумі 118856,36 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59428,18 грн, податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 № 0002021302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в сумі 9375,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2343,75 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.09.2017 № 0003641302 в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 81914,53 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 16382,91 грн, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 № Ф-0003631302 в частині недоїмки в сумі 81914,53 грн. є протиправними та підлягають скасуванню в зазначених частинах.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 8000,00грн (вісім тисяч гривень) судових витрат.

В свою чергу, постановою Верховного Суду від 31.01.2024 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2017 №0002011302, №0002021302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-0003631302, рішення від 25.09.2017 №0003641302.

Натомість в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 було залишено без змін.

Як встановлено судом, позивачем при подачу позовної заяви до суду було сплачено судовий збір в розмірі 80000,00 грн (т. 1 а.с. 3), при цьому судом не встановлено понесення позивачем інших судових витрат під час розгляду даної справи.

За таких обставин, зважаючи, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 у даній справі в частині стягнення на користь позивача судових витрат залишено без змін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 №0002011302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в сумі 118856,36 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 59428,18 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 № 0002021302 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в сумі 9375,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2343,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.09.2017 № 0003641302 в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 81914,53 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 16382,91 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 № Ф-0003631302 в частині недоїмки в сумі 81914,53 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.05.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА